Ксю Бадб | Еротика на Букнет

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Про що задумалася, Олівія?— Про те, що, напевно, ви, як і моя мама, хотіли зовсім інших дітей.— Слухай, ну всі ми іноді хочемо інших дітей, але це не значить, що ми вас не любимо. Просто… напевно, десь глибоко в душі я також хотіла, щоб мої хлопці займалися чимось звичайним, щоб вони були не схожими на свого батька. Але це не значить, що я їх менше від цього люблю. Чи це не значить, що я не люблю їхнього батька. Просто хочеться, щоб діти були в безпеці. Хочеться, щоб їхнє життя склалося, можливо, інакше, ніж наше.— Але ж ви щаслива?— Щаслива, але це не відміняє того факту, скільки позаду і скільки всього довелося пережити. І якби повернути час назад, я б усе це пережила знову. Я б не відмовилася від того, що в мене було з Рустамом. Я не відмовилася б від своїх дітей і від усіх випробувань, які випали на нашу долю. Але якби була можливість обрати інше життя зі своїм чоловіком, зі своїми дітьми, де не було б оцього всього… я б, напевно, обрала його. Я не те щоб колись хотіла бути частиною цього світу. Просто я народилася вже в цьому світі і не мала особливого вибору.— А хіба пан Князєв...— Ні, звісно, він намагався мене від цього всього захистити, уберегти. Але ж ти розумієш, що коли ти вже частина цього світу, так легко з нього зникнути неможливо.— Але якщо проблема в іншому...— В чому?Пані Саліфова уважно дивиться на мене, наче вона вже й знає відповідь на це питання. Але все-таки хоче почути її від мене. Або дає мені можливість просто це проговорити.— В тому що мені подобається цей світ. Мені подобається бути його частиною, бути важливим його елементом. І мені не хочеться від нього тікати, не хочеться щось змінювати.— Ну тоді, Олівія, я тебе можу привітати. У тебе велике майбутнє. Знаєш, я завжди бачила в тобі не просто красиву дівчинку з неймовірними очима і волоссям. Я бачила в тобі стержень. Стержень, якого багатьом бракує. І саме тому, Олівія, я тебе настільки сильно люблю. Через те, що, дивлячись на тебе, я бачу жінку, якою я колись мріяла стати, але в мене вистачило характеру. Я щиро захоплююсь тобою і тим, як ти в цьому світі змогла не лише вижити, а й досягти таких успіхів. Саме тому, доню, я й мрію про таку невістку і, можливо, колись мій син одумається. Просто пам’ятай, що я завжди на твоєму боці.На декілька хвилин Міла замовкає, робить ковток мартіні, і дещо лукаво посміхається.— Якщо він когось приведе, я допоможу від неї позбутися.P.S. як на мене фото ідеально підходить для зображення Міли та Олівії😍

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Мені потрібно, щоб ти організувала одну зустріч.— Зустріч? Я думала, ти з цим і сама непогано справляєшся.— Непогано. Але це стосується твоїх родичів. — Не зовсім розумію, про що ти.— Мені потрібно, щоб ти допомогла мені в одній справі, що стосується Князєва. Не Віктора, якщо що.— А що таке? Справа сердечна, і ти хочеш поради, як закадрити Князєва-молодшого?Ізмаїлова допиває келих, ставить його на стіл і повертається на своє місце.— Слухай, Вікторія, якби я хотіла в когось запитати пораду, як закадрити чоловіка, це точно була б не ти. Я б, наприклад, звернулася до Мусаєвої — вона в цьому точно розбирається. Або навіть до твоєї кузини. Хоч я її й ненавиджу, але в неї все одно більше досвіду і розуміння, як зачарувати чоловіка, ніж у тебе або у мене разом узятих.Ми обидві сміємося, досить голосно, к для жінок.— Що ти хочеш? Щоб я його викрала і привезла до тебе?— Це я можу й сама. — Я не розумію, в чому моя допомога.— Не поспішай, я тобі все поясню. Це буде доволі цікаве, скажімо так, завдання. Я думаю, ти з ним чудово впораєшся. Тому що Давид обов’язково приїде тобі допомогти. Він же не залишить дружину свого брата.— Караєва, я не знаю, що ти задумала, але…— Але що?— Але мені ця херня вже подобається. То ти вирішила закадрити Князєва-молодшого? Це що, ми з тобою станемо родичками?— О ні, Вікторіє, я не з тих, хто планує будувати сім’ю і народжувати дітей.— А ти в мені, блядь, матір бачиш?— Ні, але ти зрозуміла, про що я.Як на мене це вже жіноча солідарність 😏❤️

