Подивився The Wizard of the Kremlin (2025)Перше, що кидається у вічі вуха, — це неймовірний рівень "антиклюкви" — спроба автора зобразити le pidorashka зрозумілою західним глядачам. Росіяни тут спілкуються вишуканою англійською мовою, а не приблатньонно-матєршинним. Це тупо викликає сміх, коли Пиня розповідає про "мочіть в сортірах" і курську підлодку, яка "она утонула".Фільм був помічений тегами "political thriller" і "dark comedy", тому, якщо чесно, я очікував чогось на кшталт "Смерті Сталіна". Але, нажаль, фільм вирішив зламати всі стереотипи про триллери і комедії, змушуючи нас 2.5 години слідкувати за унилим життям ресентиментарного куколда (натхненного Сурковим). При всій неповазі, я припускаю, що життя справжнього Суркова було набагато цікавішим.Коли з'явились перші новини про цей фільм, люди казали, що це дуже хуйовий прецедент, бо харизматичний Джуд Лоу популяризує Путіна своїм крутим образом бед гая. Фактично ж, вся харизма Джуда Лоу тут полягає в тому, що весь час він надуває нижню губу, напружує брови і натужно жартує (наприклад, про Павер Поінт, що максимальна хуйова робота з першоджерелом, бо всі знають, як Пиня жартує, і що йому досі роздруковують відео з Ютуба на принтері). Тому видихаємо.Фільм сам по собі має достатньо проукраїнський наратив і мав непоганий потенціал з цим акторським складом і продакшном, але він навмисно старається бути максимально скучним. Весь фільм — це сторітелінг "Суркова" закадровим голосом в перемішку з нескінченними сценами вимучених діалогів, коли на фоні відбувається дійсно щось цікаве: розвал совка, чеченські війни, рязанський сахар і купа інших потенційно цікавих сцен, які фільм лише обговорює, але вирішує не показувати. В принципі, у плані символізму, це, мабуть, має сенс для зображення РФ: черствий сухар, в боротьбі за який гинуть ображені ПИДОРЬІ.3/10#О_огляд