Іронічний історик

Поляки та УПАМій університетський викладач Артем Папакін, який зараз у лавах Сил Оборони, зробив дуже доречний допис про указ президента Зеленського та обуреного цим фактом польського президента Навроцького.Наводжу цей допис скорочено."Навроцький обурений указом Зеленського, за яким найменування "імені Героїв УПА" отримав Окремий центр спеціальних операцій "Північ" ССО ЗСУ.Але чому саме зараз? За бажання, польський президент міг обуритися і з інших почесних найменувань. У Збройних Силах України є військові частини, названі на честь: ✅ Івана Сулими (очільника повстання проти польської влади); ✅ Тараса Трясила (ватажка повстання проти Польщі); ✅ Богдана Хмельницького (на думку поляків, він підняв бунт і відірвав Україну від Польщі); ✅ Максима Кривоноса (воював проти Польщі в часи "бунту" Хмельницького); Зрештою, тема ОУН і УПА в почесних найменуваннях - також не нова: ❗️131 окремий розвідувальний батальйон з 2023 року носить почесне найменування імені Євгена Коновальця - засновника УВО і ОУН. Під його керівництвом ОУН здійснювала теракти, зокрема проти польських посадовців. ❗️30 січня цього року 190 навчальний центр Сил безпілотних систем отримав почесне найменування імені не кого-небудь, а самого Василя Кука - головного командира УПА!Ці останні два найменування дав той само президент України, який зараз, на думку Навроцького, має бути позбавлений польської нагороди. І це той само президент Зеленський, який перед цим, у 2022 році присвоїв звання Героя України Мирославу Симчичу, ветерану УПА. Цікаво, що раніше чомусь різких заяв від польських урядовців не було. Тобто раніше вони свої образи на історію тримали при собі, але тепер обрали заявити свою незгоду. Отже, причина не в якійсь зміні української політики пам'яті (і я не пишу, добра вона чи погана, бо це не є предметом обговорення зараз). Причина польських заяв, як легко здогадатися - у політичних змінах у Польщі. Звісно, жодного наміру розізлити західного сусіда в Україні немає, навіть підозрювати таке дивно. Як і зрозуміло всім учасникам обговорення, в тому числі з польського боку, що героями в очах українців УПА є не через антипольські акції під час Другої світової війни, а через жертовну боротьбу за незалежність України, що тривала і після її завершення. Польський президент таким чином обрав привід для обурення і пішов на погіршення стосунків з Україною через власні причини. Трактування історичних подій для побудови зовнішньої політики сучасності - шлях в нікуди. Історичним подіям все рівно, вони вже відбулися і не зміняться ні на краще, ні на гірше. А відносини з сусідами слід будувати, виходячи з сучасної ситуації, і відкрито йти на конфлікт через різке бачення якихось давніх подій - марна справа."Не маю що додати, окрім того, що прикро, що окрема частина польських політичних еліт вирішила за рахунок цих тем добрати собі балів й вирішити внутрішні питання.

