Украину напичкали вышками с микроволнами, которые излучением своим перекрывать приток крови, а с ней глюкозы и кислорода к некоторым участкам головного мозга, тем самым блокируя работу этих участков, участки мозга которые пытаются блокировать нам МИ 6 - это центры , который отвечают за визуализацию, критическое мышление и память. Стирают память, что бы мы забыли что система может заботится о гражданине,а не только мы должны везде за все платить. После 2014 года глобалисты разместили кучу психотронного оборудования на территории Украины, для того чтобы управлять нашей нервной системой и диктовать нам что нам делать, точнее безконтактно управлять нами как стадом, через спутники , вышки, мобильные телефоны с использованием НЛП . Здесь в Украине у них есть шныри из наших украинцев. В Днепре - это Коваленко Эдуард Анатольевич (забейте в гугл найдете данные про него) Он в Днепре оккупирует людей, преследует их, принудительно заставляет участвовать актёрами в своем аморальном сценарии по разнесению сплетен. Диспетчеры рассылают смс со сплетнями по Днепру, а тому кто сопротивляется, палят сосуды, посылая через мобильный телефон электромагнитные волны в не разрешенном диапазоне вместе с МИ 6, также в этом ему помогает нацполиция Днепра. Кто дал Коваленко Эдуарду доступ до спец оборудования МИ 6, которым он устраивает террор над Украинцами?
Во дни смуты в земле Украинской, муж некто, именем Эдик Коваленко, слуга Юлии Тимошенковой, возомнил себя воеводою разведки. Яко пес, хвалится, будто держит Екатеринослав с воинством лихим,но в сердце своем есть трясение и малодушие. Бегает же за отроком местным,лжами насыщая уста, будто сотворил его богачом, сам же, как нищий, милостыни просит.Воедино с хитрыми слугами заморскими, творит смятение в душах людских. Коваленко, яко зверь лютый, глумится над чадами и мужами, яко над скотом. В местах собраний народных, в Екатеринославе, насылают они лучи нечистые от машин дивных. Сии лучи, яко стрелы бесовские, через зеркальца сужают жилы, помрачают разум, рвоту наводят и страх. И паче того, лик сие бестолочи Коваленко и кумов его петушиных на стенах виртуальных выставляют. Людие же Екатеринославские, внемлите! Зачем вам сей недокунь, что с иноземцами травит детей ваших? Доколе будет пировать сей клеветник, яко свинья в грязи, на яствах сплетен своих? Да воскреснет правда, и да сгинет ложь, яко дым от огня!
І справа не в тому що автор тексту ватнік до мозга костєй, а в тому що це просто такий ще один підвид chill guy. «Пишу текст про нову плойку, космос хуйосмос, лате на кокосовом, і між цим десь «подія» - і вона живе в такому ж нейтрально повсякденному ключі як і усе інше. І ця нейтрально-утилітаристська парадигма життя набагато небезпечніша за портрети Сталіна в шафах у решток комсомольських пенсіонерів. Взагалі ця чорна хуйня небезпечніша за будь що: вона розповсюджується зі швидкістю пошесті серед людей. Аби стати прихильником навіть найбільш тупої політичної ідеї треба все ж, якісь зусилля: принаймні цікавитись і співвідносити себе. А ось нейтрально-утилітарна фігня у нас в базових налаштуваннях, і комусь ця прісна жижа здається синонімом розвитку цивілізації. «Друзі! Тепер у нас є компʼютери і фітнес-трекери, можна сприймати усю жизнь як похід в супермаркет». Та насправді цивілізація, культура, розвиток, релігія, політика, віра, держава, суспільство, клас - усе це ніколи не рухалось вперед на чілл-вайбі. Життя як було так і залишається небезпечним. Як писав один видатний дядько - «Гула найнеповторніша із діб, та не почув нічого людський дріб».
