Реальність – це лише надто причесана фантазія.Ділимося відгуком Ірини Барінової на «Атлас, описаний небом» Горана Петровича, який от-от повернеться у продаж😉«Це справжнє МАГІЧНЕ читання😍Спершу я намагалася вловити сюжет, розібратися, хто й що робить…І це була найбільша моя помилка… прочитала 17 сторінок і відклала книгу…🤷🏻♀️Потім трохи погуглила про автора та його творчість і зрозуміла, що з цією книгою звичайний спосіб читання не спрацює...Через день розгорнула її знову й почала читати спочатку, звертаючи увагу не на ПРО ЩО, а ЯК це написано😍І тоді відчула просто феєрверк емоцій♥️Яка ж ця книга прекрасна, незвичайна, особлива♥️Я по кілька разів підряд перечитувала абзаци й сторінки😍 І не тому, що не розуміла, а тому, що насолоджувалася🥰Разом із ЯК ЦЕ НАПИСАНО для мене ця книга ще й про:♥️наповнення буднів сенсами;♥️розфарбування звичної сірості;♥️силу бути не таким, як усі;♥️сміливість вирізнятися з поміж інших; ♥️про шлях до себе, своїх бажань, прагнень і мрій попри все.Усім залюбленим у магічний реалізм читати обов’язково♥️Я точно з часом повернуся до цього тексту, щоб повторно насолодитися його красою й магією📖🥰 І не один раз♥️»
«Героїнями книжки є ворожки, знахарки, що здавна живуть у глибокій чеській провінції в горах, — їх і називають «богинями». Саме долю цих «бабок» і досліджує головна героїня, Дора, звісно, щоб дізнатися чимало несподіваного й про себе. «Богинь», виявляється, століттями переслідувала інквізиція і загалом церква, потім їх вивчали нацисти — як спадкоємиць «давньоарійської магії» (цим займалося леґендарне «Аненербе»), зрештою, комуністи репресували їх як громадянок, не залучених до «суспільно корисної праці». Дора вивчає долю ворожок уже в історичній перспективі, лише генетично будучи їхньою спадкоємицею: особливих знань і умінь вона не навчилася, а останні справжні «богині» вже відійшли або відходять.Письмо Катержини Тучкової доволі реалістичне, а містичні мотиви переплітаються, наприклад, із елементами соціяльної критики, поданими з рятівним почуттям міри. Чимало неґативних реалій життя в моравському селі теж будуть вельми впізнаваними для вітчизняного читача: ґендерні утиски, обскурантство, «структурний» алкоголізм, гомофобія, сімейне насильство…За таких обставин ключовим для письменниці (якщо йдеться про естетичний успіх роману) стає вміння тримати добрий стилістичний рівень, вчасно змінювати перспективу оповіді — інакше кажучи, «зачарувати» історично-архівно-побутову, доволі трагічну та болісну фабулу. І вона дає цьому раду»— так написав український письменник Олег Коцарев про роман «Житковські богині» чеської письменниці Катержини Тучкової. Придбати книжку можна за посиланням: https://komorabooks.com/product/zhytkovski-bogyni-3/
«Багато країн Східної Європи після розпаду Радянського Союзу обмежили доступ до керівних політичних посад працівникам колишніх служб безпеки й інформаторам. Люстраційні заходи реформували інститут суду, й до влади прийшло нове покоління...У Росії минуле в КДБ є не проблемою, а, швидше, перевагою. Працівники КДБ прийшли на посади в новій федерації, скориставшись своїм привілейованим становищем — їх винагородили за минуле. Чим більше свого часу вони співпрацювали з тими, хто був при владі, тим кращим майбутнім себе забезпечили.Якщо колишніх терористів винагороджують, то чому нове покоління має поводитися інакше? Традиція безкарності стосується в Росії не тільки армії. Вона стосується всієї суспільної системи», — пише Софі Оксанен в есеї «В одну річку двічі. Мізогінія як зброя Росії». Цінність нової книжки Оксанен не лише у викриванні злочинів, які армія РФ чинить проти жіноцтва. Письменниця показує, як західний світ проґавив укріплення імперіалізму в Росії, та на пальцях пояснює, як російська пропаганда просочується й пускає коріння навіть у демократичних країнах.Щоби дізнатися більше, замовляйте книжку на нашому сайті за посиланням https://komorabooks.com/product/v-odnu-richku-dvichi-mizoginiya-yak-zbroya-rosiyi🙌