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Він ставить келих і направляється до виходу.— Ти йобнута сука.— Це вже звучить як комплімент з твоїх вуст.— Це ніколи не буде компліментом, але.... Помічаю, як його плечі напружуються. Він начебто ще хоче щось сказати, та не продовжує.— Чекатиму договір.Чоловік виходить з мого кабінету, а я наливаю ще одну склянку віскі.— Добре, Давиде, добре. Хочеш вважати мене скаженою сукою — завжди, будь ласка. Але, хлопче, ти ще навіть не усвідомлюєш, що вже нікуди від мене не дінешся.Допиваю залпом склянку та виходжу за ним.Потрібно відпочити і обдумати свій подальший план. Я не планую зупинятися просто на контракті. Мені потрібно дещо більше. Ні, не серце Давида Князєва і не родина з ним.Я хочу влізти йому глибоко під шкіру. Так, щоб він буквально відчував залежність від мене. Так, щоб він не міг без мене дихати, а потім подивимося, як усе закрутиться.Можливо, я зроблю щось подібне, як він зробив, коли мені було шістнадцять. І так, він цього не усвідомлював. Це не було спеціально чи щось подібне. Але я не з тих, хто забуває старі образи.— Подивимося, до чого це все приведе.Як думаєте, які умови поставить Давид Олівії?Мережа брехні

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩До нас у відчинені двері заходить адміністратор клубу.— Подарунок?— Так, попросили передати особисто в руки.— А хто?— На жаль, не знаю. Привіз кур’єр і сказав передати особисто вам у руки. Сказали, подарунок дуже цінний і щоб відкрили тільки ви.— О, що таке, Князєв? Хто тобі вже подаруночки дарує? Невже ти знайшов якесь кохання, яке тепер тобі подарунки дарує?— Ага, продався за дорогі прикраси. Дивись, скоро вам хтось авто мені подарує.Ми знову іржемо. Якраз у цей момент заносять коробку.— Дуже дякую.Я дивлюсь на чорну коробку з маленьким червоним бантиком. Коробка, ну, така, не те, що дуже маленька, але і не скажу, що велика. Стандартна, розміром, приблизно як коробка з-під взуття. Коли я починаю її відкривати спочатку в ніс б’є дуже специфічний запах, схожий на сире м’ясо або щось подібне. Я не одразу навіть розумію, що вся тканина всередині коробки просякнута кров’ю.Серце починає битися голосніше. Я не з лякливих, мене не так легко чимось здивувати чи налякати, але зараз поступово в голову приходить усвідомлення, якого я б не хотів.Зверху лежить фотографія. Я беру її ближче, щоб подивитися, хто ж на ній зображений, і бачу ту дівчину, яка вчора приїжджала від Мусаєвої з клубу. Арсен підходить ближче, розуміючи по виразу мого обличчя, що щось не так.— Ніхуя собі подарунок. Тобто що таке?Кладу фотографію і починаю повільно розмотувати тканину. Усвідомлення того, що там може бути, зовсім мене не радує. Я ж пояснюю, я не те щоб дуже чутливий чи якось надто емоційно реагую, але навіть постійно живучи в цьому світі, побачити таке — не найкраще, що може бути. Розплутую повільно тканину, яка вся просякнута кров’ю.— Блять, Князєв, хто собі такі подарунки дарує?3 розділи ( за всі боржки) уже на Букнет «Мережа брехні»🔥