Україна Андрія МельникаПрипускаю, ви бачили новину, що до України привезли останки лідера ОУН Андрія Мельника з дружиною Софією. Їх перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі. Пізніше їх перепоховають ще раз вже у Пантеоні видатних українців, який створять згодом.У зв'язку з цим розкажу, як уявляв собі незалежну Україну Андрій Мельник через призму головного документа — проєкту Конституції Української Держави, написану в 1939 році.Увесь текст конституції можете прочитати тут, я випишу найцікавіше для мене.1. Форма правління та ідеологія▪️ Державним устроєм визначено націократію — владу Нації, що заперечує партійність та класову боротьбу.▪️ Україна проголошується тоталітарною державою. Існування будь-яких політичних партій чи груп, крім Організації Українських Націоналістів (ОУН), заборонено.▪️Єдина державна ідеологія — український націоналізм.2. Голова Держави — Вождь Нації▪️ Вся повнота влади зосереджена в руках Голови Держави, який є Вождем Нації.▪️ Вождь обирається пожиттєво і має надзвичайні права та імунітет. Як пише документ, Вождь відповідає лише «перед Богом, Нацією і власним сумлінням». 4. Соціально-економічний устрій▪️ Економіка базується на «тотальному плані» та контролі держави, проте допускає поєднання державної, громадської та приватної власності. Утім велика приватна земельна власність заборонена; земля має належати тим, хто на ній працює.▪️ Водночас будь-які страйки працівників заборонені.▪️ Держава контролює пресу та всю видавничу діяльність.5. Релігія та Церква▪️ Релігія — велика цінність, держава її охороняє. Офіційно визнаними церквами є Українська Православна Автокефальна Церква та Українська Греко-Католицька Церква.6. Права та обов'язки громадян▪️ Праця вважається етичним обов’язком перед Нацією; ухилення від неї трактується як соціальний паразитизм.▪️ Громадяни рівні перед законом незалежно від статі. Жінка має рівні права з чоловіком.▪️ Окремо зазначено, що євреї підлягають окремому законові, а не будуть громадянами Української Держави. Фактично, це виокремлює їх із загального правового поля.7. Безпека та Оборона▪️ Оборона держави є найвищою чеснотою; всі чоловіки зобов'язані до військової служби.▪️ Охорону внутрішнього порядку здійснюють формації Націоналістичної Охорони Держави (теперішні СБУ) та поліція.Очевидно, що треба враховувати контекст, у якому цей документ писався.Мельник співпрацював із нацистами у той час, тож копіював і супервождизм, і тоталітаризм, і заборону інших партій. Ну і дискримінацію євреїв.Після другої світової війни й перемоги союзників все змінилося, і цей проєкт перестав бути актуальним.

В останньому відео на ютуб я розповідав про вагітність й пологи в українському селі 150 років тому. У коментарях жінки жахаються тогочасним забобонам, способу народжувати й виходжувати дитину.А ще у відео я показую 3 книжки видавництва Віхола про вагітність, пологи і материнство. І хочу про них розказати тут.1️⃣ Наталія Лелюх «Дві смужки на тесті» Книжка побудована на відповідях на часті запитання, які ставлять жінки на акушерському прийомі: від потреби в спеціальних вітамінах і генетичних тестах до того, чи можна вагітним займатися сексом (спойлер: можна). Авторка розповідає й про стадію "до" вагітності: аналізи, комунікація з партнером, харчування. А ще ця книжка розвінчує забобони про вагітність (так, пройшло 150 років, а забобони тут як тут) і поможе позбутися низки страхів.2️⃣ Вальдемар Надіжко, Людмила Колб «Ваш путівник пологами»Акушер-гінеколог Вальдемар Надіжко має за плечима 25 років практики, і в цій книжці розвінчує міфи про «епідуралку» та розказує про партнерські пологи, пояснює всі етапи події. А ще в книжці є історії пацієнток, складні випадки та пояснення як обрати свого лікаря.3️⃣ Олена Луцька, Тетяна Логвиненко «Перший рік турботи та любові»Книжка від лікарки-педіатрині