Власний погляд - GENISSH

«Олександре, у тебе неабиякий хист до пера. Ти маєш писати», — так відповів редактор однієї газети на мою першу статтю десять років тому. Кілька слів — а вони окрилили. Згодом інший чоловік узяв мене у свою команду й довірив працю в одному з найбільших українських об'єднань. Свою першу книгу я написав у двадцять чотири. Не тому, що був здібним, — а тому, що поруч були люди, які повірили, довірили і мало не щодня підтримували.Завдяки таким людям я відбувся.Певно, у житті кожного є такі люди. Хтось повірив. Хтось запросив. Хтось підказав, дав ресурси, вклав частку себе. А хтось — приніс біль, і його слід теж лишився.Я часто з острахом думаю: а якби ці люди не увійшли в моє життя тоді на ті короткі дні — чи був би я тим, ким є? Чи зробив би те, що належало зробити?Ці думки носив в серці роками. Любив на цю тему поезію. В одній із відомих пісень співається про те, як важливо пройти по чиємусь житті, лишивши легкі сліди. Анна Герман співала про вміння доторкнутися серцем. Євтушенко написав, що доля кожної людини — як історія окремої планети, і в кожного є свій таємний, нікому не відомий світ.Тепер все це нарешті лягло на аркуш. Майже в кожному слові — моє власне життя. Бо це я когось словами згасив. Ненароком згубив. Без вини засудив. Чиюсь надію розбив… Імена деяких людей, що колись були поруч, час уже стер із пам'яті. А дехто відійшов у вічність — і вже нічого не виправити.Щодня бачу, як тирани і недобрі люди лишають за собою попіл цілих міст і свої чорні сліди. Водночас бачу безліч доль, які, мов сад, чекають свого часу цвітіння — чекають людей, які увійдуть в їхнє життя, принісши весну; у них є мрії, які чекають на здійснення. Кожна людина для мене — незвіданий світ: там і болі, і радості, і заховані мрії.Нам дано право на мить торкнутися чужої долі. Питання лише одне: що ми там лишимо — сад чи попіл?Так народилася ця пісня. Ділюся нею з вами. Буду радий кожному відгуку, а найбільша вдячність — якщо перейдете за посиланням на YouTube і залишите щирий коментар.В людині — незвіданий світ:і болю, і радості слід,і мрії, що рвуться в політ,і сад, що чекає на цвіт.Дано нам на мить увійтив чиїсь потаємні світи.Чи зможеш когось там спасти,чи мимо байдуже пройти?[Приспів]Лишай за собою сади,не попіл, не чорні сліди.Крізь сльози до світла веди,любов'ю серця пробуди.Кого я словами згасив,кого ненароком згубив,кого без вини засудив,чию я надію розбив…Вмирають не люди — світи,ні сліз, ні тепла не внести.Спіши ж, поки поруч, спасти,зігріти, простити, знайти.[Міст]О Боже, навчи нас любить,чужим, як своїм, дорожить,словами не ранить — зцілить,і згасле в серцях запалить —Все тлінне колись відцвіте,і час імена замете,лиш сіяне в серці зросте —любов і крізь смерть проросте. https://youtu.be/kX4R1zd2NWo

​Попередній вірш, покладений на музику, за два тижні набрав вже 200 тис. переглядів і безліч вдячних коментарів. Тому ділюся знову новинкою. Від вас чекатиму переходу за посиланням в ютуб і коментар🤗Не випадкові зустрічі і люди —це Небо пише нам листи усюди.Не розірви, не залиши в мовчанні —а раптом наші зустрічі — останні.Одне необережне, гостре слово —і рана в серці з'явиться раптово.Не бачим скарбу, поки він із нами,а втративши — все каємось роками.[Приспів]Не проминай — спинися при дорозі,будь вірним другом у чужій тривозі.Люби, прощай і сій добро сьогодні,рятуй людей з життєвої безодні.Думками, словом, вчинками щодниниторка́ємося кожної людини.Ми пишемо невидимі послання,в чужих серцях — без права на стирання.Життя — лиш мить, дорога до порога,а далі — вічність, далі — світло Бога.Підстав плече тому, хто знемагає,і доведи туди, де Бог чекає.Бо люди — це дарунки із небес,посланці миру, світла і чудес.Люби сьогодні, поки б'ється кров,бо вічна лиш надія і любов.О, повернути б нам отих людей,яких так бракне в тиші всіх ночей.Сказати їм слова, що не змогли,та в вічність вже дороги пролягли.Обняти б їх і мовити: «люблю»,та зустріч нашу Бог сховав в раю́.Не проминай, не проминай людину —зігрій її хоч на одну хвилину.Спіши любити, ніжно пригорнути —бо завтра, може, вже когось не бути. https://youtu.be/3JyXZ3LUSm0

