Telegram statistics channel - @kmnskeparh

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Орест Володимирович Березовський) народився 5 листопада 1944 року в селі Коритне Вашковецького, нині Вижницького, району Чернівецької області.У 1961 році закінчив середню школу. Протягом 1962-1964 років навчався в Чернівецькому технічному училищі, потім працював у будівельних організаціях Чернівців.У 1966 році вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету. У 1969 році після третього курсу університету був зарахований на другий курс Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1972 році.У 1970 році зарахований до числа братії Свято-Троїцької Сергієвої Лаври.18 березня 1971 року пострижений в чернецтво з іменем Онуфрій, на честь преподобного Онуфрія Великого, 20 червня того ж року — рукоположений у сан ієродиякона, 29 травня 1972 року — у сан ієромонаха.У 1980 року возведений в сан ігумена.28 серпня 1984 року призначений настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського представництва в селі Лукино.З 28 червня 1985 по 1988 рр. — благочинний Троїце-Сергієвої Лаври.15 грудня 1986 року возведений в сан архімандрита.У 1988 році закінчив МДА з вченим ступенем кандидата богослов’я.З 20 липня 1988 по листопад 1990 року — намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври.9 грудня 1990 року у Володимирському соборі Києва рукоположений у єпископа Чернівецького і Буковинського.28 липня 1994 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом) возведений в сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду Української Православної Церкви.22 листопада 2000 року возведений в сан митрополита.23 листопада 2013 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром удостоєний права носіння другої панагії.Рішенням Синоду Української Православної Церкви від 24 лютого 2014 року обраний Місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри.На Соборі єпископів Української Православної Церкви, що відбувся 13 серпня 2014 року в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, обраний Предстоятелем Української Православної Церкви. Інтронізація відбулася 17 серпня 2014 року на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври.З 17 серпня 2014 року — голова Вченої ради Київської духовної академії і семінарії.#УПЦ #Предстоятель

Священномученик Климент, папа Римський, народився в Римі в багатій і знатній сім’ї. З дитинства розлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей.Живучи в Римі, юнак отримав прекрасну освіту, був оточений розкішшю, наближений до імператорського двору. Але його не тішили розваги, язичницька мудрість не приваблювала його. Він став замислюватися над сенсом життя. Коли до столиці дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент полишив дім та майно й вирушив до тих земель, де проповідували апостоли.В Олександрії Климент зустрів святого апостола від симидесяти Варнаву. Його слова він слухав з глибокою увагою, всім серцем сприймаючи силу і правду Слова Божого. Прибувши до Палестини, Климент прийняв Хрещення від святого апостола Петра, та став його старанним учнем і постійним супутником, розділяючи з ним його труди.Незадовго до своїх страждань святий апостол Петро висвятив Климента на єпископа Рима. Після кончини апостола, а за ним святого Ліна, єпископа Римського (67–79), і його наступника, святого єпископа Анакліта (79–91), на Римській кафедрі перебував святий Климент (з 92 до 101 рр.).Побожне життя, милосердя і молитовний подвиг святого папи Климента навернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним були охрещені одразу чотириста двадцять чотири людини. Серед охрещених були люди всіх станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.Язичники, бачачи успіхи його апостольської проповіді, доносили на святителя Климента імператору Траяну (98–117). Вони звинувачували святого в тому, що він хулить язичницьких богів. Імператор вигнав святого Климента із столиці, відправивши його до Криму, на роботи в інкерманських каменоломнях неподалік від міста Херсонеса. Багато хто із учнів святителя добровільно послідував за ним.Прибувши на місце заслання, святий Климент зустрів багато віруючих християн, засуджених працювати у складних умовах, зовсім без води. Він помолився разом з засудженими, і Господь в образі Агнця явив йому місце джерела, з якого полилася ціла річка.Це диво привернуло до святителя Климента безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Щодня по п’ятсот осіб і більше приймали Хрещення. І там, в каменоломнях, було вирубано храм, в якому єпископ Климент священнодіяв.Апостольська діяльність святого викликала гнів імператора Траяна. Він наказав утопити святого Климента. Мученика кинули в море з якорем на шиї. Це сталося 101 року.