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Ти серйозно вирішив втекти? — питаю я спокійно.Чоловік не повертається одразу. Минає кілька довгих секунд, перш ніж він повільно, майже неохоче обертається. Його погляд темний, злий, але в ньому є ще щось — те саме, що завжди притягує мене сильніше за все інше.— Я не тікав, — відповідає він глухо.— Ага, звісно. Просто раптово згадав, що в тебе «справи», — кажу я, роблячи кілька кроків далі в кімнату і не відводячи від нього очей ні на мить. — Це ж навіть не смішно, Князєв.— А ти, як завжди, думаєш, що все крутиться навколо тебе? — кидає він у відповідь.Я зупиняюся буквально за крок від нього, так близько, що можу відчути тепло його тіла.— Ні, — тихо відповідаю я. — Я знаю, що все крутиться навколо мене.Давид стискає щелепу так сильно, що я бачу, як напружуються м’язи. Я відчуваю цю напругу всім своїм єством, і це тільки підливає масла у вогонь, що вже давно горить між нами.— Ти перегнула, — каже він глухо. — Там, за столом.— Можливо, — погоджуюся я і злегка нахиляю голову набік. — Але ти ж знаєш, я завжди перегинаю.— Це не гра, Олівія.— Для мене — гра.Сьогодні о 00:00💥

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Я ставлю келих на підлогу і дивлюся на неї.— Все, Караєва. Дві ночі. Ми домовилися. Тепер я тобі нічого не винен.Жінка посміхається — повільно, ледь помітно, ніби я сказав щось дуже наївне. Відкидається на подушки, закидає ногу на ногу. Халат розсувається, оголюючи стегно.— Звісно, Князєв. Ти нічого мені не винен. Ти вільний. Можеш встати, одягнутися і піти прямо зараз. Двері не зачинені. Охорона тебе пропустить.Я мовчу. Вона продовжує тим самим спокійним, майже ніжним голосом:— Але я впевнена, що ти повернешся. Не сьогодні, можливо, не завтра, але повернешся. Бо ніхто, крім мене, не зможе дати тобі це саме. Ніхто не дасть тобі дозволу зняти маску. Ніхто не дозволить твоєму демону вийти і не злякається його. Ніхто не буде так само битися з тобою, кусати, бити, а потім тримати тебе за горло і змушувати кінчати так, ніби це остання ніч у твоєму житті.Вона робить ковток зі свого келиха і дивиться мені прямо в очі.— Ти можеш зараз сказати собі, що це була просто гра. Що ти просто задовольнив цікавість. Що ти сильний, контрольований, золотий хлопчик Князєв, який завжди тримає все під контролем. Але ми обидва знаємо правду. Ти залишився тут цілий день не тому, що я тебе не випустила. Ти залишився, бо хотів, щоб я повернулася і взяла тебе за правилами. Ти хотів, щоб тебе прив’язали, випороли і змусили лизати мене, поки я не кінчу тобі на обличчя.Я стискаю щелепу. Вона має рацію, і це дратує найбільше.Караєва підводиться, підходить до мене ближче. Її пальці торкаються моєї щоки — майже ніжно.— Іди додому, Давиде. Відпочинь. Подивіться в дзеркало на свої нові смуги. Помацай, як болить шкіра. А коли тобі знову стане тісно в твоїй ідеальній оболонці… ти знатимеш, куди приїхати і я буду тут. З новим кнутом, з новими ременями і з бажанням знову побачити, як ти ламаєшся піді мною.Розділ від Давида уже на Букнет 😈

