Еспресо Захід

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Солдат Рустам Хамраєв народився 29 листопада 1975 року в Луцьку Волинської області. Закінчив місцеву школу № 9. З дитинства гарно малював і обожнював собак.У грудні 1993 року Рустам склав військову присягу. В 1993–1994 роках служив у Прикордонних військах, а з 1995-го – у Сухопутних. Брав активну участь у Революції Гідності. На київському Євромайдані був з кінця листопада 2013 року. Спочатку став бійцем 14-ї сотні «Вільні люди». Після того, як її розбили беркутівці, перейшов до 38-ї сотні «Залізні люди». У лютому 2014 року під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах. Під кулями снайперів діставав поранених і вбитих побратимів. 20 лютого врятував двох медсестер, а сам зазнав поранення, контузії та отруєння чадним газом. Попри це не залишив ні барикад, ні побратимів. Не завершивши лікування, у середині березня 2014 року Рустам знову повернувся на Майдан. Допомагав постраждалим і родинам загиблих. Згодом пройшов курси з тактичної медицини та навчання за програмою «Медицина катастроф». Коли розпочалася російсько-українська війна, прямо з Майдану він поїхав добровольцем на схід. Тоді говорив: «Тепер наші барикади там, на Сході, там – наш Майдан». Від рідних приховував, що поїхав на фронт, бо не хотів, щоб вони хвилювалися. Служив навідником у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар», який згодом реорганізували у 24-й окремий штурмовий полк.17 червня 2014 року передовий загін батальйону отримав наказ висунутися в район селища Металіст, щоб звільнити його від окупантів і визволити групу військових, які опинилися у полоні. Дорогою захисники потрапили у ворожу засідку та вступили в бій з терористами, які мали важке стрілецьке озброєння та бронемашини. Рустам вирішив утримувати займану позицію і прикрити відхід своєї групи. Під шквальним вогнем противника він стримував ворожий наступ, даючи побратимам можливість вийти з оточення і перейти в безпечне місце. Але сили були нерівними. Рустам став першим добровольцем, який поліг у російсько-українській війні. Йому назавжди 38 років. Поховали захисника в Луцьку на Алеї почесних поховань Головного кладовища. Посмертно Рустама Хамраєва нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому надали звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та Народного Героя України. Також удостоїли звання «Почесний громадянин міста Луцька» та «Почесний громадянин Волинської області».

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Старший солдат Леонід Панащук поліг 6 квітня 2022 року в селі Степове на Луганщині. Ворожа міна влучила в окоп, де перебував захисник. Воїнові назавжди 29. Леонід народився 24 березня 1993 року в місті Дубно Рівненської області. Навчався у школі №6. Згодом уклав контракт із місцевою військовою частиною. У 2013-му перевівся на службу до міста Сарни. З початком російсько-української війни у 2014 році брав участь в АТО/ООС.  Воював на території Донецької та Луганської областей. З 2017-го служив у військовій частині А 1246. Пройшов підготовку за фахом «спеціаліст з розмінування».«Син був доброю і домашньою дитиною. Ніколи не думала, що він піде в армію. Після школи йому не вистачило двох балів, щоб вступити у залізничний технікум, як він хотів, тому пішов на роботу. Рік працював у магазині, а в 2011-му пішов служити за контрактом. Не думала, що він там затримається. Але служба йому страшенно сподобалася. Він захоплювався технікою, зброєю, читав багато книжок про Другу світову. По пів року був на ротаціях у Донецькій та Луганській областях. Ніколи не жалівся, що там не годують, що холодно чи йде дощ. Завжди казав, що у нього все добре», – розповіла мама Людмила Леонідівна.  Повномасштабне вторгнення зустрів на Луганщині. Наприкінці березня 2022 року подзвонив мамі та попередив, що їде на позиції і тиждень буде без зв'язку. Леоніда Панащука нагородили почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, відзнакою «Учасник АТО», медалями «10 років сумлінної служби», а посмертно – медаллю «За військову службу Україні».У захисника залишилися мама та сестра.

