Сьогодні було перше змагання в цьому році. Трейл 10+ км у неймовірному місці біля Кременчука. Організація — як завжди на висоті. Люди — крута спільнота, всі дуже багато бігають. А сам маршрут — це окрема історія: поля, ліси, струмки, перші квіти, грязюка під ногами. Коротше — кайф. Круті підйоми - то взагалі жесть. Я, звісно, до трейлу взагалі не готувався. Я не треную біг — просто зараз немає на це часу. Не хвалюсь цим, але це факт. До речі, можливо, почну іноді бігати з Хіто — це вже буде хоч щось. Але, незважаючи на це, я регулярно приїжджаю на такі старти. Сьогодні пробіг у хорошому темпі. Не в трійці — але дуже задоволений. Бо для мене змагання — це не про місця, а про виклик собі, про подолання та досвід. Про відчуття, що ти живеш на повну. І тут починається друга частина цієї історії. З народженням Даніка (йому вже півтора місяця) тренувань стало дуже мало. Часу майже немає. Силові просіли і витривалість теж (пам’ятаєте, я писав про детермінанти?). Але на горизонті — CFX Games. Найкращі кросфіт-змагання в Україні, які я пропустив минулого року. І я зареєструвався в категорії intermediate. Об’єктивно — правильніше було б піти в scaled. З моєю поточною формою це логічніше. Але я обираю інше. Бо в scaled, скоріш за все, не буде ходьби на руках, виходів силою на перекладині і всього того, що мені насправді цікаво. А я хочу це робити. Є підхід:їхати туди, де можна щось зайняти. Це нормальна стратегія. Про результат. А є мій підхід:)Йти туди, де складніше, де є невідомість та ризик не впоратись. Але є ріст. Я обираю останнє. Ну, ви зрозуміли. Якщо чесно, зараз я навіть не до кінця розумію, як зможу поїхати на три дні у Львів. Чи поїдемо всі разом, чи залишимо Хіто з кимось — питань більше, ніж відповідей. Але це і не так важливо. Я хоча б спробую пройти онлайн-відбір. А далі — подивимось. Життя, воно таке.