Нещодавно натрапила в LinkedIn на кейс miltech-компанії про мову всередині команди. У них на виробництві значна частина співробітників — російськомовні. І замість директивного “переходимо на українську” вони пішли іншим шляхом — через ідентифікацію, гумор і відчуття, що це своє, а не нав’язане. Це дуже відгукується, бо за останні кілька місяців я багато разів чула запити на цю тему від компаній. Найчастіше це не про “давайте українізуватися”, а про те, що:— незрозуміло, як взагалі говорити про мову всередині команди— є напруження між колегами— складно зайти в цю тему, щоб не зачепити особистеІ завжди приходили до питань – а як побудовані внутрішні комунікації (які цінності, принципи, якою мовою розмовляють керівники або топменеджери з командою та інше). Тому такі ненасильницькі підходи в рамках корпоративних комунікацій, як у цьому кейсі, мені здаються досить робочими. 📌Також не забувайте про формалізацію зовнішніх комунікацій (на співбесідах, з партнерами, журналістами, іншими стейкхолдерами).