Все-таки напишу коротко про те, чому я вважаю, що про графоманію не ок говорити в контексті запрошення письменників у школи. Та і загалом — не ок.1. Ми не маємо ніякого інструментарію розрізнення графомана і справжнього письменника:) Якщо спиратись на власний смак (наприклад, на мій снобський) у нас багато графоманів, які видаються в класних видавництвах.Тому в цьому розслідуванні головне не вийти на себе:)2. Я скептично ставлюсь до вояжів письменників у школи, навіть відомих. Бо запрошують письменників завжди вчителі, для дітей цей захід — примусово-добровільний. Якщо справді добровільний — чому б не провести зустріч в позаурочний час, можливо і у вихідний, як проводяться всі дорослі презентації? 3. І розкажу історію з особистого досвіду. В київській електричці з Бородянки якось зустріли дідуся, який продавав власні благенькі книжечки, надруковані на тонкому папері. Ми їх купили, бо чом би й ні. А потім знайшли там вірш, який дуже любимо у збірці «Улюблених віршів» від Абаби:) Так і дізнались імʼя автора. 4. Загалом можуть допомогти літературні критики, але їх дуже мало і навіть літературні критики спираються на власний смак☺️Приходьте сперечатись:)