Блог економіста | Моя донька обожнює математику. Але в звичайній школі це майже нічого н...

Моя донька обожнює математику. Але в звичайній школі це майже нічого не важило — вчителька мала клас із 30 дітьми, половина з яких не розуміла базових речей, і займатися розвитком тієї, яка вже все засвоїла, просто не було ні часу, ні сенсу. Вчителька сама переконувала нас шукати іншу школу. І ми пішли. До фізико-математичного ліцею.Це не виняток. Це система.Засновник освітньої платформи Mathema Павло Педенко в інтерв'ю DOU розповів, що 95% їхніх учнів — це діти, які не розуміють дроби. Не олімпіадники, не ті, хто хоче стати математиком. Просто діти, які застрягли на матеріалі п'ятого-шостого класу. Табличне множення, ділення, найбільший спільний дільник.Тобто проблема масова і вона починається дуже рано.Мене завжди дратує ярлик «гуманітарій». Ніби якщо дитина погано рахує — вона автоматично любить літературу й історію. Але це зовсім не так. Часто це просто дитина, якій у потрібний момент не пояснили дроби нормально. І все.Нас з донькою свого часу дуже виручив DragonBox — норвезький застосунок, який вчить алгебри та геометрії через гру. Рекомендую всім батькам, у кого є діти шкільного віку. Навіть мені було цікаво проходити рівні. Але це — інструмент. Він не замінює людину, яка тримає стратегію навчання.Зараз всі говорять про ШІ в освіті. Держава будує платформу Мрія — вже 3000 шкіл, 400 тисяч користувачів, генератор тестів, рекомендаційна система. Mathema експериментує з ШІ-асистентами. Гарно. Але ШІ добре вирішує конкретну тему тут і зараз. Він не пам'ятає, що робив із цією дитиною місяць тому. Він не бачить, де вона застрягне через три теми. Він не тримає фокус.Це може робити тільки людина-вчитель.На мою думку, проблема математичної освіти в Україні — не в браку інструментів. Інструментів уже достатньо. Проблема в тому, що в класі 30 дітей, вчитель отримує невелику зарплату, і в нього фізично немає ресурсу працювати індивідуально. ШІ може компенсувати це для окремої дитини — якщо батьки знають про такі інструменти і мають час їх застосовувати. Але системно це не вирішить нічого.Мабуть, державі варто думати не лише про платформи, а про те, як зменшити навантаження на вчителя і дати йому змогу помічати кожну дитину — і ту, що відстає, і ту, що переростає клас. Чи ми забагато хочемо від вчителя?