Telegram statistics channel - @garchen_ratnashri_ukraine

З вуст нашого дивовижного Вчителя, Лами Ґарчена Рінпочє:"Двадцять років я провів у китайських концлагерях і звідав там надзвичайно великих страждань. Ви могли б назвати це "проблемою". Однак усередині я не чіплявся за біль. Ба більше, вважаю, що ті роки, які я провів у лагерях, були корисні для мене. Хлопчиком, до того як мене ув'язнили, я вірив у Буддову Дгарму; проте, без практичного досвіду та сильних випробувань, віра моя була радше неглибока. У в'язниці ж я мав нагоду дійсно практикувати, терпляче й витривало, приймаючи труднощі ззовні як частину Шляху, як щось нагальне, актуальна життєва ситуація якій треба давати раду згідно з Дгармою. Там жодного разу я не сподівався утікти з тієї ситуації, звільнитися з тюрми, я жив день за днем, не чіпляючись ні за страхи, ні за надію. Натомість я медитував любов, посилаючи співчуття усім істотам, покладаючись на Тару, таємно молячись до неї. Таким чином застосовуючи Дгарму та звідавши наслідки її практики, я на власнім досвіді пересвідчився в тому, наскільки Дгарма є насущна і вагома. Так моя віра стала глибока й незворотня."-- 8-ий Ґарчен Рінпоче.

Зі "Ста тисяч пісень Міларепи":(Перший уривок із розділу "ВОСКРЕСІННЯ ПОМЕРЛОЇ") ... Стара жінка, побачивши їх біля свого шатра, заволала:-- Йоґіни! Душогуби! Ви задумали обдурити й окрасти мене?! Ви, лобуряки, гадали, що я не здатна вберегти своє багатство, своїх овець і коней?! Вважайте, негідники! Намети, що справа, належать моїм синам та онукам. Намети зліва є моїх зятів. Вони порахують вам ребра! Ану, голото, геть звідси!...І схопивши жердину з боку свого шатра, вона жорстоко вперіщила нею Міларепу багато разів. Джєцун же промовив до Речунґпи:-- Сину, коли виникають негативні емоції, одразу ж застосовуй протидію – медитуй терпіння, - і сказавши це, Міларепа заспівав... ... Умостившись на краю піщаника поблизу табору, Джєцун заснув. Прокинувшись наступного ранку, він звіддаля почув голосіння. Незабаром заявився якийсь чолов’яга і, вклонившись Міларепі, звернувся до нього:-- Ламо, та стара жінка, моя мати, померла минулої ночі. Поможіть, будь-ласка, провести її в останню путь. Речунґпа зауважив:-- Дакіні, видно, покарали ту бабцю. І Міларепа з Речунґпою повернулися до табору. Благословивши труп жінки, Джєцун заспівав:Низький уклін Моїм Отцям-Учителям!Благословіть нас пам’ятати Смерть і непостійність.Як споглядаю рідний край, Де колись я жив,Бачу тере‌н непостійності, Наче місто-привид –Воно немов поселення, Насправді ж там нема нічогоКрім спогадів минучості. Я усвідомив –Вітчизна є не вічна, І мене пронизав смуток.Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшлоГлибокий спокій сутності.Як споглядаю своїх друзів, Яких я мав колись,Я бачу непостійність товариства, Як у корчмі на ярмарку – Вони немов би нерозлийвода, Та всі уже кудись поділися,Дехто з них помер уже. Я усвідомив –Товариство є не вічне, І мене пронизав смуток.Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшлоГлибокий спокій сутності.Як споглядаю все майно, Яке колись я мав,Я бачу непостійний тлін, Що наче мед для бджіл –Заради нього горбатієш, Ним насолоджуються інші.Я усвідомив – Плоди праці є не вічні,І мене пронизав смуток. Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшло Глибокий спокій сутності.