Pedro Pascal fan club

В глибині людських секретів: «Читомо», «Сенсор», «DIVOCHE.MEDIA» про «Залишену» Оксани КовальчукАвторка створила унікальний текст про рідне Полісся: готичний, похмурий і чуттєвий. Він відтворює древню, потаємну історію регіону, повертаючи нам цілі втрачені світи — і людські, і «лесові». Зібрали для васрецензії на текст від провідних медіа:Читомо— Полісся між горором та екотрилером у «Залишеній» Оксани Ковальчук, Анастасія Герасимова Сенсор— Посеред тиші Полісся і в глибині людських секретів: рецензія на детектив Оксани Ковальчук «Залишена», Софія Чугунова А також ознайомчий уривок із роману на DIVOCHE.MEDIA. Ось тут інтервʼю з Оксаною Ковальчук на сайті «Бабая», а тут ефір на радіо «Накипіло».Нагадуємо, що за посиланням ви можете переглянути буктрейлер «Залишеної» про загублені світи Полісся, які надихнули Оксану Ковальчук на створення роману. Справжні трагедії, що стали фольклором. Залишені хати, історії та життя, тисячолітні легенди, що переплітаються з болем сьогодення.Ліс, що стежить. Ліс, що забирає своє.Щоб придбати «Залишену» — пишіть нам у соцмережі: InstagramабоFacebook.

🎙️Експериментальна інтерактивна презентація у вигляді запису трукрайм подкасту — ось, як ми вирішили представити збірку «Я бачу зло» у Чернівцях. 🕵️‍♀️«Я бачу зло» від видавництва «Жорж» — це дванадцять трукрайм-історій, у яких сучасні українські письменники художньо переосмислили реальні злочини. 🗺️Україна, Франція, Польща, Японія, США. Післявоєнний період, «нульові», сьогодення. Трагедії відбувалися в різних країнах і з різних причин; одні автори використовували кримінальні хроніки, інші — власні спогади.🫆Деякі злочинці були покарані, але більшість справ залишилися нерозкритими. Проте всі описані події також є маркерами соціальних та культурних катастроф, доказами байдужості громадян та недбалості інституцій, а найголовніше — наслідком нашої людської неспроможності звернути увагу на зло, якщо воно не підступає надто близько.Модеруватиму дійство я, Євгенія Кужавська, укладачка збірки, авторка одного з оповідань. 🎤Поговоримо про:✔️Розслідування і загадки✔️Злочин як маркер часу✔️Банальність і всеохопність зла✔️Емпатійність, якій вчить нас трукраймСпробуємо провести власне розслідування та знайти підозрюваного автора!Гості презентації перевтіляться у свідків і детективів-розслідувачів, а керуватиме процесом зйомки неймовірна операторка Єлізавета Максименко📍Місце: Книгарня Є, вул. Кобилянської, 58📅Дата та час: 16 травня, субота, 18:00Готуйтесь до цікавого і несподіваного досвіду🕵️‍♀️

Мені зараз цікаво досліджувати дитяче читання, тому раз на місяць проводжу дитячі читанки.Поки збираю розрізнені враження, щоб якось систематизувати спостереження. З одного боку — не хочеться читанку повністю перетворювати на розважайку — з ігрищами, квестами і галасом. Хочеться, щоб діти вчилися сприймати саме текст. З іншого боку — довколатекстові ігри з персонажами і історією завжди краще сприймаються такою авдиторією.Тому я намагаюсь балансувати — читати текст і акцентувати увагу на тексті, пробувати складати віршики і каламбури, вчити з дітьми нові слова, досліджувати саму книжку і розуміти, де у неї форзаци, зріз і ляссе, наприклад. Класно було б створити систему зустрічей і працювати зі словничком нових слів та читацькими щоденниками — поки думаю про це:) Ще класно залучати дітей до активностей, які вони не практикують в розважальних центрах і зрідка — у школі, але які розвивають мовлення, читання і декламування, тому використовуємо потенціал театру — від пальчикового до лялькового. От, наприклад, у Чернівцях 23 травня в «Книгані Є» по вул. Кобилянської буде отаке. Це читанка від видавництва «Жорж». Реєструватись тут. Записуйте малечу💕

