Вчора обіцяв написати відгук, але якось було забагато справ і задач. Та й сьогодні складно було відірватись від споглядання пейзажів палаючих нафтових терміналів на Балтиці. Але ось, беру себе в руки і пишу.«Цивілізація статусу», Роберт Шеклі.Давно збирався почитати Шеклі. А тут на Абук вийшла озвучка, тож вирішив послухати.І одразу скажу — я задоволений. В цілому отримав саме те, чого очікував.Почнемо з ідей. А їх тут багато. Причому для такої невеликої книжки навіть несподівано багато. Тут і важливість статусу в суспільстві, і дурість законів, коли форма стає важливішою за зміст. І про те, як люди починають служити правилам, забуваючи про інших людей. І про те, що комфорт та благополуччя далеко не завжди роблять нас кращими. І про те, що боротьба часто формує людину сильніше, ніж ситість.Мені ще дуже відгукнулась думка про свободу. Не як право робити що заманеться, а як готовність нести відповідальність за наслідки своїх рішень. І про те, наскільки легко людина погоджується віддати цю свободу комусь іншому в обмін на безпеку і зрозумілі правила.З хорошого — дуже високий темп. Події летять вперед. Купа твістів. Постійно щось відбувається. Місцями книжка нагадує авантюрний роман або навіть пригодницький бойовик. Є гарне питання, яке проходить через весь сюжет: як залишитись собою у світі, де всі рішення за тебе вже давно прийняті?Але є і нюанс.Персонажі тут максимально картонні. Вони більше схожі на функції, ніж на людей. Кожен потрібен для певної ідеї або сюжетного повороту. Світ теж виглядає трохи штучним. Чесно кажучи, місцями все нагадувало фантастичний бойовик категорії Б з 80-х років.Але дивна річ — мене це не дратувало.Бо це дуже шеклівська історія. Тут важливі не персонажі, а сама ідея. Не психологія, а експеримент. Така собі сатирична карикатура на суспільство, де все навмисно трохи перебільшене. І саме тому працює.Ну і кілька слів про самого автора. Шеклі часто називають одним із найіронічніших фантастів ХХ століття. Він писав тоді, коли фантастика ще переважно захоплювалась ракетами і технологіями, а його більше цікавили люди, суспільство і абсурдність наших правил. І це дуже відчувається.В підсумку — хороша класична фантастика старої школи. Розумна, динамічна, місцями наївна, місцями дуже влучна. Не шедевр на всі часи, але точно достойна книжка, про яку не шкодую, що прочитав.