Як споглядаю явний світ, Я бачу змінні явища –Вони немов веселка в небі, І як веселка розчиняються.Я усвідомив – Явища не вічні,І мене пронизав смуток. Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшло Глибокий спокій сутності.Як споглядаю своє дихання, Я бачу його непостійність –Воно як ранішня роса, Що виникає на світанніТа незабаром розчиняється. Я усвідомив –Дихання не вічне, І мене пронизав смуток.Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшлоГлибокий спокій сутності.Як споглядаю розум свій, Я бачу його непостійність –Він наче пташеня мале, Що не може втриматись на гілці, А норовить злетіти і упасти. Я усвідомив –Розум є не вічний, І мене пронизав смуток.Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшлоГлибокий спокій сутності.Як споглядаю своє тіло, В яке я народився,Я бачу його непостійність, Воно таке ж підвладне смерті,Як і це тіло бездиханне Старої жінки, що померла.Я усвідомив – Тіло є не вічне,І мене пронизав смуток. Та медитуючи цю непостійність, Моє серце віднайшло Глибокий спокій сутності. Всі присутні вразилися цій пісні. Вони сказали:-- Безмозка бабця нашкодила самому будді, який прийшов до її дверей прохати милостиню. Побивши Просвітленого, вона сама накликала собі біду. Її труп віднесли до краю плато. Джєцун сів біля неї, глибоко зосередився і притягнув її свідомість назад до її тіла. По тому він заспівав...Переклав © Ярослав Литовченко, 2010, 2016, 2018.

Тут молитва до Тари, яку сотворив великий йоґін Джіктен Сумґон, засновник Роду передачі Дрікунґ Каґ'ю і Ґуру першого Ґарчена Рінпоче. Ця молитва в стилі пісень Міларепи та вчень Ґарчена Рінпоче - сутнісна, сягає поза умовності обрядів та зовнішніх аспектів значень у саму серцевину, в істинну природу єства. Ця молитва є про Магамудру. СЕМИГРАННА МОЛИТВА ЗАХИСТУ В ТАРІШляхетна Мати Таро, велична богине,Ти в Матері – в одвічній дгармадгату – є.Усім блаженство-щастя посилаєш:Молю Тебе – рятуй від небезпек!Як не розпізнаю́, що все є дгармакая,Розум підлягає плинові думок:Богине-Мати, захисти всіх матерів-істот,Які блукають у самсарі-колове́рті.Якщо Дгарму щиро з серця не плекаю,Вона лишається лиш гарними словами,Що заколисують в обме́жливі поняття:Від цього захисти, свята́ богине-Мати!Істинне єство нелегко розпізнати; якщоЙого узрівши, не призвича́юся до нього,Відволікаюся на марноту і дїї неблагі:Від цього захисти, богине усвідомлення!Єство ума – одвічне недуальне і спонтаннеУсвідомлення; та, хоч би що робили ми, звичкиДуального за ум чіпляння нас ув’язнюють:Від цього захисти, богине недвоїстого єства!Навіть бувши в істинному стані, втім не свідоміВзаємної залежності причин і наслідків, миНе розпізнає́мо суть того, що зві́дуєм в сприйнятті:Від цього захисти, богине усеві́дання!Все по-суті наче простір – ненавмисне, ненадумане,Й усе від нього невід’ємне є; втім, цього́Не розпізнавши, ми досі початківці на Шляху:Захисти нас, о Буддо-Мати істинна!Коли Володар Джіктен Сумґон, медитуючи в печері Е-чунґ, мав видіння Семи Шляхетних Тар, він молився до них цією молитвою, що стала славетна як «Семигранна молитва захисту в Тарі» [або «Сім куплетів молитви до Тари для захисту»]. Вона має в собі надзвичайно потужні благословіння.З тибетської мови українською переклав © Ярослав Литовченко, 2018.

