карайло

Журналісти Reuters дізналися нове імʼя художника Бенксі, під яким він вʼїжджав до України у 2022 році. Зараз його звати Девід Джонс.Ключову роль у розслідуванні відіграли його мурали під Києвом, зокрема в селі Горенка. Журналісти поїхали туди, сподіваючись, що місцеві жителі впізнають когось із тих людей, яких потенційно вважали справжнім Бенксі.Серед «підозрюваних» були французький вуличний художник Тьєррі Гетта, фронтмен гурту Massive Attack Роберт Дель Ная і уродженець Бристолю Робін Ганнінгем.Нікого з них місцеві не впізнали на фото. Але розповіли такий випадок: до будинку, на якому згодом з’явилося зображення бородатого чоловіка у ванні авторства Бенксі, під’їхала швидка. З неї вийшли троє людей, двоє з них були в масках. Третій мав лише одну руку та протези на обох нижніх кінцівках.Останнім виявився Джайлз Дулі — фотограф-документаліст, засновник благодійної організації, яка, зокрема, передає машини швидкої для України.Згодом журналісти з'ясували, що разом з Дулі в жовтні 2022 року до України в'їжджали Дель Ная і чоловік з ім’ям Девід Джонс. Саме це ім’я, за версією Reuters, зараз може використовувати Бенксі. Він змінив паспортне ім'я задля конспірації.Сам художник та його команда ці дані не коментують.Фото: Reuters@babel

Подивився The Wizard of the Kremlin (2025)Перше, що кидається у вічі вуха, — це неймовірний рівень "антиклюкви" — спроба автора зобразити le pidorashka зрозумілою західним глядачам. Росіяни тут спілкуються вишуканою англійською мовою, а не приблатньонно-матєршинним. Це тупо викликає сміх, коли Пиня розповідає про "мочіть в сортірах" і курську підлодку, яка "она утонула".Фільм був помічений тегами "political thriller" і "dark comedy", тому, якщо чесно, я очікував чогось на кшталт "Смерті Сталіна". Але, нажаль, фільм вирішив зламати всі стереотипи про триллери і комедії, змушуючи нас 2.5 години слідкувати за унилим життям ресентиментарного куколда (натхненного Сурковим). При всій неповазі, я припускаю, що життя справжнього Суркова було набагато цікавішим.Коли з'явились перші новини про цей фільм, люди казали, що це дуже хуйовий прецедент, бо харизматичний Джуд Лоу популяризує Путіна своїм крутим образом бед гая. Фактично ж, вся харизма Джуда Лоу тут полягає в тому, що весь час він надуває нижню губу, напружує брови і натужно жартує (наприклад, про Павер Поінт, що максимальна хуйова робота з першоджерелом, бо всі знають, як Пиня жартує, і що йому досі роздруковують відео з Ютуба на принтері). Тому видихаємо.Фільм сам по собі має достатньо проукраїнський наратив і мав непоганий потенціал з цим акторським складом і продакшном, але він навмисно старається бути максимально скучним. Весь фільм — це сторітелінг "Суркова" закадровим голосом в перемішку з нескінченними сценами вимучених діалогів, коли на фоні відбувається дійсно щось цікаве: розвал совка, чеченські війни, рязанський сахар і купа інших потенційно цікавих сцен, які фільм лише обговорює, але вирішує не показувати. В принципі, у плані символізму, це, мабуть, має сенс для зображення РФ: черствий сухар, в боротьбі за який гинуть ображені ПИДОРЬІ.3/10#О_огляд

