​​Тримаю в руках останній випуск всеукраїнського журналу «Благовісник», який видавався з 1992 року і був єдиним офіційним виданням союзу УЦХВЄ.Не хочу вірити, що більше він видаватися не буде... Десь на підсвідомості собі кажу, що так не повинно бути, ми не повинні дозволити йому зникнути.Але також розумію, що часи змінюються, а з ними і формати подачі інформації. Символічно, що тему останнього випуску присвятили медіаслужінню, можливостям та викликам. Влучно підібрали обкладинку, показали читачам найперший номер журналу, розповіли історію, пояснили ситуацію, подякували від імені багаторічної команди, плавно перейшли до сучасних платформ донесення інформації. Як і Христос, журнал «Благовісник», закінчив свою земну мандрівку у 33 роки. Послуживши волі Божій, біг закінчив, віру зберіг. «Для всього свій час», — так, якщо коротко, пояснюється причина закриття журналу...Для мене честь бути присутнім на сторінках цього історичного випуску. Тут ви знайдете моє інтерв'ю, в якому ділюся про свій шлях служіння в медіа, а також певні його особливості. Тут ще й про нашу спільну роботу як медіа команди і відділів УЦХВЄ; про стратегію, над якою довелося особисто попрацювати.І хоч я не був постійним підписником цього журналу, у свій час я переглядав кожну його сторінку, відтворюючи історію віруючих людей на наших землях. Часто читав якісні унікальні публікації. А тому є одним з тих, хто глибоко сумує за його останнім виходом у світ. Десь інтуїтивно очікую, що така ж доля свого часу спіткає й видання, яке я редагую ось уже десять років... На цей рік ще вдалося відстояти доцільність його виходу на щомісячній основі. Але, як мовилося, усьому свій час...Та як би там не було, ви завжди зможете читати якісний контент в Telegram тут. Планую більше приділяти увагу його розвитку.