На допитах Юринець описав, як це відбувалося, як йому підказували, що про кого питати. «Почав він (куратор Козельський - Е. А.) розмову зі мною в підвищеному тоні, заявивши дослівно наступне: “Наближається перше травня, терористи готуються, бігають за машинами (тобто відстежують маршрути урядових автівок - Е. А.), у нас є відомості, що український письменник Слюсаренко готує теракт, а Ви й у вус не дуєте”. Якщо Ви далі будете так чинити, я не можу за Вас відповідати перед Балицьким, постане питання про Вашу роботу і на вас чекає голодна смерть або ми Вас заарештуємо. Зустріньтеся зі Слюсаренком і переконайтесь, що він терорист». Зустрівся, нічого терористичного від Олекси Слісаренка не почув, але написав, як було треба. І ще зізнання:«Протягом кількох років я постійно бував п’яним. Пив, щоб не думати, починаючи з ранку. Я приходив п’яний на побачення зі співробітниками НКВД, і пив під час самих побачень (підкреслено олівцем, дописано: “щось нове” - Е. А.). Донесення суцільно вигадані, писалися під винними парами, і наступного дня зміст їх згладжувався з пам’яті. Досить мені було випадково зустріти когось із знайомих, щоб донести про його нібито контрреволюційну та терористичну діяльність. Часто я писав про зустрічі, що зовсім не мали місця».«Боязнь відповідальності за скоєні злочини, плюс алкоголь, приводили мене часто до стану неосудності. У цьому стані я постійно виношував у собі плани терористичного акту або втечі за кордон. Мої донесення часто були схожі на марення. На це не реагували, зі мною не розмовляли».