Джерело святої праведної Анни с. Онишківці

На протязі багатьох віків глава мученика Вікентія була бережно хранима благочестивими християнами і передана преосвященному Віктору, єпископу Арцизьському, наміснику Свято-Іллінського монастиря м.Одеси. По особливому промислу Божому владика Віктор передає чесну главу в дар скиту святої праведної Анни с.Онишківці, звертаючись такими словами: «Вчення Святої Церкви говорить нам, що на місці, де почивають мощі угодника Божого, або часточка його мощей, там святий невидимо перебуває духом своїм. І свідчення цього – чудеса які звершуються перед ковчегами з мощами. Сьогоднішній момент – передача , говорить про те, що в обитель прийдуть не лише мощі святого мученика Вікентія, а він сам невидимо духом прийде і буде захищати, посилати чудеса, зцілення всім, хто з вірою прийде до його чесної глави». Віднині обитель на джерелі святої Анни та уся Українська земля має особливого молитвенника та ходатая перед престолом Божим. Святий Вікентій являється покровителем воїнів та допомагає людям в різних життєвих нуждах. Святий мучениче Вікентіє моли Бога за нас!

Молитовна згадка восьмої річниці принесення в обитель чудотворного образу Пресвятої Богородиці «У ВІДЧАЇ ЄДИНА НАДІЯ» та інших келійних святинь преподобного Амфілохія Почаївського. Цього дня також виповнюється вісім років від упокоєння схимонахині Варвари (Калашнікової) — духовної доньки преподобного Амфілохія, яка впродовж сорока семи років зберігала святині подвижника. Святе Євангеліє навчає: «якщо зерно пшеничне, впавши в землю, не помре, то залишиться одне; а коли помре — принесе багато плоду». У цих словах відкривається таємниця християнського життя: через самопожертву народжується плід, через земне завершення — початок вічності. Так і подвиг вірності Богові не зникає, але проростає молитвою, пам’яттю та благодатною присутністю в житті Церкви. У тиші монастирської молитви особливо відчувається, що смерть для християнина не є кінцем, але переходом до життя у Христі, Який Своїм Воскресінням переміг смерть і дарував надію всьому світові. І тому пам’ять про тих, хто служив Богові з любов’ю, стає не лише спогадом, а живим свідченням перемоги життя над смертю.

Радість святкування Різдва Христового не може мовчати — вона виливається у святих колядках, бо серце, торкнуте тайною Боговтілення, прагне славословити. Коли людський голос з’єднується з ангельським благовістям, тоді колядка стає не просто піснею, але живою проповіддю Церкви, у якій звіщається велика і страшна тайна: «Сьогодні народився вам Спаситель, Який є Христос Господь». Через колядки ми знову і знову сповідуємо віру в Бога, Який зійшов до нас у смиренні ясел, щоб піднести людину до висоти Небесного Царства.У цих святих піснеспівах відлунює радість пастирів, подив волхвів і трепет усього творіння, що пізнало свого Творця. Колядка входить у дім як благословення, освячує родину, примиряє серця, пробуджує покаяння і наповнює душу тихим світлом надії. Вона навчає нас славити Христа не лише устами, але й життям, щоб кожен наш день став колядою любові, милосердя та миру.Тож, браття і сестри, колядуючи, не забуваймо, що ми стаємо благовісниками Різдва, носіями світла Христового у світ, покликаними нести радість спасіння всім, кого посилає нам Господь.

