Ще одна важлива думка про вдячність.
Бо іноді здається, що людина, яка каже "я вдячний за життя", просто ще не отримувала від цього життя нормально так пізди))
Але вдячність взагалі не означає, що в твоєму житті не відбувається піздець.
Відбувається !
Люди втрачають близьких. Проходять через розлучення, проблеми з грошима, хвороби, кризи. В якийсь момент можуть взагалі не розуміти, куди рухатись далі.
І я прекрасно розумію людину, яка знаходиться всередині такого періоду і читає про вдячність з думкою : "Яка нахер вдячність?"
Я б , можливо, теж так подумав.
Бо зі сторони все це іноді виглядає дуже відірваним від реального життя.
Особливо в соцмережах.)
Я сам мав можливість багато спілкуватись з публічними людьми, які пишуть дуже правильні, глибокі речі. А потім зустрічаєш людину в житті, вона матюкається, злиться, може бути не в ресурсі, десь тупити, десь поводитись взагалі не так, як у своїх постах.
Можливо, і я комусь таким здаюсь.))
Але одне іншого не відміняє.
Вдячність не робить тебе просвітленим.

👼🏻
Вона не забирає біль. Не захищає від втрат. І точно не перетворює життя на красиву картинку.
Ти просто вчишся навіть у цьому житті не втрачати здатність бачити саме життя.
І що цікаво, з мого досвіду, іноді цьому навіть легше навчитись людям, яких життя вже нормально покидало.
Бо коли ти багато чого втрачав, ти зовсім інакше починаєш розуміти цінність того, що залишилось.
Тому я точно❗️ не вірю в те, що якщо життя тебе сильно поламало, дорога до такого стану для тебе вже закрита.
Може бути навіть навпаки.
Ти просто дуже добре знаєш ціну звичайному "все добре".