Dark (2017–2020)Пару тижнів тому мій друг, який є т. зв. «сінефілом», сказав, що це його улюблений серіал. Я щось десь чув, але толком нічого й не знав про Дарк. Так як, крім перегляду однієї серії на тиждень про Дункана, особливо планів щось дивитись не було, то вирішив зацінити, бо лише три сезони, можна осилити.Початок. Він відлякує, особливо після Стренджер Сінгс, бо це теж Нетфлікс, знову пропав пиздюк, знову магія, знову бабайка. На другій-третій серії було бажання дропнути, але згодом серіал набирає обертів за рахунок досить унікального підходу до, здавалося б, максимально ізбитої теми подорожей у часі.Вочевидь, обидва серіали вторинні до Твін Піксу, але якщо Стренджер Сінгс — це купа фансервісу і загальний вайб там казково-коміксний, то Дарк похмурий і має набагато глибших персонажів і набагато менш фемілі-френдлі драму. До цього ще можна додати, що, крім християнських відсилок, які є скрізь, вочевидь, тут ще багато німецької філософії, яка ненав’язливо загорнута в різних персонажів і їх мотивації. Ну і загалом: костюми, декорації, акторська гра, кастинг — все це добре підкріплює візуально саспешн оф дізбіліф, що дуже важливо для сайфаю. Повертаючись до Стренджер Сінгс, камерність, штучність мізансцен і відверто поганий грим там, особисто для мене, дуже часто тупо ruin my vibe. Якщо ви розумієте, про що я, то в Дарк цього буквально нема, там все консистентно і гарно.Концепт подорожей у часі тут реалізований саме через часові парадокси, тому персонажі постійно пригають по різних кутах екрану в різному одязі і то старіють, то молодшають, помирають і знову народжуються. Суто сценарно це все ніби складно, але фактично дуже рідко губишся, бо завжди на екрані є якорі, візуальні маркери, грамотно написані діалоги, що допомагає не просто бути кошенятком сліпим, а грати в 5D шахи в уяві, що і естетично прикольно, і сприйняття сюжету робить достатньо захоплюючим.Перші два сезони — топ, вони про концепцію і логіку. Третій сезон, як на мене, трохи слабенький, бо сам порушує свої ж правила і переходить в площину символізму, Цього, мабуть, не уникнути взагалі, щоб не розтягувати серіал на 10 сезонів, але навіть невеликі вади дуже вагомо сприймаються в такому якісному продукті, як Дарк.8/10#О_огляд

🇺🇸 Цікавинки з нових файлів Епштейна:1) Епштейн хотів допомогти Путіну "перебудувати фінансову систему". (фото 1)2) Епштейн заявив, що Путін сказав, що Зеленський перебуває під контролем ізраїльтян. (фото 2)3) Епштейн допомагав Росії шантажувати Трампа. Він консультував оточення Путіна з питань контролю над Трампом. (фото 3)4) Путін неодноразово зв'язувався з Епштейном через посередників. Більше того, він хотів зустрітися з ним у 2013 році, але Епштейн відмовився від публічної зустрічі і наполягав на приватній. Це все обговорюється в діалозі з колишнім прем'єр-міністром Ізраїлю Ехудом. (фото 4)5) Епштейн хотів допомогти російському політику Пономарьову у поваленні Путіна. (фото 5)6) Епштейн і хтось із сім'ї Ротшильдів обговорюють Майдан 2014 року (фото 6):7) Епштейн невимушено пояснює, що євреї створюють величезні статки за рахунок фінансових спекуляцій, крахів ринку і експлуатації праці недосвічених гоїв. (фото 7)8) Джеффрі Епштейн був дуже активний на 4chan і часто відвідував фуррі-порносайти. (фото 8)

Сьогодні чергове свято для України, і в чергове ми бачимо, що і українські медіа, і блогери, і лідери суспільної думки та організації не замислюються над питаннями стратегічної доцільності, ефективності та безпеки. Справа в тому, що за час війни та окупації деяких українських територій певні громадські організації вирішили, що пропагування акцій "прямої дії" у вигляді фотографування папірців з проукраїнськими написами чи позв'язування жовтих стрічок є корисним для пропаганди. Натомість такі дії вже призвели до низки трагічних подій, коли окупанти вираховують людей, які робили такі фото, кидають їх на підвали, катують і вбивають. І тут постає моральне питання: чи переважає користь таких акцій шкоду, яку вони несуть для проукраїнських людей в окупації? Якщо такі люди крім напису на папері збирали інформацію про об'єкти ворога, передавали їх ЗСУ, то така ситуативна акція тільки сприяє ворогу, якому вдається вирахувати їх через емоційну дію. А якщо вони не допомагають ЗСУ, а їх активність обмежується лише такими акціями "на свята", то і це несе шкоду для інших, бо окупант підвищує пильність - встановлює додаткові камери спостереження, посилює перевірки і це може призвести до провалу операцій справжніх партизан. Про все це більшість воліє не замислюватись. Бо ж як круто, що з якогось окупованого міста надіслали фотку з привітанням українською і жовтою стрічкою. Нам болить, бо така дурість ламає долі та життя, бо замість агітувати робити такі дії - потрібно інструктувати людей по заходах безпеки та цінувати кожного українця, який лишаючись в окупації прагне робити щось для перемоги України. І це щось може бути значно важливіше для перемоги, ніж фото з написами на папері. Потрібно долати ворога хитрістю, розвідкою, наводити удари на критично важливі об'єкти окупантів, а не палитись і не палити інших на безглуздому ситуативному піарі. Війна не пробачає безпечності. Це ми кажемо вам як люди, які самі були в окупації, які з перших днів російського вторгнення в 2014 активно діяли, займались OSINT, HUMINT та CYBINT на користь Сил оборони України та чітко розуміємо, які дії несуть користь для перемоги, а які створюють небезпечні ілюзії. Бережіть себе і Україну. І коли Україна переможе, то на деокупованих територіях ми хочемо бачити більше живих українців, а не вбитих і закатованих, які діяли на емоціях, бо ніхто їм не підказав, що робити корисно для перемоги, а що безглуздо.