По молитвам вірних учнів святителя, Корнилія і Фіви, та всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі (“Ангельській церкві”) нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щороку в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам.У IX столітті, під час царювання Константинопольського імператора Никифора (802–811), з Божого попущення, мощі святого Климента стали недоступними для поклоніння на п’ятдесят років.За імператора Михаїла і матері його Феодори Херсонес відвідали рівноапостольні Кирил і Мефодій. Дізнавшись про приховані мощі святого Климента, вони спонукали єпископа Херсонеського Георгія до соборної молитви Господу про відкриття мощей священномученика. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія та духовенства, яке прибуло з ними із Царгорода, і ревної молитви усіх присутніх на поверхні моря опівночі дивовижним чином з’явилися святі мощі єпископа Климента. Їх урочисто перенесли в місто до церкви святих апостолів.Частина мощей пізніше були принесені святими Кирилом і Мефодієм до Рима. Свята глава священномученика Климента згодом була принесена до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром і покладена в Десятинній церкві разом з мощами його учня святого Фіви. У Десятинній церкві було облаштовано вівтар в ім’я святого Климента.Святитель Климент, якого відносять до мужів апостольських, залишив чималу духовну спадщину. Зокрема, до неї належить послання до Коринфян.#календар #свято_дня

Свята Катерина народилася в Олександрії Єгипетській в середині III століття в сім’ї правителя міста Конста. Вона була вродлива, розумна і прекрасно освічена. Заміж дівчина не поспішала, чекаючи нареченого, який перевершить її у знатності, багатстві, красі і мудрості.Мати святої діви, таємна християнка, відвела її до самітника, який розповів про Нареченого, котрий в усьому перевершує дівчину. Він подарував великомучениці ікону Божої Матері, вказавши, що саме Вона допоможе познайомитися з цим Нареченим.Уночі Катерині з’явилася Богородиця з Младенцем. Він сяяв, наче сонце, і відвертав від неї Своє обличчя. Катерина вирушила до старця. Той наставив її в духовному житті і звершив над нею таїнство Хрещення.Наступної ночі уві сні Катерина знову побачила Пречисту Діву і Божественного Младенця. Він одягнув перстень на палець дівчини. Прокинувшись, свята побачила на пальці перстень і зрозуміла, що заручилася із Христом. Вона стала жити для Нього, молячись і в усіх вчинках керуючись Євангелієм.Під час язичницького свята Катерина наважилася викрити імператора Максиміна, який мучив християн в Олександрії. Щоб показати торжество язичницької мудрості, правитель скликав сто п’ятдесят найученіших мужів імперії. Але свята Катерина взяла гору над мудрецями. Вони самі увірували в Христа і мужньо прийняли смерть, будучи спалені за велінням імператора.Преподобномученицю піддали жорстоким тортурам і потім кинули до в’язниці. Зі святою зустрілася дружина імператора Августа. Після бесіди з нею Августа прийняла християнську віру.Наступного дня святу Катерина хотіли колесувати. Проте знаряддя тортур розтрощила якась невидима сила, уламками перебивши язичників. Свідки цього: Августа, царедворець Порфирій Стратилат і двісті воїнів — перед усіма сповідали свою віру в Христа і були обезголовлені.Максимін запропонував Катерині стати його дружиною, якщо вона поклониться язичницьким богам. На це свята відповіла рішучою відмовою. Зрештою, преподобномучениця Єкатерина була обезголовлена.#календар #свято_дня

Святий апостол Матфей був апостолом із дванадцяти, братом апостола Якова Алфєєва. До навернення до Христа він служив митарем, збирачем податей для Риму. Почувши голос Іісуса Христа: «іди за Мною» (Мф. 9:9), він залишив свою посаду і пішов за Спасителем.Прийнявши благодатні дари Духа Святого, апостол Матфей спочатку проповідував у Палестині. Перед відходом на проповідь до далеких країн він написав Євангеліє на прохання іудеїв, які залишалися в Єрусалимі. Євангеліє від Матфея стоїть першим у переліку книг Святого Письма Нового Завіту.Написане воно єврейською мовою. Промови і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно до трьох сторін служіння Христа: як Пророка і Законодавця, як Царя над світом невидимим і видимим, а також як Первосвященника, Котрий приносить Жертву за гріхи всіх людей.Святий апостол Матфей обійшов з благовістям Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши свої проповідницькі труди мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів з грубими звичаями і віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю тут навернув кількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву, побудував храм у місті Мірмени та поставив єпископом свого супутника Платона.