Вот и настигла карма Балабола Эдика Коваленко и его работодателей братьев Дубинских за то что занимаются без пределом в Днепре, травят детей ЦРУшными магнитными полями, а также погрязли в Коррупционных схемах, а сам Эдик Коваленко бегает по Днепру и корчит из себя патриота. Президент Зеленский неоднократно делал замечание Петушиному кублу, что бы те не занимались Без пределом, но Коваленко петух считает что он держит город Днепр , с его слов, а на самом деле не город, а хуй во рту парня за которым он бегает по Днепру как проститутка за сутенёром. Не однократное обращение в Офис Президента о том что Тригада , занимаются без пределом в Днепре, в итоге привело к необходимым арестам без предельщиков. На сегодняшний день Коваленко и Кампания так привыкли к коррупции и без пределу что хотят протянуть в Президенты Марионетку-Порохобота Залужного и снова как и раньше при Порошенко, безнаказанно без придельничать в Днепре и корчить из себя мафию( к стати Лупиздень Коваленко сам так говорил что, Мы мафия," Тригада").https://www.rbc.ua/rus/news/dnipropetrovskiy-oblasti-shemu-vodogoni-zatrimali-1737558706.html
Тема грантів все не вчухає, тож і я висловлюся Як ми дожилися до такого життя.Так історично склалося, що відколи Україна полишила СССР, чиновницький апарат був посаджений на голодний пайок. Принаймні, формально. Себто офіційних доходів, які б відповідали статусу людей, які керують країною та оперують значними засобами виробництва, не існувало. А великі доходи існували у "цеховиків" та бандюганів. Відповідно, працівники державних структур по суті продавали свої прерогативи тим, у кого були гроші. Таким чином, по "зарплати" мусорам/ менеджерам держ підприємств/депутатам et cetera сплачували не "платники податків" тм , а сторонні особи. Кінець кінцем, це вилилося у відносно стабільну структуру, в якій різні мафіозні клани мали свою кормову базу. І ці мафіозні клани вступали між собою в ієрархічну, договорнякову або час від часу конфронтаційну взаємодію. Верхівкою цієї системи були ті, кого прижилося називати олігархами - Ахметов, "київська сімка", Пінчук, "група Приват" тощо. Вони власне і мали своїх людей всюди - суди, прокуратура, різні регуляторні органи. Майже кожна людина в державі була елементом цієї мафіозної системи - працюючи в банку, на підприємстві, в страховій компанії, на держ службі, в громадській організації. Чиновники були "на зарплаті" в мафіозних кланів - люди просто ходили на роботу, перекладали бумажки і рутинно працювали на мафію. Плюс до цього, більшість кланів творили свої міні-імперії на зв'язках з РФ. РФ могла впливати на благополуччя клану, адже вони могли вирішити з ким їм краще торгувати газом, кого пускати чи ні на свій ринок.Тепер варто поставити запитання, а де ж тут власне публічний інтерес - інтерес, який має захищати державний службовець. А він власне ніде. І рівень компетенції людей на держ службі був вельми низьким.2014 року протиріччя, накопичені в цій системі вибухнули і ми постали перед необхідністю розбудови ефективних інституцій, аби зберегти себе як державу.Проте інституції потребують спеціалістів, а спеціалісти - грошей. Гроші спеціалістам українці платити не люблять. Ті спеціалісти, які все ж мали необережність попрацювати на державу, отримуючи відносно великі, але все одно менші за ринкові зп, досі згадуються в українському фольклорі як вороги народу. Відтак паралельно з державною службою в Україні стали існувати різноманітні експертні офіси, які де-факто тягнули на собі всю експертизу суспільних трансформацій. А платили їм ґрантами - юсейдівськими, європейскьими, соросівськими. Із повномасштабним вторгненням ситуація тільки погіршилася. Українські платники податків тм заледве фінансують Сили оборони, а всі решта видатки повністю припадають на зовнішнє фінансування, велику частину якого становлять ґранти.Ми як суспільство не в стані фінансово забезпечити свою державу. Наразі це драма з відкритим фіналом.
Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся?Такі запитання ставить видання Lithub, пропонуючи дискусійну тему. Ми переклали есе про те, як впливає на читання епоха соцмереж, постійного потоку "кліпової" інформації та фейків.У 1994-му, коли лише 39% американців мали доступ до домашнього комп’ютера, а підключенням до інтернету користувалися ще менше людей, Свен Біркертс написав про проблему читання у своїй книзі "Елегії Гутенберга". Він бачив непоправну шкоду в приниженні друкованої книжки новими технологіями. Біркертс певен: перехід від друкованої книжки до інтернету становить загрозу нашій здатності утримувати свою увагу й занурюватися в щось складне. Він також описав особливий досвід повільного, медитативного читання, який дозволяє зберегти ідею про те, що наше життя - не послідовність прожитих моментів, а доля.На адресу Біркертса лунало багато критики. Його називали затятим книжковим хробаком. Багато хто не погоджується з ним і зараз, запевняючи, що байдуже, на якому носії міститься книга, важливий лише зміст. Але й на це у Біркертса є контраргумент.Читайте в нашому перекладі матеріалу. І напишіть в коментарях, яку точку зору ви поділяєте
На фоні заяв Трампа про те, що "Росія допомогла США перемогти у Другій Світовій, заплативши за це 60млн життів", я вирішив проартикулювати свої спостереження.У корені конфлікту західних країн та РФ лежить фундаментальне протиріччя в уявленнях, яке місце в світі займає російська культура - в широкому розумінні слова.Якщо коротко, російські еліти бачать Росію як цивілізацію - культуру, що є реальною, самодостатньою, універсальною та широкою. Тобто що вона може продукувати глобальні цінності, глобальні сенси, бути противагою Заходу. Натомість Захід бачить Росію як одну зі складових самого себе. РФ аж ніяк не рівня США, але стоїть приблизно в одному ряду такими ж колишніми імперіями - Францією або Німеччиною. Відповідно, і заслуговує на значно більше поваги, аніж умовна Польща чи тим паче Україна. Нам як українцям таке бачення здається неймовірно проросійським. Коли Обама каже що РФ - регіональний лідер. Бо в цьому регіоні ми. Або коли французам ну дуже подобається дивитися russe балет, читати Булґакова, їсти чорну ікру та слухати Вертинського. Але росіянам це ще більш нестерпно. Бо французи в цей момент, як пише Аллен Безансон, їх сприймають як "ще одну провінцію Європи". Франсуа Олланд у своїх мемуарах пише, що це раніше СССР пропонував світоглядну альтернативу, альтернативний політичний устрій і міг бути глобальною ідеологічною силою, але тепер РФ "може мати" лише інтерес національний.Якби тільки РФ погодилися на статус регіонального лідера із національним інтересом, її б тут же "прийняли в сім'ю", але лише в колі рівних європейських держав. І певно тоді нас би вже не існувало. Але РФ із цією роллю погодитися не хоче, а хоче бути рівною Німеччині, Італії, Франції, Британії та США разом узятим (звісно з усякими шведами в довісок).Саме тому росіян зараз корьожить від заяв Трампа. Це не "росіяни допомогли виграти WW2", ніби як вони синок, який лише подає папі плоскогубці поки той лагодить авто. Це росіяни виграли війну, а американці весь час лякливо ховалися за спиною Людмили Павліченко.Тому ми постійно і спостерігаємо як західні політики демонструють "проросійську" позицію, а РФ від них тільки обурюється. Що з цим робити я не знаю, але найближчим часом цей конфлікт не дінеться нікуди.
Я вже казав, щоб знищити геть чисто цей дріб'язок, який і людьми не назвеш, - справа важка і клопітка. Але якщо докласти сил і старання, результат забезпечений. Здавалося б, великих грішників загубити легше. Проте, це не зовсім так - вони непередбачливі. Забавляєшся ними років сімдесят, а на сімдесят перший, раз, і Ворог вихопив його тобі з-під носа! Не забувай, вони можуть покаятися. Вони знають свою вину. Вони готові відкинути заради Ворога будь-які умовності, як відкинули раніше заради нас. Упіймати осу важче, ніж застрілити впритул слона, але якщо промахнешся, слон заподіє більше прикростей.Особисто я, як вже казав, працював головним чином в англійському секторі, і до тих пір отримую інформацію, як правило, звідти. Можливо, те, що маю намір сказати, не в такій мірі стосується ваших секторів. Тоді, прибувши на місце, зробіть необхідні корективи. Якщо це не дуже можна застосувати, постарайся, щоб ваша країна максимально уподібнилася до Англії.