✨ Після періоду втоми завжди багато думаю про те, як мені відновитися. Навідріз забуваю ВСЕ, вмикається рептильний мозок і бʼють у тарілки мавпи. Тому як тільки знаходжу вдалий варіант, пробую його осмислити і обробити.Сьогодні-от зрозуміла, які речі мене заземляють. Ті, які були звичним досвідом у дитинстві, навіть якщо поверхнево не викликають захвату тепер. Вони все одно будуть про комфорт і безпеку, навіть якщо це той самий базар у вівторок вранці в моєму селі. І навіть якщо я більше не можу сходити на *той самий* базар, будь-який базар тепер трошки мій. Особливо влітку, особливо о сьомій ранку.Ще подобаються контрасти: ліворуч махорка по 30 гривень, праворуч — хай фешн і тренди. Позаду — полуниця з району, чиясь картопелька, молодий часничок. Супермаркети could never.✨ Захотілося написати історію, де буде базар із мого дитинства. Ще б утілити там кілька фантазій про літо, яке, може, таким і не було, але записати таким, яким його хочеться памʼятати.Люблю письмо передусім за це. За можливість назавжди законсервувати свій досвід. І додати туди щіпку того, чого завжди хотілося.✨ А у вас буває так, що момент настільки хороший, настільки щемить від тепла, яке розтікається по тілу, що АЖ СВЕРБИТЬ його десь втілити. Змінити, але втілити, подарувати якомусь із персонажів, аби він існував вічно?