5 цікавих фактів про Сашу Станішича, чий роман ми читатимемо українською цієї весни🙌Саша Станішич — відомий німецький письменник боснійського походження, лауреат багатьох німецьких премій, чия творчість зачаровує читачів по всьому світу. Ось кілька цікавих фактів про нього:1️⃣ Походження та еміграціяНародився в Боснії та Герцеговині у 1978 році. У 1992 році під час війни разом із сім’єю переїхав до Німеччини, рятуючись від конфлікту. Цей досвід став основою багатьох його творів.2️⃣ Літературний прорив Його дебютний роман «Як солдат ремонтує грамофон» перекладено 30 мовами. Він одразу приніс автору міжнародне визнання і став фіналістом Німецької книжкової премії.3️⃣ Роман «Herkunft» («Походження») За цю автобіографічну книгу, яка досліджує теми ідентичності, пам’яті та сімейної історії, Станішич отримав Німецьку книжкову премію у 2019 році, а у 2023 році Станішич став лауреатом літературної премії «Анґелус». Ця нагорода присуджується найкращим прозовим творам, опублікованим польською мовою, і підкреслює його значний внесок у європейську літературу. Саме цей роман вийде друком у видавництві «Комора»❤️4️⃣ Громадянська позиція Під час вручення Німецької книжкової премії Саша Станішич публічно критикував Нобелівський комітет за присудження премії Петеру Гандке, відомому своїми суперечливими заявами щодо боснійської війни.5️⃣ Теми творчості Його книги майстерно поєднують автобіографію та вигадку, досліджуючи теми втрати дому, пам'яті, еміграції та пошуку власної ідентичності, створюючи глибокі та зворушливі наративи.Творчість Саші Станішича — це голос, який розкриває глибину людського досвіду та розширює межі сучасної літератури, і вже зовсім скоро він вперше зазвучить українською❤️
«Ніколи б не повірила, що зі мною може статися таке»,— говорила 19-річна дівчина, яка постраждала від сексуального насилля під час окупації її рідного села на початку повномасштабної війни. «Жодна з нас не може в це повірити. Кожна з нас може стати наступною, поки триває війна», — говорить Олеся Біда, журналістка-розслідувачка й авторка передмови до книжки Софі Оксанен «В одну річку двічі. Мізогінія як зброя Росії.Олеся Біда зняла документальну стрічку «Він повернувся» про сексуальні злочини, скоєні під час російської окупації Київської та Херсонської областей на початку 2022 року. Разом з командою вона задокументувала свідчення двох жінок, змогла реконструювати події та ідентифікувати особи двох російських солдатів, які вчинили зґвалтування, і їхніх командирів. Мета росіян – не просто відібрати голос, вони намагаються стерти особистість жінки, зробити її вразливою. Перетворити її життя та життя її близьких на тортури, застосовуючи для цього найпростіший із найжорсткіших методів.Але вцілілі жінки наважують говорити, стають голосом десятків інших постраждалих і свідчать правоохоронцям. Бо, як каже одна з них: «Соромно має бути їм, а не нам. Ми маємо говорити, аби інші не почали говорити за нас».Читайте передмову Олесі Біди за посиланням: https://komorabooks.com/navazhytysya-govoryty-j-svidchyty/
Коли ми вирішили перекладати «Асинхронію», її авторка Ека Тоґонідзе здивувалася, чому саме ця книжка, чому не інша – про війну. Дійсно, чорні руки війни добралися до життя кожного українця, але ми памʼятаємо ще й про тисячі інших битв за правильний вибір, які щодня точаться всередині людини. Як активістка у сфері правозахисту людей з фізичними порушеннями Тоґонідзе розкрила близьку для себе тему – дискримінації й ставлення людей до Інших. Діана та Ліна — сіамські близнючки, які живуть разом зі своєю бабусею у злиденній пострадянській Сакартвело, ізольовані від зовнішнього світу. Сестри змушені існувати в одному тілі, хоча мають дуже різні характери: серйозна і практична Діана не завжди розуміє емоційну і романтичну Ліну. Дівчата ведуть щоденники, і ці записи для них — єдине місце, де вони можуть бути собою, бути в однині. Смерть бабусі й страшна повінь руйнують звичне та налагоджене життя близнючок. Їх викрадають з лікарні, і вони опиняються в цирку, де змушені виступати в розважальному шоу. То чи є межа в людської ницості та чи зможуть Діана з Ліною знайти своє місце в цьому жорстокому світі? Чекайте книжку вже наприкінці січня✍️
Тоненька книга на 90 сторінок - це роздуми Оксани Забужко про українську аристократію початку ХХ століття, про тих, хто опинився за океаном після радянської окупації і створював вільну Україну там, про людей, «які були тут до тебе і створили й залишили тобі те, з чого ти вжиткуєш». «Можна розстріляти народу його геніїв, скинути їх у безіменні ями десь у Сандармоху, можна заборонити геніям писати й малювати, а те, що написано і намальовано, знищити, щоб і сліду не зосталося, - але коли цей народ, опинившись після найстрашнішої в історії війни у біжинських бараках - без хліба, без ліків, без певного майбутнього, - першим ділом добуває папір, верстат і заходжується друкувати книжки - це і є знак великої культури, не меншою мірою, аніж списки геніїв, котрим пощастило вижити».Забужко розважає про те, як Чехов міг би стати українським письменником, але не став, хоча може в душі так і залишився українцем. Про те, як українські жінки будували своє нове життя за кордоном стаючи або «музами» або миючи підʼїзди в багатоповерхівках і про те, яку роль відіграє мова і культура в тому, що ми є як народ, як нація, як держава.Дякуємо нашій читачці Anastasia Sabova за відгук❤️«Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу» можна замовити на нашому сайті за 143 грн: https://komorabooks.com/product/yak-rubaly-vyshnevyj-sad-abo-dovga-doroga-z-bad-emsu/