Дорога наша Матушка! Благословіть від усієї душі привітати Вас з Днем Ангела – Днем Вашого Небесного покровителя –Архистратига Божого Михаїла! Молитовно бажаємо, щоб благодать Божа наповнила серце Ваше миром та радістю, укріпила віру і дала духовних і тілесних сил жити і трудитися для спасіння своєї душі і всіх ввірених Вашій материнській опіці. Тисячі людей приходять тепер в монастир, на подвор'я, на скит, руководимі Вами, і отримують допомогу заступництвом Цариці Небесної. З юних років Ви вирішили присвятити своє життя Христу Спасителю, "работая Господеви со страхом и радуясь Ему с трепетом". Господь бачив Ваше серце і благий намір, укріпив Вас в подвизі і нині дарував благодать послужити ділу спасіння багатьох душ. Сестри, вихованці монастиря – студенти, усі, хто трудиться в обителі відчувають себе тут люблячими, рідними, потрібними. Ваш приклад предстояння перед Господом в молитві в будь-якій ситуації, у всіх скорботах і обстояннях, надихає і нас, немічних, завжди в першу чергу просити допомоги у Христа. Благословіть побажати Вам, дорога наша Матушка, міцного здоров'я, терпіння, мужності, щоб Ви частіше раділи за нас, щоб Вашими святими молитвами умножилось число сестер, щоб наша велика монастирська сім'я возростала духовно. Нехай Господь наш Ісус Христос, служінню Котрому Ви присвятили все своє життя, сторицею воздасть Вам благодаттю і в цьому житті, і в майбутньому! Скільки уже зроблено, а у Вас завжди є нові плани – і нехай Всещедрий Владика Христос молитвами Вашого великого покровителя, Архистратига Божого Михаїла, завжди допомагає у Ваших трудах на благо православія, посилає Вам здоров’я і повноту Своїх милостей на многії і благії літа! Просимо Вашого материнського благословіння і святих молитв, з любов’ю у Христі, сестри Вашої святої обителі.

24 жовтня 2025 року, напередодні дня шанування ікони Божої Матері "Ієрусалимська".У Волинському обласному архіві м. Луцька у книзі «Девятисотліття православія на Волині 992-1892», а також у «Волинських єпархіальних відомостях» 1890 р. знаходиться інформація про чудотворну ікону Богородиці «Ієрусалимська» - святиню з с. Онишківці. Як ми дізнаємося із вищезазначених джерел, в церкві с. Онишківці знаходилася благодатна ікона Богородиці Ірусалимська, із предвічним Немовлям, держимим на лівій руці. Про походження цієї ікони зберігся наступний переказ. Татари і турки, під час своєї навали на Почаївську Лавру, піддали руйнуванню й пожежам навколишні села, у тому ж числі й с. Онишківці, що знаходилося в двадцяти верстній відстані від Почаєва. Церква і всі будинки в селі було спалено, частина мешканців його взято в полон, а решта із жахом розбіглися у сусідні ліси. Коли руйнівники віддалилися, жителі, які повернулися, знайшли під грудами попелу на місці згорівшого храму ікону Богородиці, яка лежала ликом до землі. Вона дещо обвуглилася, однак сам лик Пречистої Діви зберігся абсолютно неушкодженим. Благоговійні мешканці схилилися перед образом Богородиці в гарячій молитві і залишили його на церковному цвинтарі поблизу кам’яного хреста. Пізніше знайшли у лісі каплицю при джерелі, вцілілу від хижацтва татар, і там помістили цю ікону. У 1670 р., коли в Онишківцях був побудований новий Троїцький храм, ікону перенесли із каплиці та встановили в ній на горне місце. Ієрусалимська ікона Божої Матері стала покровителькою села.У тридцятих роках дев’ятнадцятого століття після молитви перед іконою зцілився від паралічу міщанин м. Дубно. Щорічно у великі свята звершувався хресний хід із благодатним образом із храму до каплиці і там, на джерелі, освячувалася вода. Святкування цій іконі звершувалося 12 липня та 25 жовтня.На початку 20 ст. ікона була вивезена богоборцями з с. Онишківці та зникла безслідно. З відкриттям монастиря на джерелі святої Анни відновилось і шанування ікони Божої Матері Ієрусалимської. Так, як оригінал був втрачений, то у 2006 році була написана копія ікони, яка на даний час знаходиться в храмі Праведної Анни. Перед нею служаться молебни та акафісти, а в пам'ятні дні (12 липня та 25 жовтня) сестри прикрашають ікону віночками з живих квітів, проявляючи благоговійну любов до Пречистої Діви. Богомольці звертаються до Пресвятої Богородиці в різних життєвих нуждах та отримують просиме.