🕯55 трун, серед них — останки 26 дітей: на Волині перепоховали жертв трагедії, які пролежали в землі понад 80 роківНа Волині відбулася поховальна церемонія останків 55 поляків, знайдених цього літа під час спільних українсько-польських пошукових та ексгумаційних робіт. Серед загиблих, чиї останки вдалося віднайти, — 26 дітей.На меморіалі в колишньому селі Острівки встановили 55 дерев'яних трун. На кожній — хрест і дві гвоздики. Над останками загиблих українські та польські священники прочитали заупокійні молитви. Вшанувати пам'ять людей приїхали понад сто учасників — родичі загиблих, представники України та Польщі, духовенство й місцеві жителі.Останки знайшли у трьох місцях. 48 людей, серед яких 24 дитини, виявили у братській могилі на території колишньої Волі Острівецької. Ще шістьох — у братській могилі поблизу колишньої школи в Острівках. Останки однієї жінки знайшли в окремій могилі у лісі.Пошукові роботи на цій території розпочалися ще навесні 2026 року, а ексгумації тривали з 13 липня до 7 серпня. Разом працювали польські та українські фахівці. Під час досліджень, крім останків, знаходили фрагменти одягу й взуття, ґудзики, медальйон та натільні хрести.

🕯Дев’ятьох воїнів удостоїли звання Героя України посмертно: у День пам’яті Зеленський передав «Золоті Зірки» їхнім родинам29 серпня, у День пам’яті загиблих захисників і захисниць України, президент Володимир Зеленський вручив державні нагороди українським воїнам та родинам полеглих. Дев’ятьох військовослужбовців посмертно удостоїли найвищого державного звання — Герой України з орденом «Золота Зірка».Серед них — матрос Олександр Давиденко. На Херсонщині він здійснив понад 50 бойових виходів на човні під вогнем: доставляв боєприпаси та евакуйовував поранених. 31 грудня 2023 року Олександр загинув під час чергової евакуації. Найвищої нагороди посмертно удостоєний і капітан Назар Самчук. 7 жовтня 2025 року його розвідувальна група взяла в полон сімох російських військових, що допомогло відкрити шлях до звільнення Кучерового Яру на Донеччині. Того ж дня офіцер загинув унаслідок удару дрона.Серед нагороджених також оборонець Маріуполя старший лейтенант Богдан Усенко. У березні 2022 року він тримав оборону поблизу заводу імені Ілліча. Воїн загинув у російському полоні, але про його долю стало відомо лише після повернення тіла в Україну під час обміну.

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Старший солдат Юрій Шевчук на псевдо Джуліан поліг 17 серпня 2025 року біля села Микільське на Сумщині. Захисникові назавжди 25.Юрій народився 4 червня 2000 року в місті Рівне. Навчався у місцевому ліцеї №27. Вищу освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Автоматизація, компʼютерно-інтегровані процеси, робототехніка». Працював у компанії «Реноме».Мав безліч захоплень, не уявляв життя без спорту та руху. Займався бойовими мистецтвами, зокрема кікбоксингом та боксом, а також велоспортом і бігом. Постійно тренувався в залі та обожнював активні види відпочинку.«Юра любив досліджувати та аналізувати: якщо дивився кіно – йому потрібно було розібратися у сюжеті, у всіх нюансах, читав книгу – мав розуміти її справжній зміст, слухав пісню – завжди відкривав та читав текст. Він чудово знав англійську, часто дивився фільми та читав книги мовою оригіналу. Також гарно малював, але рідко про це згадував і ще рідше показував свої роботи», – розповіла кохана дівчина Софія.  Під час повномасштабної війни Юрій служив у 140-му окремому центрі спеціальних операцій. Він захопився розробкою дронів, разом із побратимами створив власні та встиг застосувати їх під час останніх операцій.Псевдо Джуліан з’явився за традицією підрозділу, де побратими обирають жартівливі тимчасові псевда для новачків. Воно залишилося з ним і під час виконання бойових завдань.«Юра був люблячим сином, другом, відважним воїном і коханою людиною. Був вірним і відданим усім, кого любив, та своєму вибору. До останнього подиху», – сказала Софія.За життя Юрія Шевчука нагородили відзнакою Президента «За оборону України», нагрудними знаками «Лицарський Хрест», «За сумлінну службу» і почесною відзнакою «Хрест Хижака». Посмертно – орденом «За мужність» III ступеня, нагрудними знаками «Хрест Сил спеціальних операцій» і «Комбатанський хрест».Поховали захисника на Алеї Слави кладовища Нове у Рівному. У нього залишилися мама, друзі та кохана дівчина.