Зі "Ста Тисяч Пісень Міларепи",Уривок із розділу"СНІЖНИЙ КЕЛИХ" Згідно настанов свого Ґуру, могутній йоґін Міларепа помандрував із К’янґ-пену до гірського перевалу “Сніжний Келих”, що в Йолмо й осів у “Тигровій печері” біля “Левиної фортеці” в лісах Сінґа Лінґу. Там йому з’явилася місцева богиня- захисниця, спершу в страхітливому образі, та після того, як він її приструнив, вона проявилася в усій своїй красі та шанобливо прислуговувала йому різним чином. Там практика Міларепи чудово розцвітала. Одного дня до нього навідалося п’ятеро непальських монахинь аби попрохати в нього вчень. Вони звернулися до нього:-- Оскільки це місце моторошне і тут важкі умови, практика тут стає сильною, а прозріння глибшають. Ламо, Ви згодні з цим? У відповідь Міларепа заспівав пісню “Привід для справжньої практики”:Вклоняюсь Вам, мій Ламо! Через набуту добру карму, я Ґуру доброго зустрів, і зараз є в місцині, яку Він мені вказав.Це блаженна цитадель У горах Мон-юлу.Тут під небом синім лісами вкриті гори,рясно вбрані квітами луки і яри‌,замріяні дерева шепочуться із вітром, між ними мавпи бавляться смішні,птахи, сп’яні‌лі від своїх пісень,злітають до веселок, що небо повиваютьта розкішно сяють і вдень і вночі,взимку тут і влітку – благодатний дощ,а навесні та восени – густа, як молоко, імла. В цьому приємному місці я, Міларепа, медитую порожню суть серця-ума.Все, що виника‌ в свідомості, просто‌ре усвідомленняу чисте світло розчиняє. Тому все, що я сприймаю, викликає насолоду.Що більше злетів і падінь, то більше я щасливий.В невтомній практиці моїй згоріла карма – я щасливий.Різні з’яви і реакції на них, як театру дійство – я щасливий. Всі сум’яття й негаразди трансформую в насолоду – я щасливий.Бажань та осоружності позбувшись – я щасливий.Звільнившись від повторності перенароджень – я щасливий.Що більше випробувань, то більше я щасливий.Даю думкам і почуттям самозвільнятися – щасливий.Це тіло невимогливе, йоґою очищене – щасливий.Дискомфорт і втому трансформую в насолоду відпускання – я щасливий.Обмаль cну і їжі, наполегливість, духовні прори‌ви – я щасливий.Потужні вправи йоґи роблять мене щасливим - я щасливий.Трул-кхор сам випливає потужно з медитацій – я щасливий.Я стрибаю, бігаю, верчу‌ся і танцюю – я щасливий.Прозріння, осяя‌ння, блаженство ізсередини – щасливий.Пісні спонтанно линуть з серця – я щасливий.Вони каскадом звуків вибухають мелодійно – я щасливий.Пісні трансформуються у Дгарми благодать – щасливий.Благий любові спонтанний самопрояв – я щасливий.Мере‌живо пережиттів ося‌йних – я щасливий.Невпинна течія ясно‌го усвідомлення – щасливий.Глибочі‌нь посу‌тніх розумінь – щасливий.Усе звільня‌ється в одвічну порожнечу – я щасливий. Я, щасливий йоґін, співаю вам цю пісеньку щасливу...Переклав Ярослав Литовченко, 2010, 2016, 2019

