Прочитане в жовтні дуже коротко«Процес» Франц КафкаАбсурдистський роман про маленьку людину, що бореться проти бюрократичних кіл пекла.Одного дня Йозеф К. прокидається й дізнається, що його заарештовано. Причину йому так і не називають, проте наказують з’явитися до суду. Тут є зал засідань просто всередині житлового будинку, є порножурнали замість професійної літератури, а ще чесний адвокат, який майже поневолює свого клієнта. Попри те, що книжку написано понад сто років тому, текст досі залишається актуальним (хіба наше життя не театр абсурду з усіма цими «щось мені важко 1,6 млн баксів нести»)«Джонні отримав рушницю» Далтон ТрамбоОднозначний претендент у мій «топ 10 найкращих прочитаних».Це антивоєнний роман, у якому ми опиняємося всередині голови молодого ветерана, прикутого до ліжка; він без ніг, без рук, без половини обличчя, без зору та слуху.Головний герой згадує життя і розмірковує про війну — зокрема, про те, чому живі беруть на себе право говорити від імені мертвих солдат, приписуючи їм «бажання» померти героями.Бувши водночас напівживим і напівмертвим, він ніби стає справжнім голосом полеглих.Повноцінний відгук буде пізніше, але одразу зазначу: книжка — неймовірна (хоча, можливо, зараз не надто «на часі» для українців)Зі збірки «Чотири сезони» Стівена Кінга:«Здібний учень»Історія про те, як розумний хлопчисько дізнається, що його сусід — колишній німецький нацист. Отримавши цю інформацію, він бере старого на гачок і починає використовувати його у власних, дуже неочікуваних цілях.Шикарна історія, яка розкриває тему темної сторони людини«Метод дихання»Головний герой — лікар, який погоджується вести вагітність жінки без чоловіка (говоримо про часи, коли це було майже злочином). Він навчає її особливого методу дихання для пологів.І все було би чудово, якби не абсолютно крінжовий містичний фінал, де жінка зрештою народжує дитину… будучи без голови(Збірку дочитано)І не можу не згадати (хоч окремого відгуку не буде) ще один текст, який вартий уваги:«Хорошу людину нелегко знайти» (A Good Man Is Hard to Find) Фленнері О’КоннорДуже коротке оповідання, після якого ще хвилин сім сидиш у заціпенінні.Без спойлерів важко, але якщо коротко — сім’я вирушає в подорож, і на шляху стається дещо неочікуване.Ця історія нагадує притчу, де читачу пропонується подумати про (поверхову) віру, (показову) доброту, про (погану) хорошу людину😒#зк_списки