🇩🇪 Десята річниця масових зґвалтувань в Німеччині: миттєвий ефект прийому біженцівПротягом святкування у новорічну ніч 2015-2016 одразу в декількох містах, серед яких Кельн, Гамбург, Дюссельдорф та Франкфурт, понад 1200 німецьких жінок стали жертвами групових зґвалтувань та інших сексуальних злочинів.Офіційна статистика свідчить, що з усіх ідентифікованих у Кельні підозрюваних 97% були іноземцями, 2/3 були вихідцями з Марокко або Алжиру, 44% — біженцями, а 30% мали "невстановлений імміграційний статус". Поліція заявила, що половина підозрюваних прибула до країни протягом 2015 року, тобто коли уряд християнських демократів і соціал-демократів на чолі із Ангелою Меркель прийняв до Німеччини декілька сотень тисяч арабів.Яка була реакція "демократичної" держави на даний безпрецедентний і, здавалося б, неприпустимий в суспільстві поваги до прав і недоторканності жінок випадок? Збільшення чисельності поліції на вулицях, збільшення камер відеоспостереження, гучні коментарі політиків, серед яких — порада жінкам тримати потенційних ґвалтівників «на відстані витягнутої руки». Зазнала впливу лише лінія міграційної політики сусідніх Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини, чий політичний клас відкрито заявив, що бачить чіткий зв'язок між прийомом біженців з неєвропейських регіонів та цими трагічними подіями. У свою чергу німецькі можновладці не зупинили цей експеримент із власними громадянами, продовжуючи приймати біженців з Афганістану, Сирії, Іраку та Туреччини. Пройшло рівно 10 років, і жодних масових депортацій німці так і не побачили.

🇸🇦 Саудівська Аравія стала новим імпортером зерна з тимчасово окупованого Криму, йдеться в розслідуванні Bellingcat і Lloydʼs List Intelligence.Про це свідчать супутникові знімки — суховантаж «Краснодар» двічі прямував із зернового термінала Авліта в окупованому Севастополі до портів Саудівської Аравії у вересні-листопаді цього року.Російська компанія «Петрохліб-Кубань», яка орендує судно, каже, що воно завантажувало ячмінь у порту Кавказ Краснодарського краю РФ, а не в Севастополі. Попри це Bellingcat тричі фіксував «Краснодар» саме на терміналі Авліта.Судно тричі вимикало сигнал для ідентифікації корабля, востаннє аж на 9 днів. Коли корабель знову зафіксували в порту в Севастополі, виявилося, що з усіх інших кораблів тільки він вимикав сигнал. ▪️ГУР повідомляв, що судно «Краснодар» вже вивозило викрадене українське зерно з тимчасово окупованих територій Криму та Бердянська Запорізької області. Це зерно приймають в Ірані, Сирії, Єгипті, Туреччині, Венесуелі тощо.Фото: Супутникові знімки Planet Labs PBC@babel

