Тредс чудово показує , що срачі (у будь якому суспільстві) - база.
І будуть вони постійно) Бо нам легше знайти "неправильну" людину, ніж розібратись, чому вона думає інакше. Усі за право мати власну думку. Поки хтось не має "неправильну".

Достатньо з’явитись темі , яка ділить людей на два табори, і далі запускається дуже передбачуваний механізм. Людський мозок взагалі дуже любить прості конструкції. Свій - чужий. Правий - неправий. Хороший - поганий.  

Так набагато легше
Ніж одночасно тримати в голові дві думки: "Я категорично з тобою не згоден" і "Ти все одно можеш бути нормальною людиною".

Друга конструкція потребує набагато більше внутрішньої зрілості.
Найпростіший рівень - знайти правильну сторону і приєднатись до неї.
Наступний - зрозуміти аргументи обох сторін.
А ще вище, мабуть, взагалі перестати бачити світ як набір сторін.

Людина може сказати хуйню і не стати хуйлом.
Може мати погляди, які тобі абсолютно чужі, і все одно заслуговувати на повагу.  
Поважати тих, хто думає так само як ти - легко. Для цього взагалі не потрібна толерантність.

Вона починається рівно в той момент, коли перед тобою людина, з якою ти не згоден.
І ти не відчуваєш потреби її знищити, принизити, заткнути або викреслити.  
Це і є одна з найскладніших форм свободи.
Не свобода говорити те, що хочеш ти. А здатність витримати свободу іншого бути не таким, як ти.