Олени Луцької про перший рік життя малюка. Авторка дає відповіді на питання, які тривожать молодих батьків:Що таке бебі-блюз, фіолетовий плач та синє молоко? Як одягати малечу і скільки їй потрібно спати? Чому очі змінюють колір із часом і коли можна кликати перших гостей та рушати на прогулянку? Яка правильна форма голови, чи треба стригти малюку нігтики та якого кольору мають бути каки? Придбати усі ці книжки від видавництва «Віхола» про вагітність, пологи та виховання дітей можна тут: https://bit.ly/4dpwaASА з промокодом ironic10 ви отримаєте знижку 10% на кожну друковану книжку із цього списку (або на всі разом, так теж можна).#іронічна_реклама

Вишита сорочка і вишиванка: у чому різниця?Вишита сорочка — так називаємо сорочки, у яких була вишивка, зроблені до середини 20 століття. А вишиванками можна називати більш сучасний одяг. Ключова різниця — вишиванками називаємо ті вишиті сорочки, які з'явилися після появи терміну "вишиванка". Термін цей ми відстежуємо зі "Словника української мови Бориса Грінченка", виданий у 1909 році. Але поширення його спостерігаємо після закінчення Другої світової війни. Моя ж думка така: якщо ви не науковець, який пише про це статті чи виступає на ТБ, ок називати вишиванку вишитою сорочкою, бо вишиванка і має бути вишитою сорочкою.Загальні поради, якщо ви пишете про вишиванки у соцмережах1️⃣ Не пишіть, що у вишиванці є генетичний код українця й тд. Традиції творяться людьми, і для цього не треба завше мати спільне походження. І генетичний код не передає любов до вишитого одягу, сала, борщу, шароварів, демократії.2️⃣ Прийміть той факт, що українські вишиті сорочки — не унікальне явище. Якщо вишиванки — саме українська фішка, то національні костюми багатьох народів містять сорочки з вишивкою. Білоруси й румуни, угорці й поляки, наприклад, також мають традицію створення вишитих сорочок.3️⃣ Ніколи не пишіть, що вишиванки носили трипільці, скіфи, у Київській Русі чи козаки. Ми не маємо про це жодних свідчень, які могли б це підтвердити. Перші зафіксовані в джерелах вишиті сорочки стосуються середини-кінця 18 століття.4️⃣ Не вірте експертам з прочитання орнаментів, кольорів та тканин — "жовте то журба", "ромб — це земля", "троянда — кохання". Кольори ниток і орнаменти часто зумовлені традицією і наявністю ресурсів для їхнього пошиття. І коли ми не знаємо, що той чи інший символ міг би означати, починаємо придумувати. Деякі ж генії мистецтвознавства намагаються цю символіку кодифікувати. Це завжди невдячна робота, оскільки нема писемних джерел. І ми можемо лише припускати. Дуже часто вишивали те, що підгледіли у сусідки, отримали узори у подарунок до покупки мила тощо.5️⃣ Не одягайте вишитих сорочок, яким 80 і більше років, це вже артефакт, який може розказати про те, що носили наші предки. Краще зробіть репліку, а стара сорочка нехай зберігається у вас.І підсумую: вишиванки — топ! Це те, що є символом єднання української нації. І кльово, що він у нас з'явився й останні десятиліття це стало трендом.Фото Олексія Макаренка. Наречена і сваха. Місто Трипілля, Київщина, 1911 рік

Депортація кримських татар: що дивитися й читати18 травня 1944 року влада СРСР почала депортацію кримських татар з їхніх домівок у Криму до далеких Узбекистану, Казахстану та інших територій на тогочасному СРСР. Їм забороняли вертатися додому, тож у Криму аж до кінця 80-их років кримських татар майже не було. У цілого народу відібрали Батьківщину.І от, пройшло 82 роки, але кримські татари й досі є упослідженим народом на своїй Батьківщині.Що варто подивитися й почитати про цей народ і їхню трагедію:1) Відео «Чому Сталін вирішив депортувати кримських татар?»