Записки з Бангкоку день перший. БКК прикольний, але не для життя. Дивно але це місто нагадало мені дім, коли я їхав в метро. Тайці поки що найдобріша нація яку я зустрічав, хоч і велике місто затягує їх в суєту. Тут багато суєти, дуже. Банери, смог, доволі чисто. Тут багато стилю. Тут набагато менше природи, джунглі але камʼяні. Мені подобається хаос. Трафік великий але всеодно відчуваєш себе безпечно в порівнянні з Вʼєтнамом. Велике місто дорівнює система, система заганяє нас не зрозуміло куди. Багато людей дорівнює багато енергії. Не розуміючи того ми можемо потрапити в егрегор який диктує нам система, що нам треба це, нам треба інше. Чому я написав так вище про великі міста? Дуже просто я їхав на байку в заторі і дивися на людей які стоять в заторах, дивився як дуже великий потік людей дуже швидко кудись рухається. Думав про інфраструктуру, як влаштовано місто, як воно буквально заставляє людей рухатись і бігти. Як воно забирає силу. Так ви скажете рух то життя, можливостей багато, зустрічі, події і все таке, а для чого? Щоб що? Щоб отримати в кінці що? Час йде і краще чим сьогодні моменту не придумати.Все що треба для людини можна знайти в більш спокійному ритмі. Загалом то чисто моя думка, не сприймайте серйозно, я люблю великі міста але не для життя.#слобожанськізапискиувересніhttps://music.youtube.com/watch?v=ji4i_GfQn9g&si=o0prWRD4cUl5xx0v