Сьогодні ми часто чуємо критику в бік батьків – про їхні помилки, неправильне виховання, висміювання якихось традицій.Тому ця моя нова пісня про те, що Бог дарував нам найкращих батьків. Батьки дали нам усе, що могли. Ми по-справжньому збагнемо ціну батьківства лише тоді, коли самі пройдемо цей шлях. Не чекайте особливої нагоди, щоб сказати їм теплі слова, бо саме на їхній любові тримається наше майбутнє.Згадаю той дім, де лунали пісні,Де мати співала тихенько мені.Де батько обіймом міцним зустрічав,Своєю любов'ю мене зігрівав.Приспів:Це Бог дарував нам найкращих батьків,Любіть їх шануйте до сивих років.Бо шлях нам у світі вказали вони,Молитви й здоров'я лишили свої.Літа промайнули, ми вже не малі,Самі прокладаєм стежки на землі.Та хоч би у небо знялись, чи у даль —Несе нас любов їх крізь радість і жаль.Допоки ще можем — ловімо цю мить,Промовимо те, що нам серце велить.Бо час пролетить, мов ріка навесні,Несказане слово болить уві сні.Коли нам Господь подарує дітей,Збагнемо ціну ми безсонних ночей.Засіяне вами в нас сходить, цвіте,І пам'ять про вас з нами вічно живе. https://youtu.be/KRDXsFkWxHU

Я завжди вболівав за п'ятидесятництво, зокрема, про його надприродну сторону. Радів за такі молитовні з'їздні зібрання, як в Збужі та інших місцях (хоч не обходилося і без критики з мого боку). І мені було надто боляче, коли через певні обставини все це раптом почалося рушитися.Як я писав в нещодавньому дописі, західна Україна була особливим місцем для Божих дій і проявів, і на неї дивилися з надію наші брати та сестри з усього світу. І навіть той факт, що декілька днів назад мені зателефонував чоловік з Європи з проханням підказати, куди можна йому приїхати на молитву зі своєю потребою, щоб Бог явив чудо; запитання «з ким можна помолитися за духовне хрещення» додали мені суму. Бо я не знав що порадити... Втрачаємо ми силу... Але Бог не змінився. Він і сьогодні готовий спасати і являти дари. І в останні дні, вірю, Бог ще більше буде являти Своєї слави.Про це написав вірш, придумав мелодію. Декілька днів попрацював з сучасними інструментами, щоб цей задум втілити в життя. Запрошую до перегляду.https://youtu.be/pGiS_HlNawcВласний погляд – GENISSHПідтримати канал: Приват або Моно

Буквально позавчора телефонує мені якийсь чоловік із Європи з ціллю дізнатися номер Березюка з Рівненщини (відомий серед п'ятидесятників брат, через якого відбуваються зцілення, чудеса, відкриття, пророцтва). Я кажу, що номер можу дати, але брат Дмитро вже надто похилого віку, кажуть, що вже не приймає людей. Та й Березюк давно вже не той, яким був колись, або яким його уявляють. Цей чоловік запитує, а до кого ж можна приїхати зі своєю потребою? Згадує про Куркаєва з Білорусі, який вже відійшов у вічність – через якого теж діяли дари. Я теж згадав за Григорія Філімончука (Гриць Хопнівський), який також давно вже не з нами. А серед живих так і не зміг назвати нікого, через кого дійсно могутньо діє Бог...Впродовж тієї ж години телефонує мені керівник молоді і запитує, може знаю я когось із служителів, які моляться за духовне хрещення. І тут теж я не зміг нікого порадити... Один, хто активно це робив, після гучного скандалу вже ніколи не зможе цього робити знову; інший – хоч і навчав, викладав, практикував – тепер призупинив діяльність. І тут чітко вкотре мені побачилася сучасна картина п'ятидесятницького руху. Сумна картина. На Україну, зокрема, на Рівненщину та Волинь, постійно дивилися як на духовну житницю. Про те, як тут розвивався п'ятидесятницький рух і як діяв Бог писалися книги. Ця земля завжди була особливою в Божих планах. Та тепер п'ятидесятництво вже не те. В чомусь краще, змістовніше, поміркованіше, відкритіше, демократичніше. Та точно не в силі і дарах.Я й сам знаю, що Бог продовжує і зцілювати, і хрестити Духом (сам був свідком як в місцевій церкві без особливих гостей десятки людей отримали хрещення), і говорити та відкривати свої істини та таємниці. Але все це настільки бідно, рідко, слабо… А було колись так: прийшли, поклали руки – і зійшов Дух Святий, і хворий піднявся, і задуми сатанинські відкрилися.Не стану зараз шукати причини. В першу чергу причина в кожному з нас.Та запам'ятайте: якщо у вас виникне критична потреба, скоріш за все, вам допоможе лише власна віра, власний духовний досвід, власні стосунки з Богом. В такий час ми живемо, і про такий час попереджав колись Господь.Власний погляд – GENISSHПідтримати канал: Приват або Моно

