#127. Компанії купують не навички

Продовжую шукати закономірності поза трендами, і на цей раз про АІ-шку і цінність людей у компанії.

Ми постійно обговорюємо навички — хто вміє в Figma, хто пише код, хто збирає дослідження, хто вміє класно презентувати. Ставимо ці навички в рядок компетенцій і думаємо шо саме за них платимо.

Але компаніям ніколи не були потрібні навички самі по собі. Компанія не купує Figma, чи SQL, чи дослідження, чи презентації. Вона купує те, шо завдяки цим навичкам перестає бути проблемою.

Хтось збільшує швидкість.
Хтось зменшує хаос.
Хтось будує довіру.
Хтось зменшує ризик.

Питання не в професії і не в навичках а в тому, яке саме вузьке місце людина прибирає для організації. Дизайнер, менеджер і юрист можуть на перший погляд не мати нічого спільного, але всі троє продають компанії зняття проблеми, просто кожен своєї. Можна мати однаковий тайтл і зовсім різну цінність просто тому шо один прибирає головне вузьке місце компанії, а інший ні.

Довго найдорожчим обмеженням була швидкість виробництва. Треба було більше екранів, більше коду, більше досліджень, більше презентацій, просто фізично більше рук, які встигають це зробити. Тому технічні навички коштували так дорого і швидко зростали в ціні далі. Не тому, шо самі навички були магічними, а тому, шо саме швидкість виробництва була головним дефіцитом.

Ще пару років тому дизайнер малював екран два дні, зараз — двадцять хвилин і одразу з прототипом, кодом і блекджеком.

AI не зробив відповідальність дорожчою, він зробив виробництво дешевшим.

Різниця невелика на вигляд, але вона все міняє. Відповідальність не змінилась. Довіра не змінилась. Хаос нікуди не подівся. Змінилась ціна виробництва — а разом з нею автоматично змінилась відносна цінність усього іншого. Це не раптова мода на аішку чи soft skills — просто змінилося головне вузьке місце системи, а з ним і ціна всього іншого.

Дорожчають ті, хто бере на себе відповідальність: може сказати "не випускаємо", коли всі навколо хочуть релізити швидше, і готовий відповідати за наслідки цього рішення.

Дорожчають ті, хто вміє домовитись між командами і людьми, коли кожна сторона тягне у свій бік і всі формально праві — і саме тому їм довіряють навіть коли шось йде не так.

Дорожчають ті, хто бачить наслідки рішення на три кроки вперед, а не тільки сам результат, який видно прямо зараз.

Якщо подивитися на це через теорію обмежень, то нічого магічного не сталося. Просто обмеження перемістилося.

Колись головним вузьким місцем була швидкість виробництва. Тепер — здатність приймати рішення, домовлятися, брати відповідальність і бачити наслідки.

Ми думаємо шо AI замінює людей, але мені здається, він поки шо зробив дещо інше. Він просто перемістив головне обмеження системи.

Раніше головне питання звучало так: "хто зможе це зробити?", а тепер все частіше звучить інше: "хто готовий за це відповідати?".

Коротше, здається це трохи пояснює шо насправді відбувається і що робити.