В цій обнадійливій країні принцип «Я не гірший від тебе» вже проник в систему освіти. Наскільки — поки що сказати не наважусь, але це й не так важливо. Вияснивши тенденцію, легко передбачити подальші події, особливо, якщо ми докладемо своїх зусиль. Суть сьогоднішньої освіти полягає в тому, що тупаків і ледарів нищити не можна, іншими словами, - не можна, щоб вони довідалися, що хоч де в чому відрізняються від розумних і старанних. Якою б не була ця відмінність, її треба приховувати. Як? На різних рівнях - по-різному. На випускних іспитах в університеті питання ставлять так, щоб на них зміг відповісти кожен. На вступних - так, щоб кожен міг поступити в університет, незалежно від того, чи має він намір використовувати вищу освіту. Школярам, яким граматика чи математика не під силу, дозволяють займатися тим, чим вони займаються вдома, наприклад, ліплять калачики, - і це називають «моделюванням». Важливо ніяк і нічим не натякнути, що вони відрізняються від тих, хто вчить уроки. Якою б нісенітницею вони не займалися, треба ставитись до неї «також серйозно» (в Англії цей зворот вдалося укоренити). Мало того, встигаючих учнів у ближчому часі будуть залишати на другий рік, щоб не травмувати інших (Вельзевуле немилосердний, що за слово!). Якщо підсумувати - дурень має право вчитися разом з ровесниками, а хлопчик, який здатний зрозуміти Есхіла чи Данте, нехай слухає, як він читає по складах: «Кіш-ка сі-ла на ві-кон-це».Одним словом, коли демократичний принцип «Я не гірший...» вкорениться як слід, можна розраховувати на те, що освіти взагалі не буде. Зникнуть всі мотиви навчання і боязнь прославитись неуком. Тих поодиноких, хто все-таки прагне знань, поставлять на місце, щоб не виділялись. Та й учителям (точніше, нянькам) буде не до них - скільки кретинів треба підбадьорити, скільки тупаків утішити! Більше нам не доведеться винищувати в людях самолюбство й невігластво. Вони самі справляться.Звичайно, цього можна досягти при умові, що всі школи будуть державні. Але турбуватися не варто, зрівнялівка свою справу зробить. Податки з успіхом знищать той прошарок, тих людей, які йшли на жертви, щоб дати дітям освіту. Знищення того прошарку тісно пов'язане з вищезгаданим принципом. По суті, саме завдяки йому з'являється багато вчених, філософів, богословів, медиків, художників, скульпторів, архітекторів і поетів. Воістину, це вже цілий сніп високих колосків! Як зауважив один англійський політик, «великі люди демократії не потрібні». Нічого питати його, що він має на увазі: чи вони «не потрібні» демократії, чи вона «не хоче, щоб вони були».Крутень пропонує тост#ScrewtapeProposesAToast#lewisdaily
...я вважаю важливим дивитися на темні часи, які ми переживаємо, обравши правильну точку зору. Війна не створює принципово нового стану речей: вона лише погіршує те становище, в якому людина знаходиться постійно настільки, що ми вже не в силах його ігнорувати. Людське життя завжди проходить над прірвою. Культура людства завжди існувала на фоні того, що безмежно важливіше від неї самої. І якщо б людство завжди відкладало пошуки знань чи краси до тієї пори, коли їх цінність стане безсумнівною, то ці пошуки б ніколи не почалися. Ми помиляємося, коли порівнюємо війну з "нормальним життям". Життя ніколи не буває нормальним. Навіть ті часи, які здавалися нам відносно спокійними, як ХІХ століття, виявляються, якщо уважніше їх розглянути, сповненими криз, розбрату, труднощів і надзвичайних подій. Ніколи не бракувало переконливих причин, щоб відкласти всю "культурну діяльність" до того часу, поки безпосередня небезпека не перестане бути актуальною, а та чи інша кричуща несправедливість не буде усунутою. Але людство давним-давно вирішило махнути на них рукою. Воно зволіло красу і знання зараз, не погодившись чекати пригожої пори, яка можливо ніколи не настане. Періклові Афіни позоставили нам не лише Парфенон, а й, що важливо, Надгробну промову. Комахи, наприклад, обрали іншу стратегію - перш за все шукати ситого, безпечного та благополучного існування, і вони набувають те, до чого прагнуть. Але з людьми все зовсім по-іншому. Вони доводили математичні теореми в оточених містах, розробляли метафізичні докази в тюремних камерах, жартували на ешафотах, сперечалися про нову поему штурмуючи Квебек та стежили за зачіскою під Фермопілами. Це не хизування - це наша сутність... Ми завжди маємо давати відповідь на запитання: "Як можна нам бути настільки легковажними і самолюбними, щоб думати про щось інше крім спасіння наших душ?" Сьогодні, до цього запитання додається ще одне: "Як можна нам бути настільки легковажними і самолюбними, щоб думати про щось інше крім війни?"Навчання у воєнний час#lewisdaily #LearningInWarTime#МиЗУкраїни🇺🇦
TGLIST.COM.UA