Молитва на довголіття Ґарчена РінпочєЧУДОВИЙ ПЛИН ЕЛІКСИРУ БЕЗСМЕРТЯ(ритмований варіант для наспіву на мелодію Лами Журавки Дазанґ)ОМ СВА́СТІ.Блаже́нство ві́чнеє –дга́рмака́я́,Невпи́нна тво́рчість –самбго́ґака́я́.Про́яв спі́вчуття –нірма́нака́я́,Влада́р-трика́є, за́хисти́ всіх на́с!В це́нтрі ло́тосу, я́к міся́ць вповні́,Там Ря́тівни́ця ві́д восьми́ жахі́ть.Ма́ти бу́дд усіх, у́тпала́ в руці́,Ча́кра Та́ро, по-дару́й безсме́ртя на́м!Вас А́р’яде́ва звали́ в Святі́й Землі́;В Тибе́ті в кла́ні Ґар Ви всла́вили́ся я́кЧоді́нґпа, се́рце-син Джікте́н Сумґо́на́ –Ґарче́н Пресла́вний, ві́чно Ви́ живі́ть!Мі́сяць по́вний, знак Вче́ння Трьо́х Перли́н,Вели́чно ся́є він на́д верхі́в’ям гі́р;Втім у́ підні́жжі він кві́ти го́луби́ть –Ґарче́не-Мі́сяцю, до́вго Ви́ живі́ть!Думки́ про тлі́нне Ви ге́ть відки́нули́,В ла́ти му́дрості- любо́ві вдя́глися́.Ви в трьо́х сама́дгі є нена́че о́кеа́н,Сві́тло І́стини до́вго Ви́ живі́ть!В розбра́ту ча́с, коли Уче́ння тлі́є́,Незла́мний Ва́джра Ви,неу́пере́джени́й.За Дга́рму взя́ли Ви відпо́віда́льні́сть,Со́нцю Вче́ння Ви, ві́чно бу́дьте ту́т!Носі́й поту́жних Ви́ благо́слові́нь,Ніщо́ нечи́сте на Ва́с не́ вплива́;Втім в грі ́взає́мо- зале́жно́сті ді́йЧудо́ва й щи́ра ця́ моли́тва є́.Бла́гом Трьо́х Перлин і́ Трьох Ко́рені́в,Мага́кали́ й Ачі́ Чо́к’ї Дро́лми́,Ха́й же ці́ слова щи́рих поба́жа́ньБез жо́дних пе́решкодспонта́нно спо́вняться́!Український переклад молитви – © Ярослав Литовченко, 2016.Ритмування тексту для співу – Лама Журавка Дазанґ і Ярослав Литовченко

катамо дгарма-га?Що таке Дгарма?Зі "Шляхетної сутри рисового саджанця" (ар'я шалістамба сутра), II ст. до н.е.:"Що таке Дгарма? Це шляхетний (ар'я) шлях (марґа) з вісьмома чинниками (аштанґіка), а саме:правильний погляд, правильне мислення, правильна мова, правильна дія, правильні засоби до існування, правильне зусилля, правильне усвідомлення, правильне самадгі. Це названо "вісім чинників шляхетного шляху", разом із досягненням результату і з нірваною. Все це, зведене в одне, Бгаґават (Будда) й назвав Дгармою..."катамо дгарма-га / ар'я аштАнґіко мАрґа-га / тадьятха сам'яґ дрішті-гі сам'як самкальпа-га сам'яґ вАк сам'як кармАнта-га сам'яґ аджива-га сам'як смріті-гі сам'як самАдгі-гі / аям ар'я аштАнґіка мАрґо нАма пхала праптишча нірвАнам чайкадг'ям абгі самкшип'я дгармаіті уч'яте бгаґаватА //कतमो धर्मः ? आर्याष्टाङ्गिको मार्गः। तद्यथा-सम्यग्दृष्टिः सम्यक्संकल्पः सम्यग्वाक् सम्यक्कर्मान्तः सम्यगाजीवः सम्यग्व्यायामः सम्यक्स्मृतिः सम्यक्समाधिः। अयमार्याष्टाङ्गिकामार्गो नाम फलप्राप्तिश्च निर्वाणं चैकध्यमभिसंक्षिप्य धर्म इत्युच्यते भगवता ।।переклав Ярослав Литовченко

Зі "Ста тисяч пісень Міларепи":Третій уривок із розділу "ПІСНІ РЕАЛІЗАЦІЇ" ...Скінчивши співати, Міларепа продовжив:-- Друже вчителю, не прив’язуйтеся до репутації і чуттєвих насолод. Не вдовольняйтеся лише книжним знанням, не слідуйте сліпо за усталеними поняттями. Зробіть практику Дгарми головною справою свого життя. Оскільки кожен мав би так робити, практикуйте ці настанови і власним прикладом надихайте інших на практику Шляху. І Міларепа знову вибухнув спонтанною піснею реалізації:О, мій удатний і шляхетний учню, Хіба життя не є оманне?Хіба комфорт і насолода Не швидко проминають?А ваші миттєвості щастя – Може то дещо як сон?