Еспресо Захід

🇺🇦88 відсотків українців - фактично, дев'ять з десяти - хочуть оновлення центральної владиЯкщо уточнити по інституціях, то картина наступна - 83% хочуть бачити інший парламент, 74 - новий уряд. 67 відсотків воліли б нового президента. Власне, останній пункт зазнав найбільш драматичної зміни за 3 роки - відколи востаннє таке опитування проводили. Тоді, в 2023-му, альтернативу Зеленському шукали лише 23%. Тепер ця цифра фактично потроїлася. Цікаво, що довіра до президента при цьому залишається на високому рівні - понад 60% підтримують Зеленського. І водночас хочуть його замінити на когось іншого. Парадокс? Зовсім ні. Мені здається, що довіра до президента - це насамперед довіра до інституції. Під час війни ця довіра вказує на готовність суспільства "об'єднуватися довкола прапора" навіть на 7 рік повномасштабної війни. Це довіра не до персоналії з певним прізвищем, це віра в спроможність Української держави вижити і зберегтися за підсумками війни. Докладніше про це дивіться у відео з Андрієм Сайчуком.👀Еспресо | Долучайтесь

🚉«Літо без війни»: 150 дітей захисників України вирушили на відпочинок до КарпатСьогодні з Центрального залізничного вокзалу Києва до Карпат вирушила перша група дітей у межах проєкту «Літо без війни». На відпочинок поїхали 150 хлопців і дівчат із родин загиблих Героїв, військовополонених, зниклих безвісти, чинних військовослужбовців та ветеранів.Проєкт реалізовують благодійна організація «Після Служби» та громадська організація «Милосердя та здоров’я». Ініціативу започаткували ще у 2023 році, щоб допомогти дітям, чиє життя змінила війна, отримати психологічну підтримку, нові враження та можливість хоча б на деякий час відчути безтурботність дитинства.Упродовж літа 2026 року до Буковеля на відпочинок і реабілітацію вирушать загалом 1413 дітей з різних куточків України. Для них підготували спеціальну програму, яка поєднує активний відпочинок, спілкування з однолітками, роботу з психологами та заходи для емоційного відновлення.Для багатьох із цих дітей така поїздка — не просто літній табір. Це можливість відволіктися від наслідків війни, знайти нових друзів, відчути турботу та повернути віру в майбутнє.👤Анастасія Зарічна, директорка БО «Після служби»👤Катерина Богадельнікова, директорка ГО «Милосердя та здоровʼя»👤 Іван Добровольський, ветеран, заступник начальника КОВА👤 Сергій Саврей, заступник керівника ветеранського простору міста Бучі👤 Платон і Вероніка про очікування від поїздкиФото/Відео: Діана Польова👀Еспресо | Долучайтесь

🇺🇦В Києві демонтували пам'ятник Міхаїлу Булгакову. Скульптура всесвітньо відомого письменника, уродженця Києва, потрапила в список об'єктів, пов'язаних із російською імперською та радянською політикоюОбидва пункти Булгакова стосуються.Про його щиру ненависть до української мови і Української незалежної держави останнім часом часто згадували. Рідше згадують, що він водночас був совєтським письменником, писав різну базгранину на замовлення партії. Наприклад, п'єсу про молоді роки Сталіна. Хоча посмертну славу Булгакову принесли заборонені, і антисовєтські за духом, "Собаче серце" і "Майстер і Маргарита". Їх почали друкувати з середини 80-х, на хвилі горбачовської "пєрєстройки". Саме тоді роман "Майстер і Маргарита", в якомусь журнальному напів легальному варіанті, вперше потрапив до моїх рук. Мені було, певно, років десять-одинадцять. Я дотепер пам'ятаю магію цих гоголівсько-фаустівських замальовок, веселий гротеск перестрілки кота Бегемота з чекістами.. Я любив цю книгу, я дотепер пам'ятаю цитати з неї. І буду пам'ятати - цього вже не зміниш. І власне тому я добре розумію, чому багато моїх знайомих з проукраїнськими поглядами виступили проти демонтажу пам'ятника Булгакову. Але вони помиляються. Докладніше — у відео з Андрієм Сайчуком.👀Еспресо | Долучайтесь