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩‼️ОБЕРЕЖНО НАСТУПНИЙ РОЗДІЛ «МЕРЕЖА БРЕХНІ» НЕ ДЛЯ ЧУТЛИВИХ ‼️— Роздягни мене, — кажу я тихо, але твердо. — Повільно і не смій торкатися шкіри, поки я не дозволю.Він ставить склянку на підлогу, підводиться і підходить ближче. Його пальці торкаються бретель сукні, спускають їх з плечей. Тканина ковзає вниз, оголюючи груди, живіт, стегна. Я ступаю з сукні, залишаючись лише в тонких чорних трусиках і туфлях на високих підборах. Чоловік хоче нахилитися, щоб зняти їх, але я хапаю його за волосся і відтягую голову назад.— Я сказала — не торкатися. Лягай на ліжко. На спину.Він вагається секунду. Я бачу, як у ньому бореться той самий демон, якого я вчора випустила, але він лягає. Підходжу до шафи в кутку кімнати — тієї, де зберігаю все, що мені подобається використовувати. Витягаю шкіряні манжети з міцними ременями, довгі ланцюги і тонкий, гнучкий кнут з чорної шкіри. Коли я повертаюся, його очі звужуються.— Ти серйозно?— Абсолютно. Руки вгору.Я застібаю манжети на його зап’ястях, потім кріплю ланцюги до металевих кілець, вмонтованих у узголів’я ліжка. Клац. Клац. Руки розведені широко. Потім я переходжу до ніг — розводжу їх і фіксую щиколотки так само. Тепер він повністю розп’ятий, голий, відкритий. Член уже починає тверднути, зраджуючи його.Стаю біля ліжка, проводжу кінчиком кнута по його грудях, вниз по животу, ледь торкаючись голівки члена. Він здригається.— Ти весь день був тут, Князєв. Порушував мої правила. Тому зараз я буду тебе виховувати.Перший удар приходить несподівано — по внутрішній стороні стегна. Не надто сильно, але достатньо, щоб шкіра почервоніла. Він стискає зуби, але не видає звуку. Другий — по другому стегну. Третій — по животу. Я б’ю ритмічно, методично, залишаючи тонкі червоні смуги. Кожного разу, коли кнут торкається шкіри, він напружується, м’язи грають під шкірою. На четвертому ударі по грудях він нарешті видихає хрипкий стогін.— Боляче? — питаю я, проводячи пальцями по свіжій смузі. — Добре. Це тільки початок.Піднімаю кнут вище і б’ю сильніше — по стегнах, по боках, по нижній частині живота, уникаючи тільки члена. Кожний удар точний. Я знаю, як робити боляче, не залишаючи справжніх травм. Його шкіра швидко вкривається сіткою червоних ліній. Він уже не мовчить — дихає важко, стискає кулаки в манжетах, тіло вигинається назустріч болю.— Скажи, що шкодуєш, — наказую я, зупиняючись і проводячи кінчиком кнута по його твердому члену.— Іди нахуй, — хрипить він, але в голосі вже немає тієї впевненості.Я сміюся і б’ю сильніше — по внутрішній стороні стегон, ближче до паху. Він рикає, тіло сіпається. Я б’ю ще раз, і ще. Кнут свистить у повітрі. На десятому ударі він нарешті ламається.— Добре… добре, я шкодую.— Голосніше і правильно.— Я шкодую, що залишився в твоєму домі без дозволу, — видихає він крізь зуби.— Молодець.

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Її слова знову зазвучали в голові, чіткі і спокійні:«Влаштовуй полювання. Я навіть не тікатиму.»Я усміхнувся, дивлячись у темряву.— Ти думаєш, що це гра…Ні, вона чудово знала, що це не гра і все одно йшла вперед, не озираючись. Я відійшов від столу і повільно пройшовся приміщенням. Кожен мій крок відлунював у бетонних стінах.— Якщо я почну полювання… — тихо сказав я сам до себе. — Ти або помреш, або станеш ще сильнішою.Я зробив паузу, дозволяючи думці повністю сформуватися.— І обидва варіанти цікаві.Зупинився посеред приміщення і подивився в густу темряву, що панувала в кутках сховища і вперше за довгий час дозволив собі повністю чесну думку, без самообману.Не хочу її вбивати, ще занадто рано. Занадто цікаво спостерігати, як вона розгортається.Я повернувся до столу, взяв телефон і довго дивився на чорний екран. — Три місяці, — нагадав я сам собі і повільно вдихнув холодне повітря сховища. — Добре, Грішна…Пальці легко ковзнули по екрану телефону, але я так і не натиснув жодної кнопки. Поки що....— Подивимось, як довго ти зможеш тримати цю дошку під собою.Я відкладав телефон убік. Світло моніторів відбивалося в моїх очах холодним блиском. І вперше за дуже довгий час мені дійсно було цікаво, що буде далі. Не як виконавцю контракту, а як людині, яка раптом побачила щось варте уваги в цьому хаотичному світіРозділ від Пророка уже на Букнет🔥

