Блог економіста | Хто платить за пільговий проїзд у транспорті?Знову ділюся дослідженням...

📌 Хто платить за пільговий проїзд у транспорті?Знову ділюся дослідженнями.Аналітичне дослідження ГО «Vision Zero» (2024) показує: пільги на проїзд у громадському транспорті — це соціальне зобов’язання держави, яке фактично перекладається на плечі місцевої влади та перевізників. У Києві, наприклад, понад 55% пасажирів — пільговики, компенсації ж або відсутні, або надходять із запізненням і не в повному обсязі. У Івано-Франківську — 42% пасажирів КП «Електроавтотранс». І всі вони мають право на безоплатний проїзд. Але хто реально за це платить?📉 Держава декларує пільги, але з 2016 року фактичне фінансування переклала на місцеві бюджети. Є 19 соціальних категорій громадян, що мають право на пільгу. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право встановлювати власні пільги. Так, в Києві є пільги для пенсіонерів за віком, у Львові - для інвалідів ІІІ групи, в Івано-Франківську - для учнів тощо. Як я писала ще у 2020 році, кожна область і навіть місто розробляє власну програму компенсацій, а єдиної методики розрахунку обсягу перевезень пільговиків досі не існує. Дані оцінюються “на око”: де квитки — то по квитках, де ні — множать кількість пільговиків на умовний коефіцієнт. Реєстру, який точно показував би, скільки людей реально користується пільгами, немає.🚍 І в результаті — той самий перевізник у двох районах може возити пільговиків безкоштовно або не возити взагалі. Бо компенсації затримують або не виплачують. А люди в одній маршрутці — з різними правами.📚 До цього ж висновку ще у 2015 році дійшов і Європейський інформаційно-дослідницький центр при Верховній Раді: система пільг — роздута, фрагментована і фінансово непрозора. Її не можна адмініструвати без єдиного реєстру і чітких правил. Саме тому тоді йшлося про необхідність монетизації пільг — тобто грошової компенсації напряму людині, замість безкоштовного проїзду.🇪🇺 В Європі це вже давно стало стандартом. У Польщі лише 5% населення мають право на транспортні пільги, і лише після перевірки доходів. У Великій Британії місцева влада компенсує перевізникам кожну пільгову поїздку — за електронним обліком. У Литві діє гнучка система знижок, але повна безоплатність — рідкість.💡 Але є важливе “але”. Монетизація — це не тільки вигода для бюджету й прозорість для людей, а й виклик для транспорту. Якщо люди отримають грошову допомогу замість безкоштовного проїзду, частина цих коштів піде не на квитки, а на інші потреби — ліки, їжу, оплату послуг. Тобто муніципальні перевізники отримають менше компенсацій, ніж раніше, коли пільги фінансувалися “оптом”. І це може ще більше ускладнити фінансове становище комунального транспорту, який і без того балансує на межі виживання.🎯 Тому монетизація — це не чарівна пігулка. Це реформа, яку треба впроваджувати комплексно: разом із реформою фінансування транспорту, електронним обліком поїздок, новими підходами до тарифоутворення й державною політикою підтримки громадського транспорту.👉 Від декларативних пільг до адресної допомоги. Від хаосу — до прозорості. Але й від ілюзій — до чесного діалогу про ціну кожної реформи.#пасажири #авто