Ми повинні культивувати єдність порожнечі та співчуття. Для того, щоб реалізувати порожнечу, ми спочатку маємо розвивати співчуття. Коли нас знайомлять із природою свідомості і ми вперше дивимося на цю природу, перед нами безперервно з’являється потік думок, свідомость груба і неспокійна.Тільки якщо ми плекаємо співчуття, ми можемо заспокоїти ці грубі думки та потьмарення. Ось чому всі практики, якими ми займаємося, починаються з попередніх практик — формування досконалої мотивації.Спершу ми повинні тренуватися у Відносній Бодгічітті. Владика Джігтен Сумґон казав: «На мій погляд, попередні практики є глибшими за основні», — тому що неможливо усвідомити порожнечу, не розвинувши відносну Бодгічітту.Якщо людина не відокремиться від чіпляння за власне «я», потьмарення продовжуватимуть виникати з егоїстичної свідомості. І тоді, коли з’являтимуться сильні емоції, ми не зможемо їх подолати. Ми будемо хапатися за полегшення від страждань, але чим більше ми хапаємося, тим більше затьмарюється наша свідомість.Тренуючись у відносній Бодгічітті, ми спочатку усуваємо більш грубі та сильні потьмарення: прив’язаності та ворожості. Навіть коли вони все ще виникають, ми можемо розпізнати їх такими, якими вони є, і знати, що вони руйнівні. Ми можемо побачити вади цих емоцій і тоді зможемо породити любов до всіх істот.Ця любов подібна до тепла, що розтоплює крижану брилу чіпляння за «я». Коли грубі думки розтанули, продовжуватимуть виникати лише тонкі думки, які набагато легше розпізнати за допомогою простого усвідомлення.Переклад: Іна Білер