Книжка в сумці

“Агонія імперії” - Юрай МесікПро що:Розвал рашкіЧому ні: Вас все ще тригерять згадки про війнуНабридло читати позитивні обіцянки Чому так:Я ж казала про розвал рашки?Почитати приємне про УкраїнуЗагалом: Не впевнена, що бачила в когось у блозі відгук на цю книгу, та й на Goodreads немає українського видання, а в оригіналу - рейтинг нижче 4. Якщо ви ще не в курсі, я намагаюся уникати книжок із таким рейтингом. Але рада, що інколи дозволяю собі помилятися.Автор не є професійним істориком, проте доволі цікаво розповідає про історію та аналізує події. Основний фокус книги - можливі варіанти розпаду рашки: на які саме регіони чи землі і кому вони можуть відійти з огляду на історичне підґрунтя. Якщо ви пам’ятаєте мапу з кабінету Буданова, то автор пропонує приблизно такий самий поділ.Також побіжно згадуються передумови війни та те, завдяки кому і чому рашка здобула свою міць і не розвалилася раніше. Сюрпрайз-сюрпрайз: США та Європа активно накачували країну грошима й знаннями.Доволі позитивно автор ставиться до України та ЗСУ - в деяких моментах аж надто захоплено. Хотілося б бачити трохи критики, якщо не на події на полі бою, то хоча б на політику. Сподобалося також, що в автора немає рожевих окулярів щодо Навального та опозиції. Він доволі точно описує і склад мислення цієї нації, і бажання задовольняти імперські амбіції - незалежно від того, в якому таборі ти перебуваєш.Шкода, що книга охоплює аналіз подій лише перших років повномасштабного вторгнення, бо мені було б цікаво почитати і про вплив Трампа, і про щоденні атаки БПЛА, і про внутрішні рухи в самій країні. Але буквально минулого року вийшла Vene impeeriumi vältimatu lõpp («Неминучий кінець російської імперії»), яку я із задоволенням прочитала б - можливо, там якраз є відповіді на мої запитання.І наостанок. Знаєте, дуже дратують історики з їхнім захопленням тим, що ми живемо в «історичні часи», і всі ці обіцянки, що треба потерпіти ще років 50–100. Хочеться просто пожити спокійно 😓7,5/10#прочитане #відгук2026 #КСД #історія

Розповім трохи про свій перший букфорум, він же - форум видавців. Спочатку вагалася: прогноз обіцяв дощ і вітер, але безкоштовний квиток - дотиснув. СуботаРозпочала день із лекції, а до ярмарку дісталася вже після обіду - народу була тьма-тьмуща. Починалось все з зовнішніх палаток від брами і до кінця будівлі, там треба було поплутали коридорами, піднятись на третій поверх і вже від ятки Кідрука стартував внутрішній ярмарок. Логістика дивна, але поки спустишся на перший поверх - дорогою бачиш буквально все.Видавництв - море, плюс ігри, прикраси, рослини і фарбування волосся 😱 Можна зависнути на пів дня, кочуючи між стендами, автограф-сесіями та лекціями. Дивишся на людей і впізнаєш когось, але імʼя все ще не вспливає у тебе в голові. Бачила Кокотюху. розхристанийНе знайшла серед учасників «Віват» і «Човен», а було цікаво, бо «Віват» на КК виставляв вартість вищу, ніж на власному сайті. Цього разу купила лише дві книжки від HREC Press - по 450 грн, тоді як в онлайн-книгарнях - від 600.НеділяПочався ранок з обстрілу, тому людей було набагато менш, аніж вчора. Взагалі в центрі Львова було тихо - думаю відсипались, або були в церкві. Завдяки цьому вдалося спокійно походити між стендами й уважніше роздивитися книжки.Йшла я з ярмарку близько 15:20 - тоді біля входу вже зібралося чимало людей. Цього разу вже нічого не купляла, тільки підписала пару книжок, як планувала - 5 шт. Бачила автора «Йди туди, де страшно» - він зібрав навколо себе чергу й дуже тепло спілкувався з читачами.Підсумки від “капітана”: На такі події варто ходити: і себе показати, і на людей подивитися, і підтримати книжкову галузь. А ще - трохи визирнути за межі власної книжкової бульбашки (іноді це не надто приємний досвід, але корисний). • беріть з собою термос з теплим напоєм+перекус. Кава, чай та вода були і на фестивалі, але якщо ви ходите між заходами, то варто мати своє. В неділю їжа була лише на вулиці, всередині в Альтернативу - канапки та тістечка привезли пізніше;• парасолька, шарф чи плед не завадять - погода непередбачувана, а в деяких авдиторіях не було опалення;• майте ручку та книжки, які ви хочете підписати - іноді автора можна зустріти просто в коридорі, без шансу щось купити на місці;• ознайомтесь з програмою заздалегідь, щоб спланувати, що для вас цікаво і де ви будете. Мене дуже харило, що треба бігати між подіями по місту і одночасно їх могло бути 3-4. І ще варто завчасно подивитись, де події відбуваються і краще - в інсті видавництва. Наприклад, презентація «Війни» була в музеї на вул. Свободи, хоча в програмі значилося - площа Ринок.І так, я трохи подушніла, бо давно не писала. Про окремі події напишу пізніше, ну недаремно ж я фото робила 🙈upd Забула написати, що НФ та Віхола в останній день робили акцію 1+1=3, можливо й інші також, тому іноді варто відкласти все наостанок 😉