Із показів свідка Петрова:«Коршак Кирило Юхимович, на мою думку, був працьовитий, товариський, мав поетичні обдарування. Його наукові роботи були вузько археологічні і чогось антинаукового в них не було. У розмовах та доповідях, які мені доводилося чути з вуст Коршака, наскільки я пам’ятаю, не було жодних антирадянських націоналістичних висловлювань. Наскільки я знаю, в інституті історії матеріальної культури не було якихось націоналістичних угруповань. У 1937 р. був випадок, що якось у розмові зі мною Коршак сказав мені, що ненавидить працівників НКВД. Це він сказав у нетверезому стані, а у зв’язку з чим, я не пам’ятаю. На мою думку, це було сказано Коршаком у зв’язку з тим, що тоді відбувалися численні арешти громадян у місті Києві, у тому числі в Інституті історії матеріальної культури, та Коршак, мабуть, був незадоволений цим. Інших якихось нездорових висловлювань від Коршака я ніколи не чув. Незабаром Коршак Кирило Юхимович був заарештований органами НКВД, а чому, я не знаю.Щодо Магури Сильвестра Сильвестровича я можу сказати лише одне, що він був добрим науковцем, мав великі заслуги в галузі археологічної науки. Він серед нас, науковців, користувався заслуженим авторитетом та повагою. Якихось антирадянських висловлювань від Магури Сільвестра Сильвестровича я ніколи не чув».Про них двох свідок не мав що додати, додаткових питань не виникло. Покази зі слів Петрова записані вірно, йому прочитані, ось підпис. Підполковнику юстиції Козіну, звісно, не треба було знати, що 22 роки тому, коли НКВДист Данило Лифар завербував Віктора Петрова, йому найбільше були потрібні донесення агента саме про Коршака та Магуру (і ще одного археолога - Теодосія Мовчанівського). І що тоді Петров, тобто агент “Іванов”, писав про них набагато більше і зовсім інше…Кирила Коршака та Сильвестра Магуру реабілітували за 2 роки, в 1960-му. Але ще майже 30 років держава нікому не повідомляла правду про їхню долю - офіційно вони, як і тисячі інших репресованих, “померли в таборах” від різних хвороб. ЦДАГОУ