У Львові пропонують будувати укриття під шкільними стадіонами, які потім можна використовувати як паркінгиУ спальних районах Львова радянської забудови живуть десятки тисяч людей, але повноцінних укриттів там немає. Виходом може стати будівництво сховищ під шкільними стадіонами, збудоване за кошти інвесторів.Про це під час сесії ЛМР 25 серпня заявив депутат Володимир Лесик ("Європейська Солідарність) і закликав міськраду розробити міську програму будівництва укриттів."30 липня цього року рашистська недоімперія вчинила черговий свій військовий злочин, у зв'язку з чим було пошкоджено багато житлових будинків, а один під'їзд був повністю знесений. Усі ми також бачимо та пам'ятаємо цілеспрямовані атаки на мирні багатоповерхівки в інших містах України, де загинули сотні ні в чому не винних людей, у т.ому числі діти. Ці події показують дві речі — насамперед, що звірячі агресори цілеспрямовано б'ють по цивільних об'єктах, щоб посіяти якнайбільшу паніку та, по-друге, що українці, особливо у так званих спальних районах нажаль не ходять в укриття", – каже Володимир Лесик.

🎼Її заборонила радянська влада, а тепер вона звучить у замку: легендарна «Коли цвіте папороть» повернулася до глядачівУ стінах Жовківського замку на Львівщині відбулася подія з особливим символізмом. Напередодні 35-річчя Незалежності України Львівська національна опера представила феєрію Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» — твір, який свого часу радянська влада фактично не дозволила побачити глядачам.Станкович створив фолькоперу ще у 1970-х роках. Вона поєднала симфонічну музику, український фольклор, народні обряди, міфологію та хореографію. Але саме виразна українська національна основа твору стала проблемою для радянської системи.Заплановану постановку заборонили, і на десятиліття «Коли цвіте папороть» залишилася практично недоступною для широкої аудиторії. Нове сценічне життя твору розпочалося лише у 2017 році, коли Львівська національна опера поставила його в межах проєкту «Український прорив».Тепер для постановки обрали зовсім інший простір — Жовківський замок. Його історичні стіни стали частиною сценічної атмосфери, де давні українські обряди та легенди поєдналися із сучасною хореографією, хоровим і сольним співом та відеопроєкціями.Перша дія «Купало» переносить глядача у світ купальської ночі з її обрядами, міфічними істотами та легендою про цвіт папороті. Але за видовищною формою стоїть значно ширша історія — про українську культуру, яку десятиліттями намагалися обмежувати, але яка зрештою повернула собі право звучати відкрито.Особливого значення цьому показу додає нова ініціатива організаторів: подія у Жовкві має стати початком фестивальної традиції, яку планують продовжувати на території замку щороку.👤Євген Янушевич - завідувач відділу музей заповідник Жовківський замок👤Василь Вовкун - генеральний директор, художній керівник Львівської національної опериФото/відео: Тур Євгенія

