Telegram statistics channel - @field_notes

Фізичне насилля та ПТСРОстаннім часом багато чого можуть "скинути" на ПТСР, але не все ним є🙃❌Фізична агресія не входить до класичних проявів ПТСР, але може зустрічатись при інших психічних розладах (що теж може не заспокоювати, я розумію)🤔Може бути...У випадку флешбеків, при ПТСР, коли людина переноситься в бойові чи інші події, але там агресія буде не до вас і ваших ситуацій. А людина буде контактувати з вами, як "з кимось іншим". Повірте, це інше.Якщо фігурують саме ваші проблеми і Ви, які людина транслює вербально і неверабльно, в моменті побиття, згвалтування, тощо - це не флешбекр, а цілеспрямована агресія на Вас.Також, із практичного досвіду психолога, люди, які відчувають «на межі» і що можуть нашкодити близькій людині - дистанціюються ти звертаються до спеціалістів по допомогу.⬇️Якщо вони собі цього не дозволяють по життю.Якщо дозволяють, то...Логіка зрозуміла, думаю.Це може використовуватись як виправдання, щоб зняти відповідальність з себе за подібну поведінку.***Бережіть себе і не дозволяйте собі терпіти фізичне насилля, є безліч служб і людей, що можуть допомогти.А якщо відчуваєте, що змінились нетипово і «можете зірватись» - знаходьте те, що вас буде зупиняти в моменті та теж звертайтесь по допомогу.

Не тільки професіоналізм і співпадіння по вартості/часу має значення на початку роботи. При виборі психолога чи клієнта, більшість так женеться за результатом, що забувають про комфорт. Базовий комфорт людських стосунків. А він відіграє величезну роль.На що звернути увагу:🔹Відчуття після консультації. Зі слів моїх клієнтів (вживу і в онлайні) - це полегшення. Відчуття надії і оптимізму, розуміння напрямку дій. Після роботи з психологом має ставати легше, ніж без нього.❌Якщо ви відчуваєте себе значно гірше - це не ваш спеціаліст. 🔹Стиль комунікації. У кожного свої очікування від роботи - і у спеціаліста, і у клієнта. І це треба визначити на початку. Хтось може шукати суто підтримки в складний момент життя і хотіти «поплакатись», а хтось налаштований на зміни і інтенсивну роботу.🍀Наприклад, я на початку попереджаю, що якщо людина хоче результативних змін - я буду не тільки хвалити, але і вказувати на «косяки», якщо вони є і повторюються. А не просто слухати і кивати головою, бо за це платять гроші:)🔹Почуття гумору. Воно має бути +- схожим. Бо для когось це табу, а комусь полегшує процес.🔹Повага до звичок і вподобань. Хтось полюбляє голосові повідомлення або дзвінки/текстові меседжі для узгодження деталей. Воно має бути взаємно комфороним або нейтральним.☕️Так само, як мені ок, що під час сесії хтось може пити воду/чай/каву або палити. А частині моїх колег - це табу.🔹Взаємна щирість. Коли все йде так і коли ні. У мене були клієнти, від яких я відмовлялась і були ті, кому пропонувала своїх колег. 🔹Цінності і світогляд. Якщо вони різні (для цього можна задати питання або проаналізувати доступні соц.мережі) - робота не піде.🫣Наприклад, я ніколи не консультую шахраїв і насильників, будь-якого плану.Тому всі клієнти, яких веду - чудові люди, якими я пишаюсь. І на консультації з якими я йду радісно💙Тому не забувайте про взаємний комфорт:)

🚩у поведінці моїх клієнтів Чомусь цю тему більше використовують для міжособистісних, але я про робоче:)Прямо згадались найкрінжовіщі представники "ухажоров" із студентських років😁Сфери комунікації різні, а стиль один.Характеристики(незалежно від статі):1. Запитати про вільні дні на консультацію і зникнути на декілька днів....потім з'явитись і сказати, що ці дні не підходять. І так по колу:)1 раз в 1-2 місяці таки прийти на консультацію. І казати, скііільки же проблем і як сильно потрібна допомога (Паралельно сподіваючись на магічну пігулки, яка вирішить одразу все за 1 сеанс)2. Записати в голосових цілу ісповєдь і потім задавати купу питань, але не записуватись на консультацію. (якщо це не коротко/або не по темі попередньої консультації) 3. Писати в усі наявні менеджери і соц.мережі, але не спілкуватись лінійно в одній. 4. Написати після півночі і потім на ранок писати обурені повідомлення, чому досі не прочитано (а у мене є ще 2 робота, про я попереджаю. І зазвичай вранці у мене самий розпал).

