game of stories

​В такі дні хочеться нагадувати, що добро перемагає зло, а світло — темряву. А ще сьогодні День народження Гаррі Поттера. Серія книг про хлопчика, що вижив, розійшлася по світу тиражем 500 мільйонів екземплярів.Джоан Ролінґ стала другою найбагатшою письменницею світу. В чому секрет її сторітелінгу? Їй допомогла структура «Викрадення почуттів».Ось як її використовують письменники:▫️Створюють уявні образи▫️Залишають незабутнє враження▫️Підключаються до емоцій читачаА тут 5 порад як це зробити:1️⃣Показуйте, не розповідайтеНеобхідно показати читачам сцену. Написати те, що ви бачите, а що — не бачите. Додати кожну деталь. Мета — дозволити читачам побачити навколишнє середовище вашими очима.2️⃣Залучайте смакові рецепториВикористовуйте метафори, вам допоможе візуальний та слуховий опис. Поставте себе на місце читачів і пишіть.3️⃣Говоріть про запахНаш ніс може запам'ятати 50 000 запахів. Часто кожен запах асоціюється зі спогадом чи історією.• Поясніть джерело запаху• Чому він виник?• Яка у героя реакція на нього.Необхідно створити сенсорний досвід для читачів.4️⃣Додайте глибини за допомогою звукуЦе допомагає перенести читачів у світ образів.Як це зробити?• Імітуйте звуки• Опишіть шуми навколишнього середовища• Опишіть шум у серці головного герояЦе можна використовувати, щоб створити напругу та таємницю5️⃣Створюйте відчуття через дотикДопомагає оживити історію.• Передайте тактильні відчуття• Опишіть фізичні відчуття• Включайте вібрацію, біль, задоволення.Це допомагає створити ілюзію перебування прямо тут і прямо зараз.А ось як це використала Джоан Ролінґ у своїх книжках про Гаррі Поттера:▫️Яскраве видовище Гоґвортсу або драконів▫️Звучить як свист мітел▫️Імерсивний дотик жезлів або шарфів▫️Смак вершкового пива або шоколадних жаб▫️Запахи зілля або дементорів.🍿Підпишись на мій Instagram 🎬Підпишись на game of stories

​Кожному хочеться бути героєм. Як мінімум, героєм історії бренду. «We саn be Heroes. Just for one day», — співав Девід Бові.Бізнесу варто використовувати цей спосіб для свого сторітелінгу й перетворити клієнтів на героїв, розповідаючи їхні історії. Ось що це дає:• Змушує їх почуватися особливими• Підвищує задоволеність клієнтів• Будує міцніші відносини з клієнтамиЦе спонукає потенційних клієнтів також бажати стати цими героями.Наприклад, бренду треба продати комп’ютер. Це споживчий товар, який має різні характеристики: швидкість обробки, оперативну пам’ять, простір на жорсткому диску. Це все переваги, але вони не продають комп’ютер сам по собі. Його продають історії.Наприклад, Macbook Pro від Apple має надшвидку обробку даних, чудовий дисплей та багато місця на жорсткому диску, але їхній маркетинг не покладається на жодну з цих технічних особливостей. Apple розповідає клієнту про те, що означає бути щасливим власником Macbook Pro.«Куди б не привели вас ваші ідеї, ви потрапите туди швидше, ніж будь-коли», — говорить бренд у своїй рекламі.Ви головний герой, який застряг у спробах реалізувати свою творчість за допомогою повільного комп’ютера. Apple — це путівник, який допоможе вам подолати цю перешкоду.Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost

​Тім Ферріс написав книгу «Працюй чотири години на тиждень», вона стала однією з п’яти його книжок, які стали бестселерами New York Times. Для цього він використав чотири ментальні моделі, які можуть і тобі допомогти писати тексти та створювати історії. Коли Тім навчався на останньому курсі Принстона, він ледве не помер, дописуючи диплом. Тоді він пообіцяв собі: більше ніколи не писати нічого довшого за електронний лист.Але минув час, і в 2004-му один студент на його лекції з підприємництва жартома сказав: «Вам варто написати про це книжку».Ідеї про те, як покращити життя та роботу, буквально посипалися в голову Тіму. Він не міг спати. Тож почав щось нашвидкуруч записувати, аби заспокоїтись.Він доволі креативно назвав ці чернетки: «Наркоторгівля заради фану та прибутку». Але видавництва не хотіли таке друкувати. Тім перейменував книжку на The 4-Hour Workweek («Працюй чотири години на тиждень» в українському перекладі) і запропонував її 27 видавцям. 26 з них відмовилися.На щастя, він познайомився з Джеком Кенфілдом — автором книги Chicken Soup for the Soul. Джек побачив потенціал і допоміг Тіму знайти видавця.Ферріс був недосвідченим автором і постійно стикався з труднощами письма. Але ось 4 моделі мислення, які йому допомагали:1. Пиши дві «некруті» сторінки на деньНизька планка — ключ до щоденної звички. Коли Тім пише, він уявляє, що розмовляє з другом за бокалом пива. 2. Голосові нотатки та інтерв’юКоли Тім застрягає з главою, він наймає когось, хто бере в нього інтерв’ю на цю тему. Це допомагає чітко сформулювати головні ідеї. Звичайно, можна не наймати когось, а поставити питання самому собі, це теж може допомогти. 3. Вправа «Налаштування на страх»Тіма постійно мучили сумніви. Тож він звернувся до стоїків, зокрема до Сенеки, який казав: «Ми більше страждаємо у своїй уяві, ніж у реальності». Тому Тім створив вправу, яка допомагала йому знизити «ставки» і просто почати писати.4. Переписування текстівЩоб знайти власний стиль, Тім переписував тексти авторів, яких поважає: • Він знаходив текст, який подобався• Переписував його від руки або на комп’ютері, слово в слово Цю практику, до речі, дуже поважає і Стівен Кінг.От і все! Спробуй теж. І збережи собі цей текст, щоб не загубити. Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost

​Цей фреймворк допоможе вам створювати історії. Дивись на нього (і обов'язково збережи), коли пишеш історію й ви не забудеш, що і коли треба додати: ◽️Action (Дія):«It was a pleasure to burn» («Було приємно палити») — це перше речення з «451 за Фаренгейтом» Рея Бредбері. Воно одразу кидає нас у момент дії. Немає вступу, немає підготовки. Бах, і ти вже в історії. І тебе вже зачепило (навіть якщо ти цього не хотів).◽️Background (Контекст/Передісторія):Тільки коли ти вже повністю захопив увагу читача, тоді можна розповідати, що і як. Читачеві важко перейматися героями чи ідеями, якщо він не побачив їх у дії. Тож спочатку — дія, а потім пояснення, чому це важливо. ◽️Development (Розвиток):Тепер час розгорнути історію. Куди це все веде? Чому це важливо? Що буде, якщо щось піде не так? Що поставлено на карту? Розвиток — це те, що поступово виростає з дії та передісторії.◽️Climax (Кульмінація):Є 4 основних типи кульмінацій: «О ні!», «Ха-ха», «Так!», «Ох...». А ще: «Нарешті!», «Ой!» і «Сюрприз!». Кульмінація — це переломний момент. Те, що ти ніби передчував, але не був упевнений.◽️Ending (Кінець):Коли кульмінація відбулася, час підвести підсумки. Чому це все мало значення? Для чого це було? Хто переміг, хто програв, і чого всі навчилися? Ти сам вирішуєш: пояснити все чи залишити трохи загадки.Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost

​Якщо повернутися назад у часі й подивитися на створення «Гри престолів», це може здатися божевіллям. Багато сюжетних ліній, жодного головного героя, жодного однозначного лиходія.Але серіал отримав 59 премій «Еммі» (це рекорд), став культовим і потужно бустанув розвиток фентезі. Джордж Мартін написав не просто кілька сюжетів, він змусив зіткнутися чотири могутні сили:• Боротьба за Залізний трон• Війна між Старками і Ланністерами• Загроза Білих ходаків• Становлення ДейєнерісКожна з цих історій перетиналася з іншими і назавжди змінила телебачення.Геніальність полягала в тому, як ці сюжети перепліталися. Поки більшість авторів ледве тримають 1–2 сюжетні лінії, Гра престолів перетворила свою складність на перевагу. Кожна важлива подія в одному сюжеті запускала хвилю змін в інших.Замість звичних фентезійних шаблонів, вони вдосконалили емоційний ритм.Ось ти лише повністю занурився у подорож Джона Сноу за Стіною і бац, тебе кидають в хаос Королівської Гавані. Цей безжальний темп тримав глядачів у напрузі й перевернув уявлення про фентезі на телебаченні.Мартін майстерно працював з «перетином історій». Кожна сюжетна лінія мала свою структуру, але ключові події збігалися в часі. Наприклад, коли страчують Неда Старка:• Вибухає війна між Старками й Ланністерами• Джон Сноу майже тікає з Нічної варти• Розклад сил у світі змінюєтьсяОсь так воно працює:• Жоден персонаж не був у безпеці• Жодна перемога не була гарантованою• Жоден лиходій не був повністю злим• Жоден герой не був повністю добримУсе трималося на моментах, де кілька сюжетів перетиналися і змінювали одне одного.Схема була простою: 1. Дати кожному сюжету повноцінну структуру 2. Зробити так, щоб ключові моменти збігалися 3. Дозволити кожному сюжету впливати на інші 4. Показати хвилі наслідків по всій історіїБільшість авторів працюють за класичною схемою «Подорож героя»:• Одна чітка мета• Один головний герой• Один центральний конфлікт«Гра престолів» довела, що порушення цих правил може захоплювати ще більше.Але все має свою ціну. Хаотичний процес написання, затримки, переписування та фінал, який розділив фанатів. І досі не дописана книга! Щойно тобі здається, що ти зрозумів правила цього світу — їх змінюють. Щойно обираєш сторону — тобі показують інший бік.Це створило унікальний досвід перегляду:• Кожна сцена й деталь мали значення.• Кожне рішення персонажа тягнуло за собою наслідки.• Кожен сюжетний поворот впливав на кілька історій одночасно.Результат сколихнув індустрію розваг. Історія була настільки захопливою, що:• Побила рекорд «Еммі» — 59 перемог• Понад 400 000 людей дивилися одну серію одночасно• Премʼєра 8 сезону встановила піратський рекорд: 54 мільйони нелегальних завантажень за добу Вони створили цілісний всесвіт, у якому глядачі вкладалися емоційно — в персонажів, сюжет і постійні несподіванки. Це еталонний сторітелінг. Більше про сторітелінг у серіалі «Гра престолів», дізнайтесь в моїй лекції. Придбати її можна ось тут: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellinggot

​Два роки тому вийшов фільм Крістофера Нолана «Оппенгеймер».Нагадую про чотири елементи побудови історії, які використав Нолан, щоб зробити, мабуть, свій найуспішніший фільм станом на зараз.Світ ОппенгеймераРоберт Оппенгеймер отримує супер важливе завдання — створити атомну бомбу. І саме про це ми дивимось історію.Не дивлячись на те, що в той самий час у світі відбуваються карколомні події (Друга світова війна), нам цього взагалі не показують. Ми лише щось чуємо через головного героя. Наприклад, як йому показують газету із заголовком, що Гітлер атакував Польщу.Вся історія побудована на винаході бомби і політичних наслідках цієї події.Просто про складнеСтворити атомну бомбу — складно. М’яко кажучи.Я, на жаль, взагалі не розуміюсь на фізиці, однак фільм дивився із задоволенням, на одному диханні, всі три години. Навіть, коли про фізику говорили. Навіть, коли абсолютно нічого не розумів.І я навіть не намагався зрозуміти ці фізичні процеси, однак все одно було цікаво. При тому люди, які намагались це зробити, змогли зрозуміти основну теорію створення бомби, бо Нолан пояснив цю складну штуку максимально просто.Мотивація ОппенгеймераМотивація головного героя — завжди важливий момент хорошої історії. Якою ж була мотивація Оппенгеймера створити атомну бомбу? Тут допомагає його цитата: «Я не знаю, чи можна довірити цю справу нам, але точно знаю, що не можна довірити її нацистам».І саме це мотивує його йти в цю Подорож героя, створити бомбу — зробити це раніше за науковців Гітлера.Мотивація Оппенгеймера починає змінюватися, коли нацисти капітулювали. Ми вже спостерігаємо, як у нього стає більш сумнівів щодо того чи варто використовувати її проти Японії.Після війни — його мотивація стає іншою й він ще більше переживає й намагається зробити так, щоби світ контролював цю надпотужну зброю.Ця подорож мотивацією Оппенгеймера — ще один важливий елемент, який робить історію Нолана незабутньою.Такий підхід варто використовувати для створення власних історій — робити так, щоб мотивація героя змінювалась протягом оповідання.Напружено про відомеМи з самого початку знаємо, що Оппенгеймер з командою зможе створити атомну бомбу. А також знаємо, що її використають проти двох японських міст.Однак в момент, наприклад, випробування бомби — напруга та інтрига на найвищому рівні. Ми знаємо, що буде, але хвилюємось і не відводимо очей від подій на екрані. Як? Через маленькі історії героїв. Хоч ми і знаємо, персонажі цього не знають. Тому Нолан передає цю напругу через них і їхній погляд на події.❄️Придбати онлайн-лекцію про сторітелінг у серіалі «Гра престолів»: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellinggot📚Долучитися до Спільноти творців🎬Підпишись на game of stories

​Росомаха не просто один з персонажів «Людей Ікс», це один із культових супергероїв Marvel. Він крутий, дуже крутий, реально крутий чувак. Він знищує поганців, курить сигари, має металеві кігті. Росомаха хоч і супергерой, але має трохи образ поганця, не дарма ж курить сигари та п’є віскі. Але навіть ось такий максимально маскулінний персонаж має свої страхи. Росомаха боїться літати. Навіть на звичайному літаку. Насправді це поширена фобія. Таким чином режисер фільмів про Людей Ікс Браян Сінґер вирішив зробити персонажа більш привабливим. Багато людей можуть подивитися на це і сказати: «о, вау, я такий самий як Росомаха!». Адже аерофобів все ж таки знайдеться набагато більше, ніж людей, які мають металеві кігті. Якщо ви створюєте персонажа для своєї історії і бачите, що він виходить ідеальним і непереможним — подумайте про його страхи. Поставте питання: чого найбільше боїться мій персонаж? Таким чином ви створите більш привабливого персонажа, з яким читачі/глядачі зможуть себе асоціювати.❄️Придбати онлайн-лекцію про сторітелінг у серіалі «Гра престолів»: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellinggot📚Долучитися до Спільноти творців🎬Підпишись на game of stories

​Яку довжину повинна мати гарна історія?Останні кілька років все частіше лунають заклики про скорочування. На різних курсах, в блогах, статтях — вам будуть радити перечитувати тексти й скорочувати, скорочувати, скорочувати.А тепер згадайте легендарну історію Ернеста Гемінґвея про дитячі черевики, яка вже стала мемом. А ось вам ще цитата Марка Твена: «Якби в мене було більше часу, я б написав коротшого листа».Тобто чим менше, тим краще? Звісно, ні.Український письменник Макс Кідрук на початку року видав книгу «Колонія» на тисячу сторінок, і це лише перша книга циклу. Вона вже має тираж у кілька десятків тисяч екземплярів, сам письменник у турі країною збирає купу людей на презентаціях.Найкраща (на мою суб’єктивну думку) книга Стівена Кінґа — «Воно». Величезна історія на 1300+ сторінок.Фільм Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді» триває майже три години й пролітає на одному диханні.Таких прикладів величезна кількість. Водночас ви можете не дочитати книжку на 100 сторінок або не додивитися 40 хвилин серії серіалу, бо вам просто нудно.Історія повинна бути цікавою, а не короткою чи довгою. Якщо щоб її розповісти цікаво треба більше часу — значить, треба його додавати. Тут можна згадати яскравий приклад — останній сезон «Гри престолів». Майже ідеального серіалу, який обожнювали всі, однак багато людей розчарувалися в фіналі. Через те, що події сезону надто стрімко розвивалися, бо шоуранери захотіли швидко розповісти кінець цієї історії.Якщо ж історія має багато зайвих деталей, персонажів, подій, які жодним чином ні на що не впливають — її треба скорочувати.І ось тут я згадував класний приклад того, як редактор порадив скоротити чорновий варіант книжки у два рази. Натомість автор її просто переписав, і навіть зробив більшою, однак отримав контракт на публікацію та світове визнання.Довжина історії не впливає на її якість. Хороша історія завжди триває стільки, скільки треба.📚Долучитися до Спільноти творців🎬Підпишись на game of stories