День Святого Духа: значення, символи та духовний зміст свята"Ми знаємо, що Дух Святий перебуває поза простором і часом, не належить до чуттєво осяжних форм буття. Він вічний, незмірний і всюдисущий. В Євангелії ми кілька разів зустрічаємо свідчення видимого явлення людям Святого Духа у доволі символічних образах. Так, під час події Богоявлення, коли Господь Ісус Христос хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба: "І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, – і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього" (Мф. 3: 16). А в П՚ятидесятницю на апостолів Святий Дух зійшов у вигляді вогненних язиків: "I з’явились їм розділені язики, мов вогненні, i спочили по одному на кожному з них. I сповнилися всі Духа Святого, i почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати" (Діян. 2: 3)", – розповідають у Православній церкві України. Чому Господь явив дію Святого Духа саме в таких зовнішніх формах – достеменно не відомо. Проте, як зауважують у ПЦУ, голуб – це символ смирення, лагідності та добра, а вогонь – світло віри, теплота любові і благодать, послані Богом.Детальніше читайте за покликанням.

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових 🕯27-річний Юрій Авєрін на псевдо Мажор поліг 4 червня 2025 року під час бойового завдання в селі Комар Донецької області.Юрій народився 11 серпня 1997 року у Дніпрі. Навчався у реабілітаційному центрі «Горлиця», а згодом закінчив Дніпровське вище професійне училище будівництва (раніше – ПТУ №5) за спеціальністю «маляр-штукатур». Протягом двох років працював оператором на заводі «Флагман», а згодом – на будівництві. На дозвіллі любив рибалити – це було його пристрастю. Також виготовляв різні фігури з дерева та вироби з бісеру, любив вишивати.У 2024 році Юрія мобілізували. Він захищав Батьківщину у складі 23-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду оператора БпЛА. Під час навчання ділився з побратимами коштами, за що й отримав псевдо Мажор. Він був мужнім і хоробрим, завжди мене підтримував і ніколи не відмовляв у допомозі. Він назавжди в моєму серці, а його діти – дві копії – нагадують, що він постійно з нами. Я досі чекаю і сподіваюся, що ось він приїде у відпустку та заскочить до мене на свої улюблені чебуреки».На честь брата Вікторія зробила татуювання з датами його народження та загибелі. Поховали захисника у селищі Слобожанське Дніпропетровської області. Посмертно Юрія Авєріна нагородили медаллю «За військову службу Україні». У нього залишилися дружина, двоє дітей, сестра, теща і тесть.

Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових🕯Старший солдат Сергій Бобрицький на псевдо Запорожець поліг 8 травня 2022 року в Маріуполі, коли окупанти вдарили авіабомбою по бункеру «Магазин 20» на «Азовсталі». Воїнові було 52 роки.Сергій народився 19 листопада 1969 року в Запоріжжі. Навчався у школах №10 і №34, а в 1985-му вступив до ПТУ №15. Опісля пройшов строкову службу. Протягом 15 років працював водієм-автослюсарем у приватних фірмах рідного міста. У 2005–2008 роках був монтажником, а потім до 2015-го – майстром ділянки на тому ж підприємстві. Наступні два роки Сергій служив у військовій частині НГУ в Запоріжжі, виконував бойові завдання на фронті. Згодом перевівся до «Азова». Служив водієм, про армійське життя майже нічого не розповідав. Рідні знали лише, що йому подобалося у підрозділі, його поважали.За два роки до повномасштабного вторгнення Сергій здійснив дві мрії: придбав мисливську рушницю, яку давно хотів, і показав дружині Галині Україну.З початком повномасштабного вторгнення Запорожець повернувся до полку. Вже після загибелі воїна рідні дізналися, що він був зазнав контузії в Маріуполі, а ще – витягнув побратима з-під обстрілу, врятувавши йому життя. Сергія відзначили нагородами «За участь в антитерористичній операції», «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність», «За участь в бойових діях», а посмертно – орденами Богдана Хмельницького і «За мужність» III ступеня.Поховали оборонця 5 червня 2023 року на кладовищі в селища Балабине Запорізької області. З рідних у Сергія залишилися дружина і дві доньки.