Чи є в самсарі щастя, що триває?Хвала і осуд, зле́ти і падіння – Невже то не порожнєє відлуння?Думки, емоції і з’яви – Невже то не свідомості природа?А сутність вашої свідомості – Хіба вона не є фактично будда?А будда й дгармакая – Невже то не одне і те ж?Ну а дгармакая – Хіба вона не є єдина дійсність,Одвічно чиста і порожня, Поза умовностями Будь-яких уявлень, Вільна від надуманих понять?Проникшись тим, що маю на увазі, Ви осягне́те, що усе проя́внеЄ творивом ментальним:Всі явища походять зі свідомості, Що вільна від “вроджених” ознак,І є від неї невід’ємні. Тому, щоб пробудитися Зі сну невідання, Ой як же варто день і ніч Вдивлятись усвідо́млено У своє серце-ум. Уважно споглядаючи його, Побачите, як Світлом розпізнання, Яке ні за що не чіпляється,Думки тануть, розчиняються У базову природу.Побачите, що насправді Немає що бачити – Тоді свідомо й спочивайтеВ такому уважному не-баченні! Суть Магамудри – в цьому!Я – Магамудра! Як небо, я відкритийПростір усвідомлення. Хіба може простір За щось зачепитися? Не чіпляюсь за думки,Не гублюся у з’яви. Ні в чому не фіксуючись, Без зусиль і надуманості Перебуваю відкрито В одвічній присутності.Магамудра – це просто базова природа,Основний одвічний чин, І більше нічо́го.Ця сутність наче простір – В ній постає усе, І в неї все назад щезає. Як небо, вона порожня –В ній нема нікого Хто це все сприймає.Відкрито спочивайте В цьому усвідомленні. «Медитація» і «після-медитації» Є невід’ємно,Тому й без жодних стадій В медитації.Все, що виникає – недуальне І порожнє, в ньому немає«Окремої природи». Це пам’ятаючи,Немає ні прив’я́зок, Ані́ неприв’яза́ння.Все, що виникає – Невід’ємне від свідомості,Тому відкрито усвідомлюю, Ні за чим не тягнучись,Ні відвертаючись від того: Не відволікаючись,Перебуваю У відкритій, Як простір, присутності, Дозволяю Само-звільня́тися всьому́, Що постає́ в сприйнятті.Запізна́лось світло Сутнісного розпізна́ння,Споглядалося невиникання Й незникання,Смакувався смак Глибинної незрушності –Медитувалася тако́вість Невимо́вного буття.Знову й знов смакуючи Цю недвоїсту якістьНевиника́ння й незника́ння, З такої медитації –Воістину посутній досвід І реалізація.Тому Магамудра Безпосередніша І вища за всі Концепційні практики,Вища за «чотири безмежності», Вища за візуалізацію Їдама І начитування мантри, Вища за йоґічні методи Каналів, прани та есенції, Вища за тантричну Кармамудру і людську любов. Магамудра ж, бігме, Містить їх усі в собі, А вони без неї – Методи входження в Магаяну. Якщо їх медитуєтеЗ фіксацією, дуально, То не позбудетесь корінняПрив’язань і відра́з. Без Магамудри Ці методи не викорінюють Невідання цілком.Отже, знайте, друже: Все, що є –Це прояви Основи, Сутності свідомості.Якщо цю сутність Ви розпізна́єте в собі́Та її медитуватимете вірно,То цим ви звершите Всі інші благі́ практики –І зречення, і дисципліну, І офіри, й співчуття-любов,Візуалізацію і мантри – І решту всіх щаблів.Вони ж бо всі – у Магамудрі, Якщо ви здатні її практикувати.