Ґрунтуючись на статті Сергія Громенка пояснюю, як так вийшло, що близько 200 тисяч людей проти своєї волі покинули рідну землю.2) Спецпроєкт «Самоповернення в Крим» Серія відео, подкастів, документальний фільм про те, як кримські татари поверталися на омріяну землю, щоб знову боротися за право тут жити. І як це було і досі, на жаль, є непросто.3) Фільм «Хайтарма» Ахтема СеітаблаєваФільм 2013 року про депортацію кримських татар. Історію показують очима Амет-Хана Султана: пілота-аса, двічі Героя Радянського Союзу, національного героя киримли.Фабула: після вигнання нацистів з Криму військове командування дозволило Амет-Хану з товаришами відвідати батьків у Алупці. За збігом обставин, він бачить на власні очі масову депортацію. І намагається це змінити.4) Книжка «За Перекопом є земля» Анастасії ЛевковоїХудожня література!Непогана книжка про самоусвідомлення людини з Криму, про самоідентифікацію й про те, хто такі кримські татари й як вони себе бачать. Легко читається. Якщо можете щось порекомендувати про історію Криму, літературу тощо – пишіть у коментарі ⤵️

Чи може окупація бути «спокійною»?Прочитав коротку статтю історикині Світлани Годжал, засновану на усних свідченнях двох очевидців радянсько-німецької війни, які жили поруч територіально, але мали протилежний досвід проживання в окупації. Це дослідження показує як різноманітно з точки зору етнічності жили на Волині раніше. І як ця гримуча суміш вибухнула. Село Михайлівка та місто Острог знаходяться поруч: між ними 10 кілометрів дороги.Але у той час як місто Острог потопало в терорі нацистів, сусіднє село Михайлівка залишалося зоною, як каже авторка, «захищеного повсякдення». Ця різниця пояснювалася етнічним складом: Михайлівка була німецькою колонією, де більшість мешканців складали етнічні німці. Тут окупанти намагалися зберегти господарський лад, не знущалися над людьми, не відбирали майно. Навіть під час примусового вивезення молоді до Німеччини діяли соціальні винятки — вагітних та жінок із дітьми не забирали. Загалом, було спокійно і тихо. Авторка пише, що у свідченнях жінки з Михайлівки помітна аполітичність, притаманна сільському населенню. Сприйняття місцевої влади в колонії визначалося передусім збереженням господарського трибу та відсутністю конфліктів, що й формувало образ «нормального» ставлення окупантів до мешканців.В Острозі ситуація була дзеркально протилежною і значно трагічнішою. Місто стало ареною відкритого насильства та крайньої бідності, де мешканці не могли забезпечити себе продуктами та дровами. Найстрашнішого удару зазнала єврейська громада, яка становила 62% населення міста. Їх знищили в три етапи, протягом 1941-42 років. Свідок розповідає, що після акцій земля над місцями масових страт «ворушилася» ще три дні, оскільки багатьох людей закидали тілами трупів і засипали землею, хоча ті ще були живі. До всього, нацисти залучали до цих злочинів місцевих українців.Оскільки це Волинь, то й тут не обійшлося без польсько-українського протистояння. Радикалізація націоналізму в цей період перетворила навіть родинні зв’язки на поле битви. Моторошно стає від історії родини Марковичів. У листопаді 1943 року українець Борис прийшов до своєї рідної сестри Теклі з вимогою покинути чоловіка-поляка, із родиною якого та жила. Текля відмовилася, бо їй було з ними добре. Не змігши забрати сестру, Борис навів на будинок загін, що призвело до вбивства одинадцяти людей, серед яких були і Текля, і діти. Сховалась лише свекруха Теклі, і так залишилась жива. Вона розповіла, що приходили “бандери”, і це Борис навів їх сюди, бо чоловік Теклі працював чи то на німців, чи то на росіян. Ще говорила, що це зі сторони “бандер” була помста, бо групу їхніх побратимів було оточено і вбито начебто за наводкою чоловіка Теклі. Хоча його самого ж його в той час вже близько місяця вдома не було.Складно робити якісь висновки, окрім того, що шкодувати людей, які опинилися в таких жахливих умовах.P.S. На фото міська управа Острога й військові німецької армії під час Другої світової війни.