Коли апостол старанно молив Бога про навернення ефіопів, під час молитви йому з’явився Сам Господь в образі юнака і, давши жезл, звелів поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що із цього жезла виросте дерево і приноситиме плоди, а від кореня його витікатиме джерело води. Омившись у воді і скуштувавши плодів, ефіопи змінять свій дикий норов, стануть добрими і лагідними.Коли апостол ніс жезл до храму, то зустрів дорогою дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол іменем Іісуса Христа зцілив їх. Це чудо навернуло до Господа ще безліч язичників.Однак володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і припинили поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві й наказав стратити його. Святого Матфея поклали обличчям донизу, засипали хмизом і підпалили. Коли багаття розгорілося, то всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про пощаду, і по молитві апостола полум’я вщухло. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа. Це сталося в 60 році.Правитель Фулвіан гірко розкаявся у скоєному, але сумнівів своїх не залишив. Він велів покласти тіло святого Матфея до залізного гробу і кинути в море. Водночас Фулвіан сказав, що коли Бог Матфеїв збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися цьому Єдиному Істинному Богу.Тієї ж ночі єпископу Платону в сонному видінні з’явився апостол Матфей і повелів іти з кліром на берег моря й знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб було з честю перенесено до храму, побудованого апостолом. Тоді Фулвіан попросив у Матфея прощення, після чого єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому за велінням Божим. Фулвіан згодом прийняв єпископство і продовжив справу просвіти свого народу.#календар #свято_дня

Святий апостол Филип, уродженець галілейського міста Віфсаїда, був глибоким знавцем Священного Писання і, правильно розуміючи сенс старозавітних пророцтв, очікував приходу Месії. За закликом Спасителя (Ін. 1:43) він пішов за Ним.Про апостола Филипа кілька разів згадано у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ін. 1:46); його Господь запитав, скільки треба грошей для купівлі хліба п’ятьом тисячам людей (Ін. 6:7); він привів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12:21-22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ін. 14:8).Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері.Із Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед іудеїв, які переселилися туди. Деякі із них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді із Єрусалима до Еллади прибули книжники на чолі з первосвященником, щоб звинуватити апостола Филипа. Святий викрив неправду первосвященника, який говорив, що учні Христові викрали і приховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, котрі розпустили цю чутку. Коли ж іудейський первосвященник і його супутники стали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптово осліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, побачивши це чудо, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа на ім’я Наркіс.Із Еллади апостол Филип вирушив до Парфії, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі доньки місцевого жителя Нікокліда, який прийняв його до свого дому, а потім охрестився зі всім сімейством.Звідти учень Христовий вирушив до Ієраполя Сирійського, де, підбурювані фарисеями, іудеї підпалили будинок Іра, який прийняв до себе Филипа, а апостола хотіли вбити. Однак, бачачи чудеса, звершені апостолом: зцілення висохлої руки начальника міста Аристарха, який хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого сина, — вони покаялися, і багато хто прийняв Святе Хрещення.Поставивши Іра єпископом в Ієраполі, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і зазнаючи страждань. Його і сестру Маріамну, яка супроводжувала його, били камінням, саджали до темниць, виганяли з селищ.Потім апостол прибув до Ієраполя Фригійського, де було багато язичницьких храмів, зокрема храм, присвячений зміям, у якому мешкала величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство.Дізнавшись про це, Анфіпат звелів схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, який прийшов з ними. За намовлянням жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп’яти святих апостолів Филипа і Варфоломія. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Апостол Филип, який висів на хресті біля храму єхидни, молився про порятунок тих, хто розіп’яв його, від наслідків землетрусу.Бачачи те, що відбувалося, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів. Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, хрестив усіх, хто увірував, та поставив їм єпископа.Апостол Филип, молитвами якого всі, крім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті.Сестра його Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм попрямувала з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розп’ятий. Маріамна ж проповідувала до своєї кончини в Лікаонії. Нині чесна глава апостола Филипа перебуває в Хрестовоздвиженському соборі села Омодос на Кіпрі.#календар #свято_дня

