Ніл Шустерман — «Подзвін» (фінал трилогії «Вигин коси»)Епіграф (в стилі трилогії):

Люди творять зло не тому, що вони злі, а тому що переконані, що роблять добро. Вся серія Шустермана — про це.⸻Є той знаменитий інтернет-мем про коня: початок намальований ідеально, а чим ближче до хвоста — тим простіше, недбаліше й сумніше. Так от… «Вигин коси» недалеко від нього відійшов. Перша частина — сильна. Друга — хороша. Третя — вже відчутно слабша.❗ Що пішло не так • Сюжетних ляпів стало значно більше. Деякі моменти прямо змушують запитувати: «Серйозно? Оце рішення прийняла всемогутня Штучна Свідомість?»• Перша половина просідає. Довга розкачка, мало драйву.• Персонажі діють дивно, інколи навіть суперечать власній психології.• Роялі в кущах — просто пачками.• Частина сюжетних арок обривається, частина — розчиняється, частина — з’являється ненадовго, щоб нічого не змінити. І є базова проблема: розширити та розписати усе логічно — означало би робити четвертий том. А це вже було б занадто. І, здається, автор просто намагався втиснути надто багато у фінальну книжку, не даючи деяким лініям достатнього повітря.✔️ Але є й хороше • Є кілька справді сильних поворотів, які нагадують, за що ми полюбили перші дві книги.• Багато питань нарешті отримують відповіді.• Деякі фінальні арки — емоційно точні та вдалі.• І загалом — це все одно непоганий роман, просто не на рівні своїх попередників.📚 Вердикт

«Подзвін» — чесний, але нерівний фінал. Не ідеальний, місцями змазаний, але не провальний. Якби не намагання утиснути все в один том — фінал міг би бути значно сильніший.6 із 10.

І так — я все одно радий, що прочитав всю трилогію. Бо навіть з огріхами вона залишається цікавим філософським експериментом про природу добра, влади і самовпевнених месій у будь-якій системі.#відгук#фантастика