Для цієї книжки вам треба 2 закладинкиКнижку про Петрова від Едуарда Андрющенка я чекав більше року. З моменту, як він оголосив, що над нею працює. Уточнюю, що саме від Едуарда, бо про суперагента Петрова паралельно писалися ще дві книжки, і одна з них вийшла раніше за “Агента з ведмедиком”.Кумедно, що жодної книжки В. Домонтовича (псевдонім Віктора Петрова) я не читав. Знав про Петрова саме як імовірного агента КДБ, дослідника літератури та археолога. Кількість загадок довкола нього провокувала обговорення: чи підставив він Миколу Зерова під розстріл, а сам одружився з його дружиною Софією? Чим він займався в Німеччині? Як перейшов лінію фронту під час Другої світової? Питань багато, відповіді всі мали бути в “Агенті з ведмедиком”.Я знав, що автор уміє захопливо писати: читав його попередню книжку, й також Едуард редагував мої сценарії для одного ютуб-каналу. Тож коли відкрилося передзамовлення, книжку я точно придбав одним з перших. Книжка написана дуже цікаво. Андрющенко починає розповідь з кінця, що вже незвичний хід для істориків, все-таки ми більше любимо хронологічну послідовність викладу. Але тут це виправдано, щоб зберегти напругу й відповідь на фінальні питання: чи був Петров агентом КГБ, чи писав доноси на Зерова, як став розвідником, які ще гріхи мав за душею. Коротше, читається як художній історичний детектив, а не нонфікшн.Між розділами автор поміщає цитати близьких і не дуже людей до Віктора Петрова, які характеризують головного героя або згадують історії, пов’язані з ним, прикольний хід. Правда, вони потім повторюються у тексті книжки, і це дивно, бо нащо повторюватися 🤷‍♂️Хоча це нонфікшн і я можу дати тут відповіді на ключові питання, які писав вище, все ж не буду цього робити, щоб не вбивати ваш інтерес. Усе-таки, книжка тільки недавно вийшла. Єдине, скажу, що Петров таки був агентом КГБ, тепер ми це знаємо достеменно.А тепер до негативу. Не знаю, чи ви помічали, що діти, які тільки навчилися говорити, мають стільки інформації, що їм аж дихання не вистачає, щоб все розказати. Таке враження у мене склалося від розділів під назвою “Життя інших”, у яких автор розповідає про стосунки різних людей і КГБ. І якщо деякі з цих окремих історій доречні, бо стосуються Віктора Петрова, то частина – взагалі мимо крокодил. Самі історії теж добре написані. Але.Коли б на історії про цих людей витрачалося по пару сторінок — ок. Але я спеціально порахував, що з 609 сторінок тексту загалом, 249 сторінок склали історії з розділами “Життя інших”. Таке відхилення від основного треку під кінець книжки втомило.У назві відгуку не просто так я пишу про дві закладинки. Оскільки ми можемо сміливо ділити книжку на дві частини — власне, на “Агента з ведмедиком” та “Життя інших”, то кількість героїв вимірюється десятками, і у тексті дуже легко загубитися. Як тільки під час читання десь думкою полетів, то все – витрачай пару хвилин, щоб зрозуміти, про кого зараз взагалі йдеться. Слава Богу й Едуарду Андрющенку, що він зробив іменний покажчик у кінці книжки, це полегшувало пошук конкретного прізвища й з’являлося розуміння “ааа, ось тут я про цього тіпа читав”. Водночас мене потішив дуже нейтральний підхід автора до теми дослідження, нема зривів про “клятий СРСР”, а нормальний чіткий виклад історії Петрова й його сучасників. Без шельмування й роздавання ярликів “агент КГБ= зрадник українського народу”. Рекомендую книжку до прочитання усім, хто цікавиться історією України в 20 столітті. Це прям дуже добре зроблено, побільше б такого.#іронічний_відгук