«Я почав писати «Життя хлопця» без жодного плану, але з купою ідей. І раптом це полотно ожило. І не просто ожило — воно заграло якоюсь дикою силою, якої я майже ніколи не відчував у своїй роботі раніше. Я буквально летів під час письма».Це слова Роберта Маккемонна до одного з перевидань його культової книги «Життя хлопця», яка нещодавно вийшла українською у видавництві «Жорж».І це схоже на те, як читається книга. Я підходив до неї без якихось особливих очікувань, але з кожною сторінкою захоплення лише збільшувалось. При тому, що хоч тут і є основна сюжетна інтрига (хто скоїв вбивство?), сама історія дійсно виглядає як буквально життя хлопця. Корі грає з друзями, ходить в школу, не любить вчительку, грає з собакою, живе своє життя, і з ним трапляються різні пригоди. Без проблем можна робити серіальну екранізацію й розтягнути шоу на кілька сезонів. Цей текст можна назвати tour de force сторітелінгу. З французької це буквально перекладається як демонстрація сили. В літературі це досягнення майстерності й уяви, коли автор демонструє повний контроль над усіма аспектами оповіді — стилем, структурою, ритмом, тоном, персонажами і темами. Як це проявляється в «Житті хлопця»? Це багатошарова (тут відсилка до промови Шрека, в якій він пояснює Віслюку, хто такі оґри) історія, яка при цьому не втрачає цілісності оповіді. Це і детектив, і горор, і магічний реалізм, і соціальна драма, і глибока особиста історія дорослішання. А кожна глава майже окреме оповідання, але врешті-решт усе сплітається в одне полотно дитинства.Те саме стосується і тем роману. Життя й смерть, втрати, расизм, віра, страх та надія — усі вони не декларуються напряму, а проявляються у звичайних сценах: розмові з батьком, поїздці на велосипеді, страху темряви тощо. Роберт Маккемонн створив повноцінний світ і показав майстер-клас зі сторітелінгу, тому якщо ще не читали «Життя хлопця» — обов’язково зробіть це. Отримаєте приблизно 13 годин насолоди.in book we trust

​Для історії важливо мати початок, середину та кінець. Це полегшує її розуміння. Один із найважливіших елементів історії — експозиція. Вона дозволяє познайомитися з персонажами та середовищем, що може надати контекст для кращого розуміння історії. Наприклад, у першій частині «Матриці» потрібне пряме пояснення концепції цього світу. Однак Морфей каже Нео: «Неможливо розповісти, що таке Матриця. Ти повинен побачити це сам».Потім Морфей проводить Нео динамічну екскурсію Матрицею. Встановлюючи правила Матриці як надто складні, щоб розповісти їх лише через діалог, фільм має пояснити це візуально.Фраза «Неможливо розповісти, що таке Матриця» безпосередньо використовує правило «показуй, не говори». А ось, наприклад, у фільмі Едґара Райта «Зомбі на ім'я Шон» головні герої сідають перед телевізором, де ведучий новин розповідає про ситуацію із зомбі. По телевізору кажуть — як їх вбивати, що є важливим для розуміння будь-якої історії про зомбі. До того ж ця експозиція добре працює, адже вона дуже зручно вписується в контекст. Головні персонажі Шон і Ед — ледарі, тому очевидно, що вони звернуться до телевізора в такій небезпечній ситуації.📚Долучитися до Спільноти творців🎬Підпишись на game of stories