​​Розмова протестантського пастора з православним християнином про молитву за померлих надихнула мене підняти в пам'яті цю тему. Зараз це питання є надто чутливим для багатьох, особливо тих, хто втратив рідних.Намагаюсь бути поміркованим (апріорі допускаючи думку, що й ми, протестанти, можемо бути неправі, або іншу: що зайвою така практика не буде). Але після недовгих міркувань, зважування всіх аргументів Писання, вкотре приходжу до висновку, що то не є біблійною така практика. Але мій допис про інше. Як вам експеримент, якщо до дослідження долучити технологію ШІ? Хтось може посміхнутися. Я згідний і сам, що ми далеко зайдемо, якщо будемо таким способом підходити до тлумачення Писання, знаючи також, що Дух нам відкриває розуміння Писання. А технології бездуховні (в кращому випадку).Але такий експеримент я все таки зробив. Діло в тому, що тепер цей інтелект має функцію deep research (глибоке мислення). І якщо мені треба опрацювати якусь велику кількість матеріалу, частіше наукового, я даю йому ці дані і він чудово справляється. Вже давно інститути медицини цим ефективно користуються, та інші. Моє питання було ось в чому: якщо я дам ШІ в якості тексту всю Біблію і попрошу його зробити власне дослідження цього питання, до якого результату він прийде? Перевага в тому, що це модель, і вона буде дивитися не в рамках якоїсь конфесії. А для повноти експерименту використаємо всі наявні моделі ШІ: chatgpt, gemini, grok deepseek.Результат мені сподобався (див.скріни). Якщо коротко, усі ШІ прийшли до висновку, що якщо керуватися виключно Біблією, то така практика не є біблійною.Моделі штучного інтелекту спрацювали непогано. І все таки, я б не радив використовувати такі підходи в духовних площинах. А от в галузях біології, екології, нейронауки та інших вони є неймовірно корисними. І вже скоро ми зможемо це побачити.Власний погляд – GENISSH

​​Періодично від нас відходять люди, які через своє служіння здійснили якийсь особливий вплив або зіграли особливу роль чи то на землі, чи то в особистому нашому житті. В момент їхньої смерті я стараюсь хоч якось згадати про них на своєму блозі.Так ось, повідомляють, що нас покинув пастор Рейн Уемийс — один з учасників Талінського пробудження.Хто не знає, велике духовне пробудження, відоме, як «Талінське» сколихнуло увесь атеїстичний Радянський Союз. Щоб відчути вогонь цього пробудження, кожного дня сюди з’їжджалися сотні людей з проханням про молитву за зцілення, хрещення Святим Духом та звільнення від демонічних сил. Очевидці тих подій згадують про посиленні молитви, які передували цьому пробудженню. Зокрема, пастор Рейн згадував: «Молитовна група ставала все більшою, і на протязі двох-трьох років вже декілька десятків людей збиралися на ці зібрання». А далі відбулося щось неймовірне! Сотні чудес, тисячі відвідувачів і очевидців, серед яких і чимало українських служителів з'їжджалися на ці зібрання.Мене завжди торкалися розповіді Рейна, і надихало те, як він очікував другої хвилі цього пробудження. Справа в тому, що ще тоді їм було відкрито, що цей вогонь через декілька десятиліть спалахне з ще більшою силою. Він свідчив, чекав, молився про це.Пропоную прослухати одне з останніх його звернень.https://youtu.be/8C4uux5VSuI