УЖЕ НА САЙТІ 🤤Давид шльопає мене по дупі — сильно, ритмічно. Кожний ляпас віддається всередині. Я відчуваю, як шкіра горить.— Ти моя сука сьогодні, — каже він, нахиляючись і кусаючи мене за шию. — Скажи це.— Я… твоя сука… — видихаю я.Він притискає мою голову до подушки, щоб я майже не могла дихати, і трахає ще швидше. Друга хвиля оргазму накриває мене раптово. Я конвульсую під ним, кричу в подушку, а він продовжує. Не зупиняється ні на секунду.Він виймає знову, розстібає один ремінь на нозі, піднімає моє стегно вбік і входить збоку. Нова поза — нова глибина. Я вже не контролюю своє тіло. Сльози течуть по щоках від надмірного задоволення. Він хапає мене за волосся, відтягує голову назад і шепоче в вухо:— Ще один раз. Кінчай для мене.Його пальці знаходять клітор і починають терти швидко, грубо. Член всередині б’є точно туди, куди треба. Я вибухаю втретє — сильніше, ніж раніше. Тіло зводить так, що я реально кричу його ім’я. Він стогне — перший раз за весь час — і я відчуваю, як він пульсує всередині, але не кінчає, тримається.Чоловік виймає, розстібає всі ремені, перевертає мене на спину і лягає зверху. Тепер його вага притискає мене до ліжка. Він входить повільніше, але глибше. Дивився мені прямо в очі.— Дивись на мене, коли я тебе використовую.Він трахає мене довго, методично. Кожний рух — як володіння. Я вже втратила рахунок оргазмам. Четвертий накриває мене, коли він починає кусати мої груди, залишаючи сліди зубів. П’ятий — коли він притискає руку до моєї шиї і трохи душить. Я кінчаю, дивлячись йому в очі, і бачу, як у його погляді щось ламається — демон повністю вирвався.«МЕРЕЖА БРЕХНІ»

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Я хуй клала на твоє прохання, — кажу спокійно, чітко, без підвищення голосу. — На твої терміни і на твої ігри.Жодної видимої реакції з його боку, але я відчуваю, що він слухає кожне моє слово з особливою увагою.— Ти хочеш полювання? — продовжую я. — Влаштовуй. Я навіть не тікатиму.Ще один крок. Тепер нас розділяє лише повітря, насичене запахом смерті.— Якщо наважишся.Тиша стає майже нестерпною. Напруга між нами така щільна, що її можна різати ножем. Я чекаю, а Пророк мовчить. Я бачу, як трохи напружуються його плечі під чорним одягом, як змінюється кут нахилу голови, ніби він обмірковує кожну можливу відповідь.Але він не рухається, не тягнеться до зброї, не робить нічого, що могло б стати загрозою і це вже саме по собі є відповіддю.Я ледь усміхаюся, відчуваючи, як всередині розливається тепле, майже задоволене відчуття.— От і я про те, — тихо кажу я.Розвертаюся повільно, демонструючи йому спину без жодного страху, і йду до дверей, переступаючи через тіло старійшини, навіть не дивлячись вниз на його мертве обличчя. Рука вже лежить на холодній ручці дверей.— Грішна, — лунає за моєю спиною його голос, а я зупиняюся, але не обертаюся.— Що?Пауза затягується на кілька секунд.— Тепер ти цікавіша, ніж будь-коли.Я хмикаю тихо, майже зневажливо.— Запиши це в щоденник.Відчиняю двері. Світло з коридору різко вривається в темряву зали, ріжучи її навпіл. Я роблю крок уперед і додаю, не обертаючись:— І ще. Наступного разу заходь без аплодисментів. Дратує.Уже сьогодні о 00:00 гаряче оновлення «Грішна»🔥