Що стається, коли об'єднується Пітер Паркер та СБУ? Торік на початку літа СБУ (за підтримки Пітера Паркера aka Людина-Павук) провела грандіозну операцію «Павутина» в Росії.У результаті було пошкоджено 41 літак, частина яких повністю знищена.Операція легендарна, погодьтеся. Не менш легендарні й героїчні воїни з 505 батальйону зараз борються за нашу незалежність. Щоб їм було простіше це робити, треба пікап.Пікап коштує 250 тисяч гривень, і вже назбирали більше 200 тисяч. Я відкрив банку на 50 тисяч, щоб пришвидшити збір.Так а до чого тут торішня «Павутина»? До того, що добрі люди із СБУ дали нам речі, присвячені цій операції. Це тематична футболка та набір марок і конвертів. набір марок ще й з автографом Героя України Василя Малюка. Дивіться фото. Власником цих речей можна стати за 200 грн. Бо саме 200 грн коштує 1 шанс виграти марки Павутина з підписом генерала Василя Малюка. Чим більше донатів, кратних 200 гривням, тим більше шансів перемогти.Дуже прошу вашої фінансової і поширювальної допомоги 😇Банка 👉 https://send.monobank.ua/jar/9DE2gQwKWY

Цьогоріч 40-ві роковини трагедії ЧорнобиляЯ не великий фанат створення контенту "під дату", бо намагаюся робити те, що мені цікаво, а не те, що люди будуть гуглити.Водночас це ускладнюється тим, що про Чорнобиль вже стільки всього сказано, написано й знято, що зробити щось нове вкрай складно. Але мені на думку спала ідея — а що було ДО катастрофи? Адже Чорнобиль — давнє поселення, існує ще з часів Київської Русі. Тобто 800 років там жили люди різного походження, любили, воювали, вмирали. А все, що ми знаємо — трагедія 1986 року, якось несправедливо.Так і з'явилося відео НЕ про катастрофу, а про життя. У відео я розповідаю, чому Чорнобиль з'явився, що поєднує його та Умань. Як чорнобильці не захотіли складати присягу на вірність російському царю та про золотий вік міста — 19 століття.Люди в коментарях кажуть, що вийшло цікаво, втім ліпше переконатися самостійно.https://youtu.be/WftLdn3X8Jo?si=kpx5j4Gc-91kOlc1P.S. а ще у відео дуже важливий збір,будь ласка, не пройдіть повз. Він з призами!

13 років тому я, 11-класник з невеликого села на Волині, захищав на Всеукраїнському конкурсі-захисті МАН наукову роботу. Подія була у Києві, і вже сама поїздка була для мене святом. Але до захисту я готувався, звісно. Тоді за перше місце давали +50 балів до результатів ЗНО. Це, фактично, квиток у будь-який університет.Писав я у секції етнології. Моя робота стосувалася птахів. Як вони відображені у звичаях і обрядах, що і яка пташка означає тощо. Усе на матеріалах нашого села.Так от, найбільшу ролю пташки відігравали навесні. І найбільше раділи їм діти (можливо, через те, що дорослі знали, що прийшла весна - треба працювати?).Весну починали закликати на свято Сорока святих мучеників — 22 березня. (У селі називають це свято просто "Сорок святих"). Вірили, що в цей день вертаються пташки, і приносять весну. Також в цей день пекли сорок пампушок чи пташечок, в які клали гроші і роздавали дітям, "щоб птиця водилася". Діти ходили по вулиці і закликали птахів з вирію, бігали з тим печивом по селу, підкидали угору, імітуючи пташиний політ. Прислухалися, чи не заспіває вівсянка – птаха, що першою сповіщала про прихід весни. "Кидай сани, бери віз, викинь шубу, з печі злізь”, – примовляли вони, почувши спів пташки.Якщо ви живете у Києві й хочете повайбувати і кликати весну, то вам пряма дорога на СМИК.Весна.Це концерт-заклик весни, де в одному лайн-апі поєднуються традиційні вокальні гурти та експериментальні музиканти. В лайнапі Михайлове Чудо, age without age, Гніздо Вивільги х Parking Spot, smalta, Didi.Armor х Стодивниця.Слухати музику й співати будуть 25 квітня із 17:00. Локація: Киявніський провулок, 19  (вхід з Пейзажної алеї)Вхід за УБД безкоштовний 😇🎟 Квитки на Смик.Весна купуйте тут.Якщо ви ще тут, то скажу, що з цією науковою роботою про птахів я зайняв друге місце на захисті й отримав +40 балів до ЗНО та цифровий фотоапарат. P.S. Ходіть на класні заходи, тим більше, під таку вайбову музику, яка буде на Смик.Весна🔥#історична_реклама