🦋 "The Knight and the Moth" Рейчел Ґілліґ (200/385ст) — трохи засмучена. Історія поки не зачепила, але з несподіваного боку. Є кльовий унікальний світ, оригінальний сюжет, магічна система в стилі Ґілліґ, візуально цікаві персонажі, атмосфера лицарської доби, АЛЕ не вистачає емоцій під час читання 😒. Не криків і драми, а саме емоційного звʼязку між мною і тим, що відбувається на сторінці. Ніби і лишилися фішки Ґілліґ, які я бачила ще у "One Dark Window". Красиві звороти, несподівані речення, влучні описи, і тільки за це книжка прекрасна, бо дарує унікальний досвід. Але всьому цьому бракує повноти. Сухенько. І ніби все на місці, але не вистачає саме обʼєму, голосу, за яким неможливо не піти. Скучнувато.А ще маю легке відчуття, що авторка хотіла зробити оповідь не схожою на попередню: вибрати інший тон + підкрутити шури-мури між любовними інтересами, і десь тут загубила те, що їй вдавалося найкраще. Глибока-глибока, пронизлива емоційність. Рада, що вона branch out, але сумую за тим, що так полюбилося. Хоча ще половина книжки попереду 🤞Коротше, я досі наполегливо раджу саме "One Dark Window", не починайте з цієї новинки, бо може не скластися :(((