Отож, «Зубри» Катерини ЗіновʼєвоїЦе класний трилер, справді хороший. Не знаю, чи звичайним читачам подобається читати про письменників, але письменникам подобається читати про письменників.Ми навіть обговорювали його з однією блогеркою. Я сказала, що асоціювала Куратора, який і зібрав авторів на ретрит, з Євгенієм Стасіневичем, а вона схилялась до думки, що той персонаж радше списаний з Любка Дереша.Отож, маємо кількох письменників особливої літературної програми, які під керівництвом таємничого Куратора приїздять в особливий будиночок на ретрит у Карпатах.Вони всі різні — як люди, як типажі, як автори. Є в нас гоустрайтер-алкоголік, є дівчинка-відмінниця з «новою щирістю», є авторка любовних романів з нещасливим шлюбом, є справді талановитий, але якийсь смиканий персонаж, усіх їх називають «зубрами». Літературними, звісно ж.І зовсім випадково вони прибувають до мольфарської гори, на якій колись справжніх зубрів приносили у жертву давнім богам (мого краю:) .Хороший текст, здається, і так розповіла аж надто багато. Читати і впізнавати відсилочки до роботи над рукописом — точно варто. Оцінити, як авторка грається зі структурою роману — теж. А ще — класно працює із саспенсом.Раджу🫶💕

Два роки тому на події Vivat про темні академії на «Книжковій Країні» сказала, що хочу написати дарк академію про Рону Черняхівську і школу, в якій вона вчилась. Позавчора на події Vivat в рамках «Книжкової Країни» презентувала роман «Боги мого краю дуже люблять кров».Книжка вийшла друком два місяці тому. За місяць наклад завершився на складі Vivat, потім залишки розібрали і в книгарнях. До Країни сподівались встигнути з додруком, не вийшло, тож на фесті був резерв з книгарень, який теж швидко завершився.Книжка швидко була доступна в цифровому та аудіо форматі, для мене це дуже вау🥰.У мене було всього три презентації: в Івано-Франківську, Чернівцях і от — у Києві в рамках «Книжкової Країни». До третьої презентації накладу вже не було:) Я створила екскурсію за мотивами «Богів мого краю», провела книжкомандру від Readeat, а маршрут екскурсії планую розмістити у себе на сайті (екскурсія для інтровертів), аудіогід теж буде.Дякую, що читаєте, слухаєте і обираєте «Богів» для обговорення на книжкових клубах💕Як сказала Оксана Павленко, редакторка DIVOCHE.MEDIA, після нашої презентації на фестивалі, «У тебе такі хороші читачі».Так і є☺️.

«Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенія КужавськаРоман створено в естетиці дарк-академії, тут є вбивства, інтриги, таємниці, розслідування. Атмосфера напружена, проте обнадійлива – як це часто буває, коли в центрі оповіді юні люди, у яких попереду все життя. Головна героїня – майбутня письменниця епохи Розстріляного Відродження, Вероніка Черняхівська, проте тут за сюжетом Роні – сімнадцять, вона випещена юна панночка, гімназистка престижного навчального закладу. Найжорстокіші життєві випробування десь там, в (не)далекому майбутньому, а поки – мрії, плани, пошук себе, добірне товариство однолітків і юнацька закоханість. Реальні та вигадані герої взаємодіють тут природно, мені сподобалось, як авторка розкриває характери персонажів. Один із найпомітніших (я б сказала, наскрізний) – вчитель живопису, який зʼявляється ще з перших сторінок. Як на мене, дуже симпатичний, сильний і несподіваний. Його було багато, але мені хотілося ще більше (люблю типаж лордів Генрі Воттонів😁). Ще від початку очікувала від нього якоїсь підстави, але функція цього героя виявилась дещо іншою: провокувати, підштовхувати до роздумів, спрямовувати. Найближче оточення Рони заслуговує окремої уваги, проте цих юних розумак найцікавіше пізнавати саме в динаміці тексту, а не зі стислого опису, тому не заглиблюватимусь. Важливу роль тут відіграють переклади гімназистів, інтелектуальні розмови, читання маловідомого нині, проте популярного у першій чверті ХХ ст. твору О. Вайлда (так-так, «Боги мого краю дуже люблять кров»). Євгенія грається з інтертекстуальністю, випробовує межі між реальним та вигаданим, конструює власну версію реальності – і досягає високого рівня правдоподібності в тексті. Художній часопростір достатньо переконливий; я отримала задоволення від авторського стилю, описів Києва, кореляції динамічного/описового і тд. Книжка насправді не про те, про що здається на початку. Закрите коло молодої української інтелігенції, розслідування вбивств, читання Вайлда і тд – усе це відбувається під нечутний зворотний відлік, що наближує нас до справжньої трагедії, яка вже нависає над Києвом. В кінці було боляче та знайомо. До такого я не була готова, але оцінила прийом і подумки погоджуюсь, що інакше й не вийшло б. В будь-якому разі, ставлю 5/5.

Планую бути в Києві чотири дні, в дні «Книжкової Країни».В рамках фестивалю у мене буде дві події, от про них зараз і розкажу.ЧЕТВЕР«Багатолике. Зачаєне. Близьке»: презентація збірки детективних трукрайм оповідань «Я бачу зло». 19:00-19:45Павільйон 1, зал 1 Я укладала цю збірку і писала для неї одне оповідання. Знов про художників (хто знає, той знає, що чомусь для мене це особлива тема, якщо мова йде про детективи).Для цієї збірки ми зібрали дуже крутих авторів, це був своєрідний експеримент, бо не всі вони до того працювали в детективному жанрі. Вийшло цікаво і непередбачувано.Деякі злочини ви можете упізнати, бо обирали ми і відомі і не дуже відомі справи. Розкажемо цікаве про те, які були варіанти назви, що ми відкопали у розслідуваннях та про яку справу мала писати оповідання модераторка цієї події:)НЕДІЛЯ«Боги, кров і Київ»Презентація роману «Боги мого краю дуже люблять кров».15:00-15:45Шатро подійЦе третя презентація мого роману. До фестивалю має бути другий тираж книжки. Тішуся, що ви її читаєте, пишете відгуки, обираєте на читацькі клуби. Поговоримо про текст, відсилки, богів, Вайльда і Саломею, Соню і Мілю, Лоського і кого ви ще захочете:) Але спробуємо без спойлерів☺️Після презентації буде автограф-сесія на стенді Vivat, всіх чекатиму💕

Все-таки напишу коротко про те, чому я вважаю, що про графоманію не ок говорити в контексті запрошення письменників у школи. Та і загалом — не ок.1. Ми не маємо ніякого інструментарію розрізнення графомана і справжнього письменника:) Якщо спиратись на власний смак (наприклад, на мій снобський) у нас багато графоманів, які видаються в класних видавництвах.Тому в цьому розслідуванні головне не вийти на себе:)2. Я скептично ставлюсь до вояжів письменників у школи, навіть відомих. Бо запрошують письменників завжди вчителі, для дітей цей захід — примусово-добровільний. Якщо справді добровільний — чому б не провести зустріч в позаурочний час, можливо і у вихідний, як проводяться всі дорослі презентації? 3. І розкажу історію з особистого досвіду. В київській електричці з Бородянки якось зустріли дідуся, який продавав власні благенькі книжечки, надруковані на тонкому папері. Ми їх купили, бо чом би й ні. А потім знайшли там вірш, який дуже любимо у збірці «Улюблених віршів» від Абаби:) Так і дізнались імʼя автора. 4. Загалом можуть допомогти літературні критики, але їх дуже мало і навіть літературні критики спираються на власний смак☺️Приходьте сперечатись:)

«Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенія Кужавська @vivat_book темна академія • Київ 1917-й 📖 Вероніка Черняхівська переходить із закладу для дівчат у нововідкриту Другу українську гімназію, і там, захоплені твором Вайлда, учні відкривають для себе химерні події Києва у 1917-му. ✍🏻 Це не фентезі, а прекрасний, меланхолійний реалізм, що відчувається наче «перші краплі дощу перед грозою» й чудова темна академія з усіма аспектами жанру. 🔎Детектив, як і у більшості представників жанру — не основна лінія, він — доповнення сюжету та причина звʼязву між героями. Але тим не менш, має свою логіку та моторошні події. 📝Література. Попри популярність Шекспіра, який є беззаперечною основою темною академії, фундамент «Богів» побудований не на одному авторі, а в сюжет красиво вплетена антична література. Це продумано, моторошно, але красиво. Я не певна, що мені близьке порівняння серця твору та основи сюжету, проте воно було гарним й відповідно кривавим. 🎨Мистецтво. Художники, картини, музеї, малюнки з натур, й незабутній для мене хід головної героїні повʼязаний з цим, створили атмосферу творчості. З нею переплетені інші події, й саме це зачепило мене у творі найбільше: все вплетене у сюжет звʼязане між собою.Та найбільше мені перехолювало дух від емоцій. Письменниця залишила простір та волю уявити й відчути. Стосунки. Недосказані слова. Моторошні таємниці. Й трагічні моменти, що болісно відгукнулись. 🍂 Київ на сторінках — чарівний, осінній й сповнений заходів сонця та історичних фактів, відповідної стилістики тексту, будівель та знайомих музеїв, місць й епохи, яка ще досі є частиною міста. Я безмежно люблю його й особливо тішусь, коли бачу місто живим у текстах. 🗝️ Мені подобаються такі історії, а ця стане однією з тих, які я відкриватиму прохолодними осінніми вечорами, але не дочитуватиму останні розділи, бо вони розтрощили мене. ✍🏻 Для кращого розуміння твору я щиро раджу перед прочитанням коротко ознакомитись з подіями у Крутах в 1918-му році💭 читали твір? любите темну академію? #відгуки_tmgarden ✨🌛 цей туманний сад

«Залишена» Оксани КовальчукЯ не писала відгук на цю книжку, бо прочитала її ще хтозна-коли в рукописі, попередньо ознайомившись із синопсисом. Тоді відгуки було писати зарано, а потім мені треба було перечитати книжку, щоб знов відчути той захват від моторошного і красивого древнього лісу Оксани, в який вона запрошує читачів.Земля, про яку пише авторка — давня, повна таємниць, тяжкої і звучної мови, що стелиться лісовими стежками в примовках і переказах. Земля, про яку пише Оксана, наша. Тож ми впізнаємо вірування і замовляння і від того стає моторошніше, аж не хочеться дочитувати книжку ввечері, коли сонце закотилось за стіну лісу, який виростає навколо читача, де б він не брав цю книгу до рук.Це містичний детектив. Але тільки тому, що я попросила Оксану написати в цьому жанрі. Авторка — горористка, одна з найкрутіших серед сучасних авторів. І горор тече її текстом, просочує саспенсом сторінки. А ще мені страшенно подобається, як Оксана поєднує красиве і потворне, як робить естетично привабливим справді моторошне. Опис трупа на початку книжки — це опис якоїсь невимовної коштовності, яку приховує ліс.Читайте «Залишену», вона прекрасна. І страшна, звісно ж.З чернівчанами зустрінемось сьогодні на презентації в книгарні Vivat о 18:00. 🌿