Сентиментальна цінність (2025)Драма. Драми мені трохи складно резюмувати за тими критеріями, за якими я зазвичай оцінюю (для себе самого, в першу чергу) кіно. Імхо, все сильно залежить від того, наскільки та чи інша частина сценарію резонує з твоїм власним досвідом.У фільмі є декілька сюжетних наративів.Батько. Кинув своїх доньок, а після смерті їхньої матері вирішує пофіксити з ними стосунки.Одна з доньок. Самотня, травмована батьками, переживає сильну депресію.Створення фільму. Батько — успішний режисер, який хоче зняти останній фільм у кар’єрі «про особисте».У динаміці «батько — донька» я особисто не побачив нічого глибокого чи цікавого. Це, звісно, дуже сумно — як люди знаходять різні способи засмучуватись у мирний час у Скандинавії, будучи успішними в шоу-бізнесі, але впевнений, що у багатьох ваших однолітків чи у вас самих дитинство було в рази сумніше, тому скандинавські казки про «багатих, які теж плачуть» мене не чіпляють.У тій частині, яка про створення фільму, де увага приділяється історії мами батька, яка стала жертвою нацистських злочинів, і персонажу Ель Фаннінг, як на мене, — більш цікава і потенційно могла б працювати краще в полі драматургії.Ще з позитивного: актори чудові, фільм життєствердний і загалом про близькі мені цінності.6/10#О_огляд

🤚 МКС закликали розслідувати звірства "Вагнера" в АфриціМіжнародний кримінальний суд (МКС) закликали розслідувати випадки знущань та канібалізму, що були оприлюднені бійцями "ПВК Вагнера" у Західній Африці. Про це повідомляє Associated Press.Юристи Каліфорнійського університету в Берклі передали до МКС конфіденційний звіт, який містить інформацію про поширення "Вагнером" відеозаписів звірств у Малі та Буркіна-Фасо, включаючи акти канібалізму.Згідно зі звітом, минулого року Telegram-канал, пов'язаний з "ПВК Вагнера", репостнув відео, де військові розрізають трупи, розчленовують органи та позують з відрубаними кінцівками. Один з них заявляє про намір з'їсти чиюсь печінку.На іншому пов'язаному з "Вагнером" каналі з'явилися два відео: на одному озброєний чоловік танцює з відрубаними рукою та ногою, а потім тримає ногу зубами та посміхається; на другому – чоловік ріже щось схоже на людське тіло, кажучи: "Дійсно гарне м'ясо".Також у подібних каналах публікувалися фотографії обезголовлених, кастрованих та розчленованих тіл. На одному з кадрів двоє білих чоловіків у військовій формі, ймовірно, смажать тіло на рожні.МКС запропоновано розслідувати ймовірні злочини у північній та центральній частині Малі, скоєні з грудня 2021 року по липень 2024 року, включаючи позасудові вбивства, тортури, каліцтва та канібалізм, а також "злочини, скоєні через інтернет".

Врагу не сдаётся наш гордый «Варяг».1. Побудований в США з дефектамиКрейсер було збудовано у 1898 році в Філадельфії, в 1900 році був переданий до Військово-Морського Флоту Російської імперії.Слабка ремонтна база і суттєві дефекти, допущені при будівництві, призвели до того, що вже через кілька років служби «Варяг» не міг розвинути швидкість понад 14 вузлів, що фактично зводило на нівець його переваги.2. Поразка у війніПід час бою у Чемульпо (1904), «Варяг» зазнав поразки від японських сил, що призвело до затоплення корабля та важких втрат серед екіпажу.3. Піднятий японцями та переіменований на «Соя»Після того, як російський крейсер «Варяг» був затоплений, його підняли японці 8 серпня 1905 року. 22 серпня 1905 року він був включений до складу імператорського флоту Японії та отримав нову назву — «Соя».4. Безлавний кінецьУ 1916 році, під час Першої світової війни, коли Росія і Японія стали союзниками, крейсер «Соя» був викуплений Росією. У лютому 1917 року крейсер вирушив на ремонт до Великої Британії, де був конфіскований британцями, оскільки радянський уряд відмовився виплачувати борги. У 1920 році його перепродали німецьким компаніям на металобрухт. Під час буксирування корабель потрапив у шторм і сів на мілину поблизу Шотландії. З 1923 року корабель розбирали на місці. Частину металевих конструкцій було знято місцевими жителями. До 1925 року те, що не було розібрано, потонуло, частину пізніше підірвали.