​​Тримаю в руках останній випуск всеукраїнського журналу «Благовісник», який видавався з 1992 року і був єдиним офіційним виданням союзу УЦХВЄ.Не хочу вірити, що більше він видаватися не буде... Десь на підсвідомості собі кажу, що так не повинно бути, ми не повинні дозволити йому зникнути.Але також розумію, що часи змінюються, а з ними і формати подачі інформації. Символічно, що тему останнього випуску присвятили медіаслужінню, можливостям та викликам. Влучно підібрали обкладинку, показали читачам найперший номер журналу, розповіли історію, пояснили ситуацію, подякували від імені багаторічної команди, плавно перейшли до сучасних платформ донесення інформації. Як і Христос, журнал «Благовісник», закінчив свою земну мандрівку у 33 роки. Послуживши волі Божій, біг закінчив, віру зберіг. «Для всього свій час», — так, якщо коротко, пояснюється причина закриття журналу...Для мене честь бути присутнім на сторінках цього історичного випуску. Тут ви знайдете моє інтерв'ю, в якому ділюся про свій шлях служіння в медіа, а також певні його особливості. Тут ще й про нашу спільну роботу як медіа команди і відділів УЦХВЄ; про стратегію, над якою довелося особисто попрацювати.І хоч я не був постійним підписником цього журналу, у свій час я переглядав кожну його сторінку, відтворюючи історію віруючих людей на наших землях. Часто читав якісні унікальні публікації. А тому є одним з тих, хто глибоко сумує за його останнім виходом у світ. Десь інтуїтивно очікую, що така ж доля свого часу спіткає й видання, яке я редагую ось уже десять років... На цей рік ще вдалося відстояти доцільність його виходу на щомісячній основі. Але, як мовилося, усьому свій час...Та як би там не було, ви завжди зможете читати якісний контент в Telegram тут. Планую більше приділяти увагу його розвитку.