👩🏻‍⚕️👮🏼‍♀️Після Оленівки — ампутація, тортури й довге відновлення: історія бійця «Азову», який повернувся з полонуДля Яна Данілка з позивним «Август» звільнення з російського полону не стало кінцем випробувань. Після повернення додому почалася інша боротьба — за можливість знову нормально рухатися, жити без постійного болю та повернути контроль над власним тілом.Боєць 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» пройшов 86 днів оборони Маріуполя. Потім був вихід з «Азовсталі», російський полон, Оленівка, Таганрог і колонія в Кізелі.Під час теракту в Оленівці Ян отримав надзвичайно важкі поранення. Через відсутність належної медичної допомоги стан погіршувався. Уже в полоні йому ампутували частину стопи. Далі були операції, тортури та місяці утримання в російських колоніях.В Україну «Август» повернувся у червні 2025 року. Але навіть через понад рік його реабілітація продовжується. Військовий регулярно тренується, працює з фахівцями й буквально крок за кроком відновлює можливості свого тіла.👉 Докладніше читайте у нас на сайті

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Молодший сержант Денис Купельський на псевдо Купол поліг 29 травня 2024 року біля села Липці на Харківщині. Він дістав смертельне осколкове поранення внаслідок мінометного обстрілу. Воїнові було 28 років.Денис народився 22 жовтня 1995 року в селі Немичинці Хмельницької області. Навчався в місцевій школі. Потім закінчив Хмельницький політехнічний фаховий коледж за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» та здобув кваліфікацію механіка. Пізніше навчався в Хмельницькому національному університеті та Національному університеті «Львівська політехніка». Пройшов строкову службу, а з 2020 року працював у Райківецькій виправній колонії. Обіймав посаду молодшого інспектора відділу охорони. У вільний час любив рибалити й полювати. Під час повномасштабної війни приєднався до лав Національної гвардії України. Служив командиром відділення в 36-му окремому Подільському полку. Поховали воїна в рідному селі Немичинці.Дениса Купельського посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишилися батько Олександр, мама Ніна, дружина Вікторія, сестра Алла та племінниця Валерія.

🚰У Львові 20 серпня частина міста буде без води: перелік вулицьБез водопостачання тимчасово будуть будинки на таких вулицях: Білоцерківська, Бруснівська, Бережанська, Бузкова, А. Лупиноса, Вітрякова, Вигін, Гостинна, Дністерська, Дунайська, Жасминова, Кам’янецька, Віденська, вул. Керченська, О. Козловського, вул. Колійна, вул. Колодязна, вул. Кримська, вул. Липова Алея, Листопадна, вул. С. Литвиненка, вул. Луганська, вул. Меблярська, В.Навроцького, Орлина, Радість, І. Раковського, Ромашкова, А. Свидницького, Сливова, Сумська, Сусідня, Д. Танячкевича, Угорська, Шахтарська, Дж. Вашингтона ,1, 3, 3а; Зелена, 89, 91, 91а, 93, 95, 96, 97, 99, 101, 101а, 102а, 102, 103, 104, 104а, 105, 106а, 106, 107, 109, 111, 113, 115, 115а, 115д, 115 м, 115г, 115ж, 115 г, 115д, 115 б, 115б, 115д корп 1, 115 корп д, 115 корп ж, 118, 119, 119а, 121, 125, 127, 130, 137, 140, 143б, 144, 145, 147, 147а, 148, 149д, 149, 150, 151, 152, 153а, 154, 156, 158, 162, 164, 166, 172, 176, 179, 181, 182, 184, 186, 198, 198а, 200, 204, 204д, 204в, 204а, 204 в, 204г, 204б, 208, 212, 214; на вул. Пасіки Галицькі, 2, 3; на вул. Рахівській,1, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 17, 18, 19, 20, 20а, 24, 26, 27, 27., 28, 29а, 29, 30, 30а, 31, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 46, 48, 48а, 50, 50а, 50б, 52, 54, 56а, 56, 58, 60, 62; Тернопільська, 21ж, 21а, 21е, 21в, 21б, 21г, 21, 21д, 21к, 21є, 21д корп 59, 24, 26, 28, 29, 32, 34а, 34, 34б, 36, 38, 40, 42, 46 та на просп. Червоної Калини, 1, 2, 2в, 3, 4, 5, 6, 7, 7а, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 18, 22, 24а, 24б, 24, 25а, 25, 27, 29.