З перспективи Естонії війна в Україні відчувається так, ніби ми знову проживаємо події 1940-х років, і хтось увесь час натискає кнопку повтору, поки Росія користується тим самим посібником, що й за своїх попередніх загарбницьких війн. Все це ми бачили й переживали раніше: терор цивільного населення, депортації, катування, русифікацію, пропаганду, інсценізовані судові процеси, фіктивні вибори, обвинувачення жертв, потоки біженців, знищення культури.Утім, поширене здивування серед західних країн засвідчило те, що російський посібник із імперіалізму вивчено недостатньо добре. Саме цей подив демонструє, чому слід говорити про попередні воєнні злочини, чому їх варто досліджувати й чому вони мають бути частиною нашої постійної культурної пам’яті.Софі Оксанен — одна з найвідоміших сучасних фінських письменниць. Вона активно виступає проти тоталітарних режимів, привертає увагу до радянських злочинів в Естонії та війни в Україні.Озброєння сексуального насильства. Уривок з есею Софі Оксанен «В одну річку двічі»
Довгі зимові вечори створені для занурення в захопливі історії. Ось наша добірка книг, які ідеально доповнять ваші вечори під теплою ковдрою:📚 "Восьме життя (для Брільки)" Ніно Харатішвілі Епічна родинна сага, яка простягається через шість поколінь і оповідає історію грузинської сім'ї ХХ століття. Тут є все: кохання, зрада, війна, надія і таємний рецепт гарячого шоколаду, що стає символом сімейного зв’язку та долі. Книга визнана сучасною класикою й отримала численні нагороди. 📚 "Музей покинутих секретів" Оксана Забужко Історія трьох поколінь, що переплітає минуле й сучасність, любов і втрати. Оксана Забужко майстерно створює портрет українського суспільства через призму особистих трагедій і таємниць, які зберігають герої.📚 "Квітнева відьма" Майґуль Аксельсон Містичний роман, що розкриває життя чотирьох жінок, пов'язаних загадковою і трагічною долею. Авторка заглиблюється в теми материнства, ревнощів і втрат, додаючи елементи магічного реалізму, які перетворюють історію в незабутнє читання.📚 "Дорога на Асмару" Сергій Сингаївський Захопливий роман про кохання та війну в екзотичній Ефіопії. Через долі героїв автор піднімає питання людяності, вибору та ціни свободи, змушуючи замислитися про важливі цінності.📚 "Собачий майданчик" Софі ОксаненЦе глибока і гостра історія про сурогатне материнство, минуле й корупцію. Через долю своєї героїні авторка досліджує моральні дилеми, які постають перед людьми у сучасному світі.Не забудьте, що ці книги можна придбати зі знижкою на нашому сайті 👉 https://komorabooks.com/shop/❤️
Ця книга — ніби мозаїка, яка поєднує вигадані історії та реальні історичні факти. Автор майстерно занурює читача у складну історію одного роду, простягнену крізь часи Другої світової війни та раніше.Читаючи, я відчувала, як реальність і вигадка переплітаються у щось нове. Цікавий стиль, насичені описи, багатошарові часові лінії — усе це створює враження, ніби ти водночас спостерігаєш за багатьма сценами з минулого. Але чи не занадто багато змішано в одну історію?Часові стрибки й розмаїття героїв часто викликали розгубленість. Я губилася, намагаючись зібрати всі ниточки сюжету докупи. Чи це був задум автора — відобразити хаос життя? А можливо, я просто не побачила повної картини?«Люди в гніздах» точно не залишають байдужим. Це книга, яка вимагає уваги, терпіння й, можливо, навіть повторного прочитання. Чи готовий читач поринути в такий непростий текст, щоб знайти відповіді на всі питання, які залишив автор?Книга спонукає думати, аналізувати, відчувати. Це точно те, що варто спробувати, якщо ви шукаєте щось глибоке й незвичне. Але чи готові ви до цього виклику?Дякуємо нашій читачці Христині, яка поділилися на своїй сторінці в інстаграм враженнями від книжки❤️Книжку «Люди в гніздах» Олега Коцарева зараз можна придбати всього за 143 грн у нас на сайті ➡️ https://komorabooks.com/product/lyudy-v-gnizdah/🙌
TGLIST.COM.UA
