Дженніфер Л. Арментраут — «Із крові й попілу»

Якось одна з учасниць каналу запитала мене:— А чого в тебе тут немає ромфентезі? І я, чесно кажучи, завис. Бо колись фентезі я читав багато. Дуже багато. Тому вирішив: окей, спробуємо. Тим паче, книжковий клуб обрав саме «Із крові й попілу». І тепер я точно розумію, чому ці книжки так заходять. Вони легко написані. Яскраві. Трошки глянцеві. З виразними персонажами й зрозумілими емоціями. Це ідеальний ескапізм: занурився — і живеш у світі, де все масштабне, пристрасне й трохи небезпечне, але без реальних наслідків. Такий собі серіал, тільки в голові. І надовго. Але — це не моє. Мені було нудно. Не тому, що погано написано — ні. А тому, що я це вже бачив, читав і проживав. Постійне відчуття серіалу, який тягнеться сезон за сезоном, і мені щиро шкода свого часу. Я весь час ловив себе на думці: «я знаю, що буде далі — просто не знаю, в якому саме томі». Тому скажу чесно й без снобізму:зі всією повагою до жанру і до людей, яким це подобається — на цьому каналі це, швидше за все, не повториться 🙂

Але якщо вам заходить ромфентезі — ви нічого не робите “не так”. Просто ми читаємо для різного. І це нормально. А вам як? Заходять такі книжки?#фантастика #відгук