💬Лятошинський замість Чайковського має звучати на європейських сценах сьогодні, - диригент РеваковичПольський диригент українського походження Роман Ревакович, нащадок депортованих під час Операція «Вісла», уже понад три десятиліття послідовно будує польсько-українське порозуміння через класичну музику. Як ініціатор і артдиректор фестивалю Дні української музики у Варшаві, він відкриває польській публіці українську симфонічну та хорову спадщину, водночас організовуючи виконання польської музики в Україні.У Польщі він популяризує українську класичну музику, а в Україні - польську. Він є ініціатором і артдиректором Фестивалю «Дні української музики у Варшаві» і щороку влаштовує концерти польської музики в Україні. Польський диригент з українським корінням Роман Ревакович - нащадок українців, переселених унаслідок операції «Вісла». Власне, родинна травма підштовхнула його до думки будувати польсько-українське порозуміння. Згодом це стало його життєвою місією.🖥 Текстову версію повного інтерв'ю – читайте на сайті Еспресо.

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦Від успадкованих збитків до підозри у розтраті 1,1 млн грн: Львіввугілля під керівництвом Павла ОвчінніковаНаприкінці 2024 року Львіввугілля очолив Павло Овчінніков, отримавши у спадок понад 300 млн грн збитків та борги із зарплат. За час його управління через несплату рахунків об'єкти ДП опинилися під загрозою вимкнення електроенергії, а самому посадовцю у березні оголосили підозру у розтраті понад 1,1 млн грн.Згідно з наказом Міненергетики, з 23 грудня 2024 року Павло Овчінніков був призначений тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ДП "Львіввугілля". На цій посаді він змінив Вадима Крася, який керував державним підприємством з травня 2023 року.До цього призначення Овчінніков тривалий час працював у структурі цього ж вугільного об'єднання, очолюючи Відокремлений підрозділ "Шахта "Відродження"". Під час вступу на посаду він зазначив, що пріоритетом його роботи – "покращити економічний стан ДП "Львіввугілля" та забезпечити продуктивну роботу шахт як частини енергетичного сектору держави”.Докладніше читайте у нас на сайті.

🛢⚡️ Якби нафту в Бориславі знайшли сьогодні. Нафтова історія ГаличиниСьогодні нафта - це велика політика й "енергетична зброя". Але ще сто років тому епіцентр цієї глобальної гри був не в Перській затоці, а в передмістях Дрогобича й Борислава на Львівщині.Сьогодні світ знову уважно стежить за цінами на нафту. Вартість "чорного золота" зростає, і країни, які мають власні родовища, отримують величезні прибутки та політичний вплив. У цьому контексті історія Галичини виглядає особливо промовисто. Адже понад сто років тому цей край був одним із головних нафтових центрів світу. На початку ХХ століття Бориславський басейн давав приблизно 5% світового видобутку нафти. Якби ці ресурси розвивалися під контролем місцевої економіки та державності, Галичина могла б перетворитися на один із найбагатших регіонів Європи.Однак історія склалася інакше. Видобуток нафти тут приніс колосальні прибутки, але більшість із них опинилася в руках іноземних компаній. Водночас сам регіон пережив період небувалого економічного піднесення, що перетворив маленькі прикарпатські села на промислові центри

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦Енергонезалежність як стратегія виживання: як прикарпатська Долина впроваджує стратегію "енергоострова"Поки більшість українських громад лише шукають способи захиститися від можливих блекаутів, у Долині вже кілька років будують власну енергетичну стратегію. Місто стало одним із лідерів енергоефективності та почало реалізацію проєкту "енергетичного острова". Чи допомогла ця стратегія пережити складну зиму і що означає енергетична автономія для невеликого міста — говоримо з мером Долини Іваном Дирівим.🛑Читайте інтервʼю у нас на сайті.💬Якщо вдатися до короткої історії, то енергоефективністю місто почало займатися ще у 2009 році. Тоді ми приєдналися до "Угоди мерів щодо клімату і енергії" — це така європейська ініціатива. Ми взяли на себе зобов'язання щодо переходу на альтернативні джерела, зменшення викидів CO₂  і так далі. Багато речей було зроблено в напрямку термомодернізації за період з 2009 по 2020 рік. Ми реалізували дуже багато проєктів: це і відмова від централізованого опалення, і перехід котелень із газу на тверде паливо, і заміна вікон та дверей, і термомодернізація будівель.