Двадцять років тюрем. Смертний вирок. Роки боротьби й підпілля. І жодного зламаного слова, жодної зради побратимів.Іван Шпонтак належав до покоління українців, які боролися за свою державу тоді, коли сама віра в її існування коштувала свободи й життя. Воїн Карпатської Січі, сотник Української повстанської армії, командир куреня «Месники» та начальник штабу військової округи «Сян», він пройшов крізь війну, підпілля та багаторічне ув’язнення, залишившись вірним Україні до останнього.У рідному Вовковому на Ужгородщині відновили меморіальну дошку Іванові Шпонтаку. На його малій батьківщині знову прозвучало ім’я людини, яка не зреклася своїх переконань навіть тоді, коли за них доводилося платити роками неволі. До вшанування пам’яті долучилися й вихованці молодіжного крила «Карпатської Січі», адже знання власної історії та пам’ять про тих, хто боровся за Україну, є основою виховання січовиків.Його покоління не знало, чи побачить вільну Україну. Але воно зробило все, щоб одного дня її побачили ми.Саме тому такі імена повертаються із забуття. Не заради минулого, а заради пам’яті про людей, завдяки яким українська державність вистояла і продовжує жити сьогодні.