Ми повинні культивувати єдність порожнечі та співчуття. Для того, щоб реалізувати порожнечу, ми спочатку маємо розвивати співчуття. Коли нас знайомлять із природою свідомості і ми вперше дивимося на цю природу, перед нами безперервно з’являється потік думок, свідомость груба і неспокійна.Тільки якщо ми плекаємо співчуття, ми можемо заспокоїти ці грубі думки та потьмарення. Ось чому всі практики, якими ми займаємося, починаються з попередніх практик — формування досконалої мотивації.Спершу ми повинні тренуватися у Відносній Бодгічітті. Владика Джігтен Сумґон казав: «На мій погляд, попередні практики є глибшими за основні», — тому що неможливо усвідомити порожнечу, не розвинувши відносну Бодгічітту.Якщо людина не відокремиться від чіпляння за власне «я», потьмарення продовжуватимуть виникати з егоїстичної свідомості. І тоді, коли з’являтимуться сильні емоції, ми не зможемо їх подолати. Ми будемо хапатися за полегшення від страждань, але чим більше ми хапаємося, тим більше затьмарюється наша свідомість.Тренуючись у відносній Бодгічітті, ми спочатку усуваємо більш грубі та сильні потьмарення: прив’язаності та ворожості. Навіть коли вони все ще виникають, ми можемо розпізнати їх такими, якими вони є, і знати, що вони руйнівні. Ми можемо побачити вади цих емоцій і тоді зможемо породити любов до всіх істот.Ця любов подібна до тепла, що розтоплює крижану брилу чіпляння за «я». Коли грубі думки розтанули, продовжуватимуть виникати лише тонкі думки, які набагато легше розпізнати за допомогою простого усвідомлення.Переклад: Іна Білер

Зі "Ста тисяч пісень Міларепи":Четвертий уривок із розділу "ОЛЕНЬ, СОБАКА І МИСЛИВЕЦЬ" ...Мисливець сказав Міларепі:-- Ламо, у Вашій присутності замислюєшся над тим, про що раніше не думав – про сенс життя. Ви надихаєте практикувати Дгарму. Тепер я вже всім нутром хочу цього. Отже я швиденько збігаю додому, попрощаюся зі своєю родиною, наберу провізій, аби не зачахнути з голоду в печері, і скоро повернуся. Будь-ласка, Ламо, не йдіть нікуди без мене. -- Ох і бідовий же ти, ґаздо, - посміхнувся Міларепа. – Практикуючи зречення, непотрібно запасатися їжею наперед; йоґін може жити й на самих лише диких плодах і корінцях... Твої наснага й чистий намір, які щойно виникли в тобі, можуть швидко випаруватися, якщо ти не одразу ж застосуєш їх на практиці. Зрозумій – ніхто не знає достеменно час своєї смерті. Для тебе буде краще, якщо ти залишишся тут. Послухай мою пісню перш, ніж бігти до своєї жінки, - і Міларепа заспівав: Прислухайся, прислухайся, Мисливцю!Грізний грім у небі – То порожній звук.Веселка різнобарвна Геть щезає.Принади цього світу – Як видива вві сні – Ілюзорні, швидко проминають. Щастя швидкоплиннеЗгодом стає стражданням.Те, що видається сталим, Розпадається на часткиТа безслідно щезає.Чого вчора було багато, Від того тепер слід простигає.Хто вчора ще живий, Сьогодні помирає.Їжа стає лайном,А приятель – байдужим.Погані звички обертаютьДобрий намір навспак.Твої хиби найбільше Шкодять тобі самому.З-поміж сотні голівНайбільше цінуєш власну.Пора тобі навчитисяДокорінно помогти собі,Аби могти насправдіПомагати іншим.Життя минає швидко.Смерть неминуче постукає у двері,Коли це станеться – ніхто не знає. Чищення духу на потім відкладати – То глупота.Родина й дружина ласкаво ніжноЗатягнуть тобі на шиїЗаквітчаний зашморг самсари –Ти й не зауважиш.Нетлінне щастя Просвітлі́ння – Воно не проминає,Воно безмірно є вагоміше За насолоди швидкоплинні Цього світу-примари.Пора тобі покластися На досвідченого Майстра.Вже час тобі наставПо справжньому Практикувати Дгарму. Послухавши цю пісню, мисливець Чірава Ґьонпо Дорджє цілковито навернувся до Дгарми...Переклав © Ярослав Литовченко, 2010, 2016, 2018.