​Робочі інсайти за останні пів року +-1. Прийняти факт керуючої ролі не так легко, як я уявляла. Бажання займатись практичною роботою домінує над бажанням когось навчати і організовувати процеси. (1 фото - практична робота, від якої я щиро кайфую, останні - більш організаційна)Займвюсь я цим на правах "старшого психолога" - як жартує моє керівництво.2. Навчати когось ТЕРПЕЛИВО - дуже складно. Швидкість когнітивних процесів і попередній досвід у всіх різний. І це доводиться враховувати.3. Пошуком фахівців займається той, хто зацікавлений у результаті. А не той, хто ніби має цим займатись🙈Я довго не хотіла шукати людину на ще +1 вакант у нас. Але коли привели людину, яка не підходить і хотіли її "впихнути по дружбі", я оцінила рівень халепи (п####ца), в якому опинюсь. ...і оперативно знайшла сторонню людину, яка нам повністю підходить😇4. "Забити" я не можу, тому що інакше будуть страждати люди. За рахунок розуміння того, як складно в силових структурах з усіма процесами, хочеться щось покращити. Тому там, де можна бути ефективною - я буду. І мої колеги - теж:)5. На пробу і аналіз інших варіантів організації процесів йде час. Нажаль. Його завжди обмаль, а потрібно ПРЯМО ЗАРАЗ. ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР вирішує в більшості ситуацій на роботі. ***Передісторія: за останній рік у нас в відділенні звільнилось 2 спеціаліста і ще 2 вибуло на певний час (рік+). Із загальної кількості: 9 фахівців.Ситуація зараз: +2 фахівця, враховуючи адаптацію і навчання

​Він був зовні абсолютно позитивним. З посмішками і відборним чорним гумором. Спочатку відповідав на запитання формально, ніби йому все це і не потрібно. Тільки очі були сумними і якось занадто монотонним голосом розповідав про втрати.Зазвичай я в такі моменти делікатно уточнюю, чи хоче людина САМА продовжити якусь тему. Щоб я не лізла вглиб без дозволу.Він, помовчавши, сказав, що може прийти ще. Я не розпитували, з чим і на яку тему. Просто домовились на наступну консультацію. Ставила 50/50 прийде чи скасує. Прийшов.Говорили багато про різне, інколи розмовляли про важке, а інколи сміялися. І дуже багато працювали над об'єднанням тих частинок "Я", які були розділені. Психотравматичний досвід. Його життя "до 2022", ще бунтівного і весело хлопчика-підлітка і життя дорослого чоловіка, який швидко адаптувався під жахи війни.Об'єднувати щось нелегко і точно не швидко в роботі. Але усвідомлення - то вже 1 крок. І він доволі важливий. Я залишала цю дошку декілька сесій без стирання. Щоб він приходив і потроху щось дописував і додумував. Візуалізація - гарна річ. Йому здавалось на початку, що вже нічого немає від "того хлопчика". Але під кінець визначили, що щось залишилось. Щось додалось нового. А щось. Зникло.Але це був початок роботи. Бо все, що ми хочемо і усвідомлюючи це - ми можемо повернути❤️‍🩹

Нещодавно слухала майстер-клас, присвяченій сексуальному здоров'ю та впливу стресу на нього. Слухала прямо після роботи, тому в коли в моменті розрядились бездротові навушники, бігла до найближчої точки, щоб купити дротові😁Настільки цей МК був корисним. За 2 години пройшлися по роботі гормонів і причинах зниження лібідо, ефективній дисфункції, проблемам з оргазмом, тощо. Про вплив антідепресантів, гормональних препаратів і інших медикаментам (тут було складно, але на щастя, мої колеги-психіатри теж були присутні). В кінці ще були питання-відповіді від 2х лекторів (доречі, поєднання чоловік і жінка - ідеально, тим паче для освітлення такої теми).Нереально прокайфувала😍***З приводу ж теми, коментар для моїх клієнтів: стрес сильно впливає на сексуальне здоров'я. Тому Правильний механізм: працювати зі зниженням стресу як причиною, а не з порушенням сексуальних функцій як наслідком.Але паралельно обстеження у спеціалістів, щоб виключити інші причини з боку ендокринної системи/урології/гінекології/тощо.

