Людина мисляча | Вчора я отримала в свою адресу комплімент, що виглядаю цілісною жінкою...

Вчора я отримала в свою адресу комплімент, що виглядаю цілісною жінкою — те, до чого прагну вже довгий час і відчуття, що попри величезний шлях, який пройшла до цього, попереду ще не менший.Вчора ж я зробила ці нові фото, щоб зафіксувати зміни, які відбулись зі мною за останній час — зовнішні та внутрішні.Що ж відбулось, в чому суть моїх транс-формацій — як вихід за межі старих форм і формування нових?Маю відчуття, що всі філософські знання, які я всотувала в себе за останній рік, почали давати вже деякі цінні для мене плоди.Торо та стоїки нагадали мені про цінність простоти, де в гонитві за «більше, краще, новіше», треба берегти себе й боронити свої цінності. Бо часто навпаки: менше — значить більше — глибше, чистіше, чесніше. Відписалась від більшості людей та каналів, цим зменшивши білий шум, який лине звідусіль і часто навіть несвідомо змушує до гонитви, порівнянь, зливу моєї власної життєвої енергії на спостереження за чужими життями. Тепер у мене в фокусі більше моє власне — на його розширення й наповнення. Після змін всередині, змінився простір навколо — переїхала в нову світлу простору квартиру, де відчула, що ожила. Тут немає ні зайвих людей, ні зайвих речей, ні зайвих хвилювань, навпаки, повернулось давно забуте відчуття, що я сама і все навколо на своєму місці і все моє. Завершила кілька внутрішніх діалогів, які мене зʼїдали. Навчилась без провини відкладати нецікаві мені книги й загалом не гнатись за їх кількістю, вимикати нецікаві мені фільми та завершувати такі ж діалоги. Усвідомила, що не готова більше до жодних компромісів з собою. Зробила фокус на якість, а не кількість, на природність та простоту, спокійний внутрішній стан супроти зовнішніх темпів. Це стосується мого зовнішнього дому та внутрішнього, мого віртуального проявлення і середовища буття загалом.Камю, Кʼєркеґор та інші екзистенціалісти перевідкрили для мене цінність ролі Творця. І це не просто роль, це стан, в якому з власної повноти та цілісності хочеться творити вже світ навколо. Творчість як акт мого справжнього буття, сутність якого втілюється через власне існування. Через сенси, не силу, змінювати інших людей. Бути Творцем — значить йти самотнім шляхом без жодних орієнтирів інших людей та з повною відповідальністю за кожен свій вибір. Це страшно і це цікаво водночас, на меншу роль вже не згодна, не готова бути підрядником чиїхось ідей, вже можу бути лише творцем та реалізатором власних. На основі такого погляду на речі за цей час вкорінилась в своїх попередніх виборах і вже йду не просто з метою рости як особистість, рости в доході, а дійсно на практиці впливати завдяки філософії та власному досвіду на інших людей, щоб вони почали жити саме своє і більш усвідомлене, а отже й щасливе життя. Тому попереду не лише розширення в уже існуючих форматах цього каналу, філософського клубу, філософських консультацій та лекцій, але й ще деякі інші формати, про які в свій час розкажу. Все це є зовнішнім виявом внутрішньої визрівшої потреби розширення в усіх сенсах цього слова, вже не боюсь видимості — ані через свою яскраву зовнішність (і тому кайфую від свого рудого кольору), ані через свій гучний голос, ані через свої «дивні» погляди. Цей новий стан відчувається як те саме відчуття цілісності, яке вже зі мною, і до якого водночас я ще йду.А цей допис нехай буде таким собі маніфестом мого нового етапу проявленості, у тому числі в цьому просторі.