Зі "Ста тисячі пісень Міларепи",Другий уривок із розділу "ОЛЕНЬ, СОБАКА І МИСЛИВЕЦЬ" ... Міларепа подумав: “Десь тут поблизу гасає грішник, що полював на оленя. Зараз він заявиться.” Незабаром на галявину вибіг чоловік. Захеканий і розпашілий, із лютим блиском ув очах він нісся в напрямку печери. В одній руці він тримав лука зі стрілою, в другій – лассо. Угледівши, як олень та його собака спокійно лежать обабіч Міларепи, наче діти біля матері, мисливець вирячився. “Ти ба! Цей відьмак зачаклував оленя та мою собаку?!” – подумав він. -- Ах ви паскудні йоґіни! – заволав мисливець. – Куди не тнися, ви всі гори позаймали! Ховаєтеся, ворохобники, бог зна від чого серед засніжених скель! Ви, лицеміри, проповідуєте ненасильство, а самі, певно, полюєте на звірину і ловите рибу. По містах і селах ви торгуєте собаками, залицяєтеся до молодиць і пудрите людям мізки. Вас розвелося чимало з вашим буддизмом, тож великої втрати не буде, якщо вашої юродивої братії стане на одного менше. Ти може зачаклував мою собаку й оленя, та подивимося, чи скудна твоя ряса захистить тебе від моїх стріл! Молися, святошо, бо це ти молишся востаннє! – так примовляючи, мисливець зупинився метрів за десять від Міларепи, натягнув стрілу на тятиві лука, добряче прицілився і вистрілив у Джєцуна. Та за пару метрів від Міларепи стріла, немов рикошетом відскочивши від чогось, різко змінила свою траекторію і полетіла вбік, не задівши Джєцуна. “Якщо навіть звірі зрозуміли мою проповідь, - подумав Міларепа, - то може цей навіжений теж її збагне, він же зрештою людина”. І Джєцун звернувся до мисливця:-- Слухай, чоловіче, не поспішай уколошкати мене. Часу для цього матимеш удосталь, я нікуди не втікаю. Насамперед послухай мою пісню, - і Міларепа заспівав мисливцеві: Закликаю всіх Пробуджених!Молю Вас – загасітьВогонь п’яти отрут!Ти, людино з лицем демона,Послухай, що тобі співаю.Життя в людському чиніЦінніше є за всі скарби́ Землі.Ти ж у гонитві за примарами Розтринькав свою гідність.Людське життя - безцінне;Та, бачачи таких, як ти,Мене вражаєНа яке нікчемнеє безглуздя Можна змарнувати цей дар.Ти, грішнику з бісівським поглядом,Спраглий насолод цього життя:Твої гріхи нутро твоє пожерли,Тепер там пустка,Яку не заповняють жодні насолоди.Шукаючи вдоволення іззовні,Свої бажання ти лише помножуєш.Глупцю – для втамування спрагиТи п’єш солону воду.Справжнє ж задоволення,Що не проминає,Настає унаслідокВідпущення бажань.Так довго, як ти зайнятийДоланням зовнішнього світу, Себе не опануєш.Здолай свій розум ізсередини!Навіть тисяча оленів ззовніНе втамують твій неспокій.Та краще би ти вполював«Дичину́» думок отруйних у собі;Цим задовольни́ш свої бажанняІ спокій віднайде́ш.Що більше б’єшся із оточенням,То більше маєш недругів.Твій єдиний справжній ворог –Біс ненависті у тобі.Подолай його в собіЙ не матимеш ти ворогів.Отямся, брате, зупинись,Заглянь у свою душу,Свідомість свою запізнай,Вона ж тобі – найближча, А ти із нею як чужий.Злості у собі не потурай,Свій розум заспокой.Не гайнуй своє життя у марноті.Натомість святу Дгарму практикуй,Вона єдина має сенс і користьНе лише в цьому житті.Біля мене, брате, відпочинь.Я навчу тебе Шість Йоґ НаропиІ як практикувати Магамудру...Переклав © Ярослав Литовченко, 2010, 2016, 2018.