Великомученик третього століття святий Мина був єгиптянином за походженням. Майже все життя він провів у Фригії (частина нинішньої Туреччини), служачи в Римській армії. Ревний християнин і зразковий солдат, він став офіцером і ніс довгу й гідну службу.Але врешті-решт стало відомо, що він християнин. Імператор Максиміан піддав святого тортурам за відмову виконувати накази, що були пов’язані з переслідуванням його братів християн. Потім він був обезголовлений.Мощі великомученика Мини згодом було перенесено до рідного йому Єгипту. Після його мученицької кончини за заступництвом великомученика Мини відбулося багато чудес. Одне із найвідоміших сталося в наші дні в містечку Ель Аламейн у Єгипті.Назва Ель Аламейн утворена від арабської форми імені святого Мини. Там збереглися напівзруйновані стіни стародавнього храму великомученика Мини. На них все ще видно фрески з зображенням різних чудес святого. Є там і зображення великомученика, який веде караван з верблюдами, котрий він врятував від загибелі.Під час Другої світової війни Греція опинилася у скрутному становищі. Її війська відважно і вельми успішно воювали проти армії Італії. Але вони не змогли протистояти вторгненню німецьких загарбників, і Греція була окупована. Залишки грецької армії вдалися до втечі. Вони дійшли до Єгипту, батьківщини святого великомученика Мини. Там вони утворили грецький батальйон у складі сил союзників і продовжили боротися за визволення своєї країни.Захопивши північноафриканські землі, гітлерівські війська на чолі з Роммелем дійшли до Ель Аламейна і зупинилися тут на ніч табором. Вони готувалися до штурму Александрії. Серця жителів Александрії здригалися від думки про те, що місто скоро впаде і вони неминуче опиняться у владі окупантів. Для греків перемога Роммеля в Єгипті означала втрату залишків їхньої незалежної армії.Але в перебіг подій втрутився святий великомученик Мина. Він заступився за єгиптян, греків, православних, коптів і навіть мусульман, які шанували його пам’ять. І завдяки його заступництву вони здобули перемогу в битві під Ель-Аламейном 1942 року. Ця перемога стала однією із найвідоміших подій всієї Другої світової війни.Опівночі, за декілька годин до початку битви, натовп вірян ясно побачив, як великомученик Мина вийшов зі своєї напівзруйнованої церкви, ведучи за собою караван верблюдів, — так само, як було зображено на стародавній фресці. Ворожі вартові не бачили його, і він безперешкодно пройшов у саму середину німецького табору. На непереможне німецьке військо напала незрозуміла, зовні нічим не зумовлена паніка. Про її причини досі гадають світські історики, які так і не знайшли жодного розумного пояснення цій події. Охоплені страхом і розгубленістю, війська Роммеля втекли під натиском союзних військ. Союзники переслідували їх і багатьох захопили в полон.Із почуття вдячності і благоговіння перед дивом союзники віддали цю ділянку землі православному Патріархату Александрії. Тут було побудовано новий храм і засновано монастир на честь святого великомученика Мини.#календар #свято_дня

Священство, чернецтво і вся боголюбива паства Кам'янської єпархії Української Православної Церкви, вітає свого правлячого архіпастиря, митрополита Володимира, з річницею архієрейської хіротонії.В день, коли Свята Церква вшановує ікону Божої Матері «Скоропослушниця», вся повнота нашої єпархії підносить свої подячні молитви за Вас, дорогий наш Владико, перед Небесним Владикою – Іісусом і Його Пречистою Матір'ю.Минає сімнадцять років з того дня, коли Свята Церква поповнила свої ряди святителів, Вами, і, п'ятнадцять років як ви несете свій архієрейський послух в нашій єпархії.Тверда надія на Бога і невтомна праця збирають під Вашим омофором тисячі вірних, для яких Ви стали опорою і підтримкою, надією і розрадою, батьком і наставником, любов'ю і напоумленням.Для священнослужителів Ви приклад ревності в служінні і відкритості до сучасних викликів суспільства, для чернецтва Ви взірець для молитви і послуху, мирян Ви надихаєте творити нове і жити без страху, бо «любов прогоняє страх» (1Ін. 4:18).Ваша молитва за Україну і віра в її світле майбутнє згуртовує тих, хто з вашого благословення трудиться і підтримує, як Збройні сили, так і кожного українця обтяженого стражданнями і горем.Наше місто пишається вашою працею і завзятістю, з якою Ви прикрашаєте його матеріальний і культурний облик.З особливим трепетом Ви, дорогий Владико, шануєте Божу Матір. І цей дар подяки перед Пречистою відображається в Ваших справах. Ви до всіх потреб і людських бід скоропослушно приходите, як справжній батько. І народ Божий не забуває Вашої доброти, а виливає її перед Обличчя Боже в своїх молитвах. «Бо такий нам належить архієрей...» (Євр. 7:28), за нього складемо подяку Господу!Εἰς πολλὰ ἔτη, δέσποτα!

