Дехто живе легко. Наче улюбленці долі, балувані фортуною. Вони змінюють документи, народжують дітей, отримують дипломи, навчаються, їздять до моря, лікують кота, роблять модні стрижки, дружать або сваряться — і все це ніби без зусиль. А іншим — важко. Жити їм непросто. Ой дуже не просто. Вони постійно зітхають і нарікають. Усе дається з величезною напругою. Документи — це нескінченні черги й збори. Поїхати до моря — квитки дорогі, море холодне, перельоту не витримати. Вагітність стає затяжною хворобою, дитина — джерелом тривог і проблем. Навіть стрижка — ціла пригода, ще й у салоні можуть нагрубити. Навчання — суцільна темрява і мука. І ось що важливо: події — ті самі. І в одних, і в інших. Жодної різниці. Є хороше і є погане. Але одні з кожної події роблять тягар і важкий хрест. Інші — теж переживають. Але йдуть далі. Живуть. Долають перешкоди легко. Або принаймні так здається. Одні просто дихають. Інші — тяжко зітхають. І навіть похід до магазину перетворюється на випробування… Ті, кому важко, із заздрістю дивляться на “улюбленців долі”, не помічаючи очевидного: життя в усіх подібне.

То тепло, то холодно. То світло, то темно. То гірко, то солодко. Усі іноді хворіють, засмучуються, мають фінансові труднощі, змінюють документи, втрачають близьких — таке життя. І з цим нічого не вдієш. Залишається одне: жити легше. Легше дихати. Рухатися вільніше. Це єдине, що залежить від нас. Жити і дихати. Або виживати і зітхати — в тих самих обставинах#спогадиФБHappy EasterІ з Вербною неділею🫶