Зʼїж книгу | Коли зло це не містичні монстри, а реальні люди «Чотири сезони»Стівен ...

Коли зло це не містичні монстри, а реальні люди «Чотири сезони»Стівен Кінг4/5Збірка повістей, яку сміливо можна було б назвати книгою спогадів (а може, й навіть сповідей), адже (майже) кожна з чотирьох історій розказана ретроспективно. Крім того, (майже) усі тексти об’єднує рідкісна для автора немістичність, бо роль зла тут відіграють не монстри, а людська неідеальністьЦікаво, що Кінг першочергово й замислював цю збірку як спосіб позбутися звання письменника жахів — і навіть заклав такий сенс у назву книги, яка в оригіналі звучить як Different Seasons — це ніби натяк на перехід в інший стан, ніби існує зміна сезону, тобто, пори року. На жаль, у перекладі ця гра слів загублена. Також з українського видання чомусь зникли епіграфи й підзаголовки до кожної повісті. В оригіналі кожне оповідання відповідає одному сезону: Hope Springs Eternal — «Весна довічних сподівань», Summer of Corruption — «Літо розбещення», Fall from Innocence — «Осінь невинності», A Winter’s Tale — «Зимова казка». Краса ж?Без перебільшень, кожен із текстів цілком тягне на окремий роман«Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка», що відповідає весні, символізує відродження та надію. Це історія про несправедливо засудженого Енді Дюфрейна — і про те, як у жорстокій в’язниці він зберігає себе та власну гідність«Здібний учень», що відповідає літу, натякає на спеку й символізує моральний розпад. Це історія, яка буквально досліджує природу людської жаги до насильства (хоч і не так тонко, як у Берджеса, але все ж вартісна). Розумний хлопець дізнається, що його сусід — колишній нацист, і починає шантажувати старого, аби той розповідав йому історії з концтаборів у найстрашніших деталях. Кінг майстерно розкриває тему соціального впливу і грає на знайомому страху «потрапити в погану компанію».(моя улюблена повість у збірці!)«Тіло», що відповідає осені, — текст про згасання дитинства та перехід у доросле життя. Четверо друзів вирушають на пошуки зниклого хлопця, аби прославитися. Історію ретроспективно розповідає головний герой, якому зрештою вдалося вирватися й стати успішним письменником. І знаєте, це такий тип тексту, що змушує згадати, хто з твоїх однокласників таки пішов «не тим шляхом» та замислитись про значення власного вибору. Цікаво, що Кінг майже повністю запозичив цю історію у свого друга по коледжу, який поділився нею з ним. Він вивів фабулу і важливі сюжетні гачки, але так і не зміг написати свою книгу. Після виходу книги він просився в співавтори, однак Кінг назустріч не пішовЗимовий «Метод дихання» — найбільш таємнича історія, де Кінг таки не втримався від містики. Текст і справді виглядає як зимова страшилка, яку розповідають у темряві, підсвічуючи обличчя ліхтариком. Головний герой — лікар, який погоджується вести позашлюбну вагітність (йдеться про часи, коли це вважалося ганьбою). Він навчає жінку особливого методу дихання, що позбавляє болю та вселяє віру у власні сили. Зрештою, цей метод спрацьовує, коли жінці доводиться народжувати дитину бувши без голови. Така собі притча про самоконтроль і віру в себе.(відверто — найслабший текст у збірці)Суб’єктивно.Цією збіркою Кінг довів, що здатен розповідати не лише містичні історії. Очевидно, що він чудово розуміється на людських страхах: деякі епізоди його текстів — наче здирання скоринки з рани й подальше її розколупування пальцем. Тут не буде десятиповерхових конструкцій символізму, але часом можна натрапити на справжнє чорне дзеркалоНа цьому все#зк_відгук 146 (41)