Channel Блог економіста - @economist_blog - №4093
Є два погляди на кордон. Перший: цифровізація рятує. Другий: цифровізація впорядковує чергу, але не пришвидшує перетин. Як на мене, правда — у другому.Наприкінці 2025 року ми в ІЕД випустили великий аналітичний звіт про єЧергу — оцінювали її вплив на логістику, громади й державну політику. Головний висновок: система дійсно скоротила час очікування на окремих КПП на 25–70%. Це не мало. Але є КПП, де час не скоротився або навіть зріс. І головне — скорочення черги не означає прискорення перетину. Бо пропускна здатність залишається тією самою.Тоді постає питання: що насправді стримує кордон?Відповідь не одна. Євгенія Григор'єва з «Європи без бар'єрів» нещодавно написала, що єЧерга досі юридично є «експериментом» — без закону, без стабільного фінансування і без оцінки регуляторного впливу. Це реальна проблема, але я б не переоцінювала її вагу. Законодавче закріплення саме по собі не змусить вантажівки їхати швидше. Це необхідна, але явно не достатня умова.Одночасно віцепремʼєр Олексій Кулеба звітує про плани реконструкцій КПП на 2026 рік — Порубне, Лужанка, Ужгород, новий перехід Біла Церква–Сігету Мармацієй. Гроші є, плани є. Але якщо подивитися, де саме, то майже все на румунському та угорському кордонах. На польському — тиша. Фінансування заморожено, польський кредит не йде.І тут окрема болюча історія з польським боком. Польща запровадила систему RMPD — реєстрацію вантажівок для контролю каботажу на своїй території. Ідея зрозуміла. Але на практиці будь-яка перерва в GPS-сигналі понад годину — це автоматичний протокол на 10–12 тисяч злотих. А в Україні іде війна і РЕБ глушить сигнали, в тому числі і на польській території. Тобто перевізник, який везе вантаж через Польщу, ризикує отримати штраф просто через наслідки бойових дій за сотні кілометрів від нього. Ці кошти не вилучені остаточно — вони заморожені на казначейських рахунках Польщі як застави до вирішення справ. За словами Володимира Баліна з АсМАП, таких коштів накопичилося вже понад мільярд доларів. А перевізникам простіше домовитися з замовником і об'їхати через Румунію чи Словаччину, ніж ризикувати.Це означає, що Польща — наш найбільший торговий і транзитний партнер — системно програє румунському напрямку. І тут цікаве запитання: чому Румунія іде швидше? Чи тому, що там залишилося більше «легких перемог» (quick wins) — ми просто раніше не зверталися на той кордон? Чи тому, що з поляками домовлятися зараз складніше через внутрішню політичну динаміку?Думаю, правда в обох поясненнях одночасно. Але це не заспокоює — бо польський кордон це половина нашої вантажної спроможності на заході. І проблему треба вирішувати зараз, під час війни, а не чекати, поки вона розсмокчеться сама — бо після перемоги запрацюють порти, відновиться авіація, РЕБ не глушитиме GPS. Сьогоднішні обмеження на кордоні — це втрати вже зараз: і для перевізників, і для бюджету, і для торгівлі.Тож на мою думку, пріоритети такі: інфраструктура конкретних КПП + реформа митниці + двостороння координація з Польщею. Все разом, не по черзі.#дороги
442
26-04-10 14:22