Святкування Собору Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Помісному Лаодикійському Соборі. Чини Ангельські поділяються на три ієрархії – вищу, середню і нижчу. У кожній із них по три чини. Над усіма дев’ятьма чинами поставлений Господом Архістратиг Михаїл (у перекладі з єврейської – “хто як Бог”), який скинув з неба гордого Денницю з іншими занепалими духами.У вищу ієрархію входять: Серафими, Херувими і Престоли. Найближче до Пресвятої Трійці стоять шестикрилі Серафими (Полум’янілі, Вогненні) (Іс. 6:2). Вони полум’яніють любов’ю до Бога й інших спонукають до неї.Після Серафимів Господу предстоять Херувими (Бут. 3:24). Їхнє ім’я означає: вилиття премудрості, просвітлення, бо через них, що сяють світлом Богопізнання і розуміння таємниць Божих, посилається премудрість і просвітлення для істинного Богопізнання.За Херувимами – стоять Богоносні за благодаттю, даною їм для служіння, Престоли (Кол. 1:16), які таємничо і незбагненно носять Бога. Вони служать правосуддю Божому.Середню Ангельську ієрархію складають три чини: Господства, Сили і Влади.Господства (Кол. 1:16) панують над наступними чинами Ангелів. Вони наставляють поставлених від Бога земних володарів мудрому управлінню. Господства вчать володіти почуттями, приборкувати гріховні жадання, поневолювати плоть духу, панувати над своєю волею, перемагати спокуси.Сили (1Пет. 3:22) виконують волю Божу. Вони творять чудеса і посилають благодать чудотворення і прозорливості угодникам Божим. Сили допомагають людям у несенні послухів, зміцнюють у терпінні, дарують духовну міцність і мужність.Влади (1Пет. 3:22; Кол. 1:16) мають владу приборкувати силу диявола. Вони відбивають від людей бісівські спокуси, утверджують подвижників, оберігають їх, допомагають людям у боротьбі зі злими помислами.До нижчої ієрархії входять три чини: Начала, Архангели та Ангели.Начала (Кол. 1:16) головують над нижчими ангелами, направляючи їх до виконання Божественних повелінь. Їм доручено керувати всесвітом, охороняти країни, народи, племена. Начала наставляють людей віддавати кожному честь, належну його званню. Вчать начальників виконувати посадові обов’язки не заради особистої слави і вигод, а заради честі Божої і користі ближніх.Архангели (1Сол. 4:16) благовістять про велике і преславне, відкривають таємниці віри, пророцтва і розуміння волі Божої, зміцнюють у людях святу віру, просвічуючи їхній розум світлом Святого Євангелія.Ангели (1Пет. 3:22) найбільш близькі до людей. Вони сповіщають наміри Божі, наставляють людей до доброчесного і святого життя. Вони зберігають віруючих, утримують від падінь, виставляють занепалих, ніколи не залишають нас і завжди готові допомогти, якщо ми побажаємо.Усі чини Небесних Сил носять загальну назву Ангелів – за суттю свого служіння.#календар #свято_дня

Через Першу світову війну, о. Феодор був евакуйований в Катеринославську губернію. Він брав участь у Хресних ходах із Самарською іконою Божої Матері, нагадуючи кожному про шанування Цариці Небесної.Революцію 1917 року сприйняв непримиренно. Після виходу декрету про вилучення церковних цінностей отець Феодор сказав, що не підкориться беззаконному розпорядженню, за що й притягувався радянською владою у 1922 році до відповідальності та був засуджений на рік умовно.Надалі до 1931 року був священиком у Верхньодніпровську, потім без певного місця служіння, проводив молитовні збори у себе на квартирі, часто приїжджав до Пушкарівки до свого благочинного священика Василія Вахніна. Проживав на території Литвинівської сільради (зараз Литвинівка – частина Верхньодніпровська).Служив і по селах, на той час храми були вже зачинені, служив де доведеться, завершував таїнства, можна сказати був безвідмовним до прохань віруючого народу. У свою чергу парафіяни любили отця Феодора і намагалися йому допомогти, але боячись влади, робили це таємно.Сам він не боявся нікого, був мужній та стійкий у вірі.Священномученик Іосиф народився 1874 року в селі Пєшково Ростовського повіту Катеринославської губернії (нині село Пєшково Азовського району Ростовської області) у сім'ї священика З самого дитинства був вихований у дусі благочестя та любові до Церкви. Після закінчення Донської духовної семінарії був призначений наглядачем за учнями Катеринославського духовного училища.