🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | У XIII-XV століттях венеціанські кораблі ходили і в Чорне море, і поті...

У XIII-XV століттях венеціанські кораблі ходили і в Чорне море, і потім навколо Європи, аж до Лондона, і в Північну Африку.Відомо, що вже навіть під час заворушень у Каїрі 996 року було вбито і пограбовано понад сотню італійських купців. Проте в XI столітті свідчень цієї торгівлі помітно додається і в гру вступають все нові міста, насамперед Піза і Генуя. Італійці міцно захопили ініціативу в середземноморській торгівлі, і відтепер до кінця середньовіччя жадібний, а часом і небезпечний італійський купець став всюдисущою фігурою в цьому регіоні. Напрямків було кілька. Перевозили вони дороговартісні вантажі, але перевозили на суднах спеціального типу, що їх називали торговими галеями, і вони мали геть фантастичну систему охорони. Коли потрібно було відправити караван за дорогими товарами, наприклад, до Константинополя, або до Тану, або до Трапезунда, Венеція оголошувала конкурс, аукціон. Відбувалося це таким чином. Венеція мала гарний арсенал, де будувалися галеї, де вони оснащувалися, отримували все необхідне: вітрила, щогли, весь такелаж. І коли галея була готова, оголошували аукціон, де обумовлювалося, що потрібно послати 6-8 галей, наприклад, у Тану і що кожна галея береться тією людиною, яка заплатить більше за право проведення навігації. А навіщо, можна запитати, потрібно платити за те, щоб здійснювати навігацію? А для того, що людина, яка бралася за її здійснення, отримувала гроші від фрахту тих товарів, що перевозилися. І це було досить багато. І коли оголошувався аукціон, то купці (патрони, як вони називалися) починали торгуватися, хто дасть більше. І вигравав той, хто обіцяв сплатити більше. Йому віддавалася галея, побудована державою.Що мав зробити патрон? Патрон мав найняти екіпаж, оснастити його всім необхідним, забезпечити його водою і продуктами, зброєю, яка була необхідна, і здійснити цю навігацію в єдиному конвої. Конвой ішов під командуванням капітана, якого призначали. Капітан був фактично командувачем - не капітаном корабля, як зараз, а командувачем флоту. Цей капітан призначався державою, а патрони були приватними особами. Вони мали плисти, вигравши аукціон, за єдиним розпорядком, який капітан встановлював для всього конвою. Саме капітан визначав точний маршрут і швидкість навігації, а сенат давав інструкцію, в якому з портів скільки часу стояти, щоб уникнути зайвої плати за розвантаження, навантаження і за стояння в даному порту - все це називалося корабельними податками.Важливо було уникнути небезпеки, бо кораблі інколи відвідували ті гавані, де ситуація була не дуже доброю і навіть ризикованою. І тоді, якщо це був, наприклад, Синоп чи Трапезунд, ворожий певний час венеціанцям, то спеціально зазначалося, що не можна виходити на суходіл більш як одній третині екіпажу, і в даному разі все це потрібно було передбачити. Цим керував капітан, він дотримувався інструкції сенату. І такий флот, який складався з восьми або дев'яти галей, іноді в супроводі ще й бойових кораблів, які називали галерами, на відміну від галей, йшов за строго визначеним маршрутом. На кожному з кораблів було приблизно по тридцять балістаріїв. Балістарії - це стрільці, які могли дуже точно влучати в противника, стріляючи з арбалетів залізними болтами. Їх відбирали в тирі, хто краще за всіх стріляв. Їм платили досить великі суми за цю роботу. У разі небезпеки, балістарії шикувалися вздовж бортів. У 1303 році вийшла урядова постанова, в якій визначалося, що на кожному кораблі має бути щонайменше 30 арбалетників. У Венеції обов'язковою була стрілецька підготовка, городяни об'єднувалися в групи по дванадцять осіб і стріляли в мішені.@istorium_ua