​​Тінь окультизму над сучасним світом: криза еліт, острови гріха та моральна деградація людстваСкандал навколо Епштейна, чутки про окультні практики Єрмака та інші гучні викриття останніх років змушують світ здригатися від жаху. Ці історії яскраво демонструють глибини людського падіння, а також показують тривожну тенденцію: що вище людина піднімається на щаблях влади та багатства, то більше вона ризикує загубитися в лабіринтах безбожності та окультизму. Яка причина такої деградації сучасних еліт? Хто чи що стоїть за такими огидними практиками? Що каже Бог і Біблія про такі речі?1. ІЛЮЗІЯ ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ ТА "ПЕРЕВЕРНУТИЙ РОЗУМ"Писання чітко свідчить, що людська природа зіпсута гріхом. Закон — моральний і державний — не робить людину праведною, але стримує зло. Закон даний, щоб стримувати беззаконня (1 Тим. 1:9). Коли ж людина має владу, гроші й вплив, вона часто починає вірити, що закон для неї не писаний. І тоді стає очевидним: якщо зняти зовнішні обмеження — суспільний осуд, страх покарання, моральні рамки — гріх, що живе в серці, швидко виходить назовні у спотворених формах.2. ПОРОЖНЕЧА, ЯКУ НЕ ЗАПОВНИТИ ЗОЛОТОМЛюдина створена для спілкування з Богом, і ні багатство, ні розваги, ні влада не можуть заповнити порожнечу серця. Коли Бог відсутній, людина шукає все сильніших стимулів, дедалі темніших «задоволень», але насичення так і не приходить. Без Бога душа не заспокоїться, як би голосно не сміялася і як би розкішно не жила.5 лютого 2026 року Ілон Маск у своїй соцмережі X написав так: «Той, хто сказав «За гроші щастя не купиш» дійсно знав, про що говорив». Чи не тому ж чимало багачів, досягнувши найбільших висот, закінчують життя самогубством?3. ВПЛИВ ЗЛИХ ДУХІВ ТА ОКУЛЬТИЗМОсобливі атаки темних сил часто спрямовані на тих, хто має владу й вплив (Дан. 10). Там, де приймаються рішення і формується порядок денний суспільства, там ворог людських душ прагне найбільшого контролю.В українському інформаційному просторі лунали й заяви щодо Андрія Єрмака, які піднімали тему його можливого інтересу до темних духовних практик. Коли людина зосереджує в руках реальну владу, виникає спокуса шукати не Божого керівництва, а прихованих, маніпулятивних і небіблійних шляхів впливу. Коли людського ресурсу, грошей та політичних інтриг стає замало, гординя штовхає людину шукати підтримки у потойбічних сил. Саме на рівні царських дворів, радників і правлячих еліт точиться найінтенсивніша духовна боротьба. Там, де немає страху Божого, духовний вакуум швидко заповнюється сурогатами — містикою, маніпуляцією, магічним мисленням.4. ВСЕ ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМЛюдські змови, гроші й вплив можуть на якийсь час приховати правду, але Божий суд невідворотний. Те, що роками залишалося в тіні, рано чи пізно виходить на світло (Лк. 8:17).5. РОЛЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИЄ тут і урок для Церкви. Ми покликані не захоплюватися силою цього світу і не ідеалізувати «успішних». Наше покликання — молитися за тих, хто при владі, але не заплющувати очі на гріх і не мовчати, коли зневажається людська гідність.Гріх Епштейна процвітав у атмосфері мовчазної згоди та «заплющених очей». Як християни, ми покликані бути сіллю землі, яка зупиняє гниття. Ми повинні мати сміливість називати зло злом, навіть якщо воно одягнене в дорогий костюм.6. ОСОБИСТА ЗАСТОРОГАІ, нарешті, цей випадок — заклик до особистого покаяння і тверезості. Гріх не починається з гучних злочинів; він починається з малого компромісу в серці. У кожного є свої «таємні острови гріха», свої слабкості і спокуси. Перед Богом грішник є як той, хто блудить у своєму серці й думках, так і той, хто, отримавши можливості, робить це відкрито.Світ знову побачив, наскільки темною може бути людина без Бога. Але Євангеліє каже: там, де примножився гріх, ще більш примножилася благодать (Рим. 5:20). Вона доступна кожному, хто приходить до Світла, замість того щоб ховатися в тіні.Більше: https://genissh.blogspot.com/2026/02/blog-post.html

​​Напередодні і в день Різдва повсюди звучать слова про радість, яка в народженні Немовляти мала статися усім людям. Однак з приходом Христа на землі радості не стало більше: куди не глянь – всюди горе, плач, насилля, несправедливість. Он мати похоронила сина, діти чекають з війни тата, старенька жінка бореться з недугою, сім’я намагається вижити в злиднях… Десь локально, у серцях народжених згори людей радість таки царює, однак це далеко не той масштаб, про який звіщав ангел, заявляючи, що «радість станеться людям усім» (Лк.2:10)В контексті цього варто нагадати про причину страждань на землі, а також про основну ціль приходу Бога на землю. Так ось, причиною горя і смутку, зла та несправедливості є гріх. І Бог прийшов саме для того, щоб цю причину усунути – навіки знищити гріх. Не наслідки його, а корінь.Ми часто чекаємо від Бога спасіння від обставин: від війни, від бідності, від несправедливості. Це природно. Але Ангел наголошує на спасінні від гріха.Гріх — це першопричина всякого зла у світі, включаючи агресію та жорстокість. Бог прийшов спасти не від наслідків зла, а від кореня. Тому то Він часто не реагує на наші молитви і не спасає нас від різних обставин. Бо Він не «золота рибка» з відомої казки. А живучи в світі, навіть прийнявши Христа, ви будете переживати наслідки зла. Бо «все творіння разом стогне й мучиться навіть донині… і ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення — викупу тіла нашого» (Рим.8:22,23)Ісус не прийшов, щоб лікувати цей світ. Він прийшов спасти Своїх людей від їхніх гріхів. А світ буде знищений. До цього часу в ньому й далі все буде стогнати і мучитися – природа в екологічних катастрофах, люди в війнах і хворобах.Тим не менше, Божий план по повному знищенню зла все ще в дії. І скоро цей план прийде до завершення. Що буде далі – читайте на сторінках Писання. Власний погляд – GENISSHПідтримати канал: Приват або Моно