💔"Горе втрати і розчарування. Туга і самотність. Відчуття, ніби ніхто тебе не розуміє, хоча ви і говорите однією мовою...Час за часом, але взагалі перестає хотітися говорити. Бо зникає сенс. Так, всередині хочеться відчути тепло, але вже немає надії..."Знайомо?Як практикуючий психолог, я постійно чую сотні історій про те, чому з різних причин людина відчуває себе самотньою і розгубленою. Як не спиться ночами і всередині ніби зіяє діра. ...також я людина, яка під час війни теж пережила особисті втрати.Я б хотіла сказати, що є "магічні ліки або пігулки". Але правда зворотня. За декілька годин чи днів нічого не змінить стан. Але є ряд моментів, які можутьВ довгостроковій перспективі.З чого починати?1⃣ Усвідомлення причини цього стану. Точка відліку. Треба щиро її усвідомлювати, як би болісно це не було. Назвати прямо, без хитрощів і "захисту власного ега".⬇️Що цінного для себе Ви втратили?2⃣ Відповідаючи на 1 питання, зрозуміти, що те, до чого Ви прийшли - те, що Вам потрібно у житті. Тобто, забити на цей критерій Ви не можете (без втрати відчуття щастя". Отже, в майбутньому треба буде прийти до того, щоб знов це відчувати. Ліючи/шукаючи/ризикуючи.3⃣В залежності від причини, там мають бути індивідуальні напрямки. Але є деякі загальні моменти, які характерні для всіх, хто "закривається в мушлі від болю".⬇️🔹 "відкриватись на світ". Поступово робити вихід в люди, без маски. В ті місця, де відчуваєте себе комфортно. Дивитись за водою чи рухом автомобілей, спостерігати за людьми чи тваринами, тощо.Життя вирує. Завжди. Воно не зупиняється від того, що нам боляче - нащастя чи нажаль.🔹 знайомитись з людьми. Якщо у вашому оточенні ті, з ким Ви не відчуваєте душевної близькості або комфорту, треба знайти інших людей. Це не означає, що треба всіх викреслити. Ні. Але знайти тих, хто поділяє ваші думки, почуття та ідеологію.🔹дозволити собі вірити у те, що зараз - це лише період. Він мине, як минає все хороше і погане. Потім стане краще, але для цього треба витримати те відчуття пустоти, яке розриває. І потроху діяти - по мірі можливостей.🔹передивитись філософію життя. Від життя "по інерції", "на автопілоті", ніхто щасливим не стає.В світі точно є різні види мистецтв, культур і філософій. Ви можете обрати для себе те життя, яке відповідає вашим цінностям. Вибудувати його від деталей до масштабного. Щоб відчувати "сенс" в кожному моменті.Це егоїстичне відчуття. Суто для себе. Але воно має великий сенс. Внутрішня наповненість дозволяє легше пережити кризові періоди....Список можу доповнювати далі. Але то буде вже окрема тема.

