Інколи непогані, добрі люди ставали маріонетками в руках жорстоких богоборців, самі собі підписуючи вирок страждань за вчинене беззаконня.
Проте, хочеться вірити, що, все-таки, Милосердний Господь не відвернеться від грішників, які каються і, покаравши тут, помилує їх в житті вічному.
На жаль, дорогоцінні православному серцю чудотворні ікони с. Онишківці зникли безслідно. Благодатна ікона Богоматері «Ієрусалимска» в срібній ризі була втрачена ще в часи Першої Світової війни, а «Онишковецька», за словами очевидців, - в шістдесятих роках минулого століття. Вона була завбільшки у вхідні двері, також у срібній ризі. Це був вже список із первообразу, перед яким зцілився Скарбник, - теж чудотворна і не менш шанована прочанами.
У 1991 році, жителі села Онишківці розчистили святе джерело, і над ним було споруджено храм на честь святої праведної Анни.
А в 2000 році тут відкрито скит Городоцького Свято-Миколаївського жіночого монастиря, настоятелькою якого є ігуменя Михаїла (Заєць).
Із заснуванням обителі відновилося шанування святинь, які здавна шанувалися на цьому благословенному місці. У 2006 році, з благословіння правлячого архієпископа Варфоломія (нині покійного), сестрами обителі була написана ікона Божої Матері «Онишковецька».
Сьогодні цей святий образ є розрадою для всіх, хто з вірою і молитвою приходить до нього, та окрасою храму скита святої праведної Анни над святим джерелом. Перед іконою звершуються молебні та читаються акафісти.
Життя в монастирі — це щоденне диво.
За роки становлення обителі сестри неодноразово ставали свідками особливого покровительства Цариці Небесної та святої праведної Анни.
Усі свої труднощі й скорботи вони покладають до ніг Владичиці Богородиці, а Вона, як Небесна Ігуменя, всім управляє, благословляє й освячує добрі бажання та наміри, щоб вони послужили на процвітання цього святого місця і на спасіння всіх, хто з вірою прибігає до цієї святині.