Після вінчання з дівчиною Марією Олександрівною був висвячений 8 (21) липня єпископом Симеоном, Катеринославським у сан диякона, там же 15 (28) липня 1901 року в сан священика та призначений настоятелем в Різдва-Богородичну церкву с. Ново-економічного Бахмутського повіту. 1 травня 1907 р. – переміщений до Володимирської церкви станції Софіївка Олександрівського повіту, 16 листопада того ж року переведений до Соборної Успенської церкви м. Верхньодніпровська, в якій і ніс своє священиче служіння до самого закриття храму. Після закриття храму на початку 1930-х проводив служби на квартирі в сусідньому селищі.Отці Василій, Феодор та Йосип часто збиралися та служили по домівках. Народ тягнувся до пастирів і жадав духовного спілкування. Служили у різних місцях, хрестили і навіть вінчали на горищах будинків. Братське спілкування, спільне богослужіння та опікування православних віруючих було для них справою всього життя.Весна та осінь 1937 року стали черговим наступом влади на Православну Церкву. Для Верхньодніпровського району Дніпропетровщини цей час виявився найжорстокішим за силою переслідувань і церковнослужителів.Кожен із священномучеників був заарештований за доносом. Безбожна влада звинуватила служителів Церкви у ворожому ставленні до радянського ладу, у пропаганді релігії, у розбещені школярів та селян.Направивши обвинувальні документи до Дніпропетровська на розгляд «трійки» НКВС, Верхньодніпровські «вартові порядку» священикам фактично підписували смертний вирок. Рішення «трійок» були лаконічні і майже завжди закінчувалися найвищою мірою покарання – розстрілом.В день пам'яті святого великомученика Георгія Переможця, 16 листопада 1937 року, отці Василій, Феодор та Йосип рішенням трійки були засуджені до розстрілу.19 листопада всі троє були розстріляні та поховані у невідомій братській могилі за Дніпропетровськом.

Мученики Акиндин, Пігасій і Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310–381), були таємними християнами. Коли цар підняв гоніння на християн, заздрісники донесли йому на них. Викликані на суд до царя, святі мученики безбоязно сповідали свою віру у Святу Трійцю.Цар наказав бити їх батогами. Два рази змінювалися стомлені кати, а святі мученики не видали ні крику, ні стогону. Навіть цар не витримав напруги і знепритомнів. Усі вважали його померлим, але святі звернулися до Бога — і цар прийшов до тями.Отямившись, Сапор звинуватив святих у чаклунстві й звелів повісити їх над багаттям, щоб задушити димом. Молитвами святих вогонь згас, а мотузки, якими вони були зв’язані, розпалися. Коли цар запитав їх, як це сталося, святі мученики повідали йому про Христа, Котрий творить такі чудеса.Засліплений люттю, цар став хулити ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: “Нехай будуть безмовні твої вуста”, — і цар заціпенів. Збожеволівши від страху і люті, він намагався жестами наказати, щоб відвели святих мучеників до в’язниці. Люди навколо не могли його зрозуміти, і він став біснуватися: зірвав з себе мантію, рвав на собі волосся, бив себе по обличчю.Святий Акиндин пожалів Сапора й ім’ям Господнім звільнив його від німоти. Але й цього разу цар усе пояснив волхвуванням і продовжив мучити святих. Їх поклали на залізну решітку і розпалили під нею вогонь. Святі стали молитися. Раптом пішов дощ і погасив вогонь.Бачачи чудеса, які відбувалися по молитвам святих мучеників, багато хто увірував у Христа і сповідав свою віру. Святі прославили Бога і закликали тих, хто увірував, прийняти Хрещення дощем, посланим на них. Один із катів, Афоній, всенародно попросив вибачення у святих мучеників за заподіяні їм страждання і мужньо пішов на страту за Христа. Вельможа Єлпідифор і мати царя також сповідали віру в Єдиного Істинного Бога.Цар, бачачи, як зростає кількість християн та як муки святих Акиндина, Пігасія і Анемподиста зміцнюють християнську віру, оголосив народові, що святим мученикам і з ними Єлпідифору відрубають голови, але тіла їхні можуть бути взяті християнами для поховання. Коли святих мучеників вели за міські стіни до місця страти, величезний натовп супроводжував їх, прославляючи Христа. За наказом царя воїни знищили всіх християн (до семи тисяч), які йшли в процесії. Разом з іншими був убитий і Єлпідифор.Акиндин, Пігасій і Анемподист разом з матір’ю царя були спалені наступного дня. Християни, які таємно прийшли вночі до місця страти святих, знайшли неушкоджені вогнем тіла святих мучеників і з честю поховали їх.#календар #свято_дня