​Загнана в кут кішка перетворюється на тигра©(с) "48 законів влади"Часто згадую цю цитату, коли чую від клієнтів "я готовий/-а це зробити!". Коли вони наважуються на щось, що відтерміновували довгий час. Навіть усвідомлюючи це і проговорюючи на консультаціях не один раз.Зазвичай всі ці рішення так чи інакше стосуються взаємозв'язків з іншими людьми. В різних сферах. Але змінювати щось вибудуване роками - дуже важко....Дуже важко, поки ці люди мають над вами владу. Інколи об'єктивну, але частіше за все суб'єктивну:) Поки ви відчуваєте себе в залежності від їхньої оцінки вас, почуттів чи дій у ваш бік. Поки ви все ще чогось хочете від них, тримаєтесь за щось реальне чи примарне (що було в минулому чи сподівання на майбутнє). Доти ви відчуваєте "владу" інших над собою і "очікуєте" чогось від них. Коли ж це зникає, стає можливим діяти і змінювати ситуацію.Це не завжди про розрив чи ухід в прямому сенсі слова:) Інколи це просто зміна звичної манери поведінки в стосунках з конкретною людиною. Що докорінно змінює всю ситуацію.Але ж невідомість - це страшно, правда?)Тому зазвичай мої клієнти наважуються на щось подібне, коли відчувають "кінець". Що немає ніяких варіантів отримати бажане. ⛔️"Тупік - далі ходу нема...". Це і є "загнаність в вугол". І якщо вам кажуть, що на цьому кінець - не вірте. Це тільки початок. Бо коли ми відчуваємо неможливість жити так, як жили, ми отримаємо свободу дій. Це і є енергія на зміни😈

​Конференція "Застосування технік стабілізації в кризових станах".Не перша моя конференція, але одна з найкращих😉На днях була на конференції, присвяченій кризовій психології. Коли я на неї їхала, не очікувала "вау-ефекта", бо на цю тему доволі багато матеріалів. Але я дуже сильно помилялась:)Закінчувала конференцію з думками, що залюбки продовжила б кількість днів. Бо давно не отримувала таку кількість стисло лаконічного матеріалу. А можливість відпрацьовувати теоретичні знання одразу на практиці в офлайні...Взагалі для мене щось на довоєнному:) Бо останнім часом переважно була на онлайн-заходах.За ці дні відчула якісь техніки у ролі "клієнта", "психолога" та "спостерігача". "Своєю шкірою", як це і має бути. Бо життя різноманітне і треба бути готовою діяти одразу, але і розуміти, як це буде впливати на людину. Бо один з головних постулатів "не нашкодь". Конференція була доволі емоційною. У нас був чудовий лектор, колишній військовий психог Ізраїльської армії, наразі активно долучений до навчання психологів вже нашої армії і інших силових структур. Психотерапевт з досвідом кризового консультування. Активно "ламав" наш мозок і змушував швидко опановувати нові навички. За час конференції задала йому безліч запитань по своїм практичним ситуаціям з пацієнтами. І отримати відповіді на складні для себе ситуації було дуже цінно💙Паралельно слухала кейси колег із різних силових структур, і відповіді на їхні питання. Це неймовірне відчуття збагачення новим досвідом.Дуже вдячна Алекс Гальчинський та Юра Данилюк , ГО "Генофонд нації" за проведення цієї шикарної конференції. Точно впевнена, що ще буду цікавитись навчанням і співапрацею з вами:)Також вдячна Медичний реабілітаційний центр "Пуща-Водиця" МВС України за організацію, надання місця проведення тренінгу та турботі за комфорт учасників під час. Це дуже цінно.З найкращими враженнями, буду активно втілювати отримані навички в роботі🙏

Життя на “До” і “Після” Однією особливістю психотравматичної події є те, що людина відчуває її не як 1 подію в зрізі інших подій життя, а як щось, що його розламало. Розділило на 2  частинки. І найчастіше я чую, що і себе людина сприймає як іншу. Абсолютно не схожу на ту, що була раніше. Зазвичай в негативному аспекті. Тоді впродовж консультацій ще робимо вправи по об`єднанню частинок себе. Наводимо різкість, що змінилось. Параллельно слухаю, що трапилось. Зазвичай м'яко приходимо до того, що ці зміни було в чомусь необхідними - як захистний механізм. Щоб зберігти себе.  Попри досвід, який може травматично і боляче змінювати, кожен може обирати,  що потім з цього залишити. Але для цього треба розкласти все по поличкам.Зробити паузу. Пережити емоції, які пов'язані з втратою, потім подивитись на те,  що відбувається зараз. Зазвичай мої клієнти знаходять те, що змінились, але не повністю. Завжди  знаходиться щось тепле і ніжне, що дає віру у майбутнє. Просто інколи дуже страшно почати дивитись на ці зміни. А інколи потрібна підтримка поруч.