Святкування на честь ікони Божої Матері Ієрусалимської в скиту святої Анни с.Онишківці 24 жовтня 2024 р. У Волинському обласному архіві м. Луцька у книзі «Девятисотліття православія на Волині 992-1892», а також у «Волинських єпархіальних відомостях» 1890 р. знаходиться інформація про чудотворну ікону Богородиці «Ієрусалимська» - святиню з с. Онишківці. Як ми дізнаємося із вищезазначених джерел, в церкві с. Онишківці знаходилася благодатна ікона Богородиці Ірусалимська, із предвічним Немовлям, держимим на лівій руці. Про походження цієї ікони зберігся наступний переказ. Татари і турки, під час своєї навали на Почаївську Лавру, піддали руйнуванню й пожежам навколишні села, у тому ж числі й с. Онишківці, що знаходилося в двадцяти верстній відстані від Почаєва. Церква і всі будинки в селі було спалено, частина мешканців його взято в полон, а решта із жахом розбіглися у сусідні ліси. Коли руйнівники віддалилися, жителі, які повернулися, знайшли під грудами попелу на місці згорівшого храму ікону Богородиці, яка лежала ликом до землі. Вона дещо обвуглилася, однак сам лик Пречистої Діви зберігся абсолютно неушкодженим. Благоговійні мешканці схилилися перед образом Богородиці в гарячій молитві і залишили його на церковному цвинтарі поблизу кам’яного хреста. Пізніше знайшли у лісі каплицю при джерелі, вцілілу від хижацтва татар, і там помістили цю ікону. У 1670 р., коли в Онишківцях був побудований новий Троїцький храм, ікону перенесли із каплиці та встановили в ній на горне місце. Ієрусалимська ікона Божої Матері стала покровителькою села.У тридцятих роках дев’ятнадцятого століття після молитви перед іконою зцілився від паралічу міщанин м. Дубно. Щорічно у великі свята звершувався хресний хід із благодатним образом із храму до каплиці і там, на джерелі, освячувалася вода. Святкування цій іконі звершувалося 12 липня та 25 жовтня.На початку 20 ст. ікона була вивезена богоборцями з с. Онишківці та зникла безслідно. З відкриттям монастиря на джерелі святої Анни відновилось і почитання ікони Божої Матері Ієрусалимської. Так, як оригінал був втрачений, то у 2006 році була написана копія ікони, яка на даний час знаходиться в храмі Праведної Анни. Перед нею служаться молебни та акафісти, а в пам'ятні дні (12 липня та 25 жовтня) сестри прикрашають ікону віночками з живих квітів, проявляючи благоговійну любов до Пречистої Діви. Богомольці звертаються до Пресвятої Богородиці в різних життєвих нуждах та отримують просиме.

В сьогоднішній день, 12 липня, коли Свята Церква благочестиво згадує страждання святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла в скиту святої Анни с. Онишківці вдбулося святкування Божій Матері на честь Її ікони «Ієрусалимська на Волині». Ікона Божої Матері «Ієрусалимська на Волині» прославилася в с. Онишківці у 17 столітті. У Волинському обласному архіві м. Луцька у книзі «Девятисотліття православ’я на Волині 992-1892», а також у «Волинських єпархіальних відомостях » 1890 рік знаходиться інформація про чудотворну ікону Богородиці «Ієрусалимська», - святиню із с. Онишківці. Про походження цього образу збереглося наступне передання. Татари і турки, під час нашестя на Почаївську Лавру, зруйнували та спалили місцеві села, в тому числі і с. Онишківці. Храм та всі будинки в селі були знищені, частину жителів забрали в полон, а частина наляканих людей розбіглися у сусідні ліси. Коли грабіжники відійшли, повернулися місцеві жителі і на місці згорівшого храму знайшли під грудами попелу ікону Богородиці, яка лежала ликом до низу. Вона дещо обвуглилася, однак сам лик Пречистої Діви зберігся абсолютно неушкодженим. Благоговійні віруючі схилилися перед образом Богородиці в гарячій молитві і залишили її на церковному цвинтарі поблизу кам’яного хреста. Пізніше знайшли у лісі каплицю при джерелі, вцілілу від хижацтва татар, і там помістили цю ікону. У 1670 р., коли в Онишківцях був побудований новий Троїцький храм, ікону перенесли із каплиці та встановили в ній на горне місце. У тридцятих роках дев’ятнадцятого століття після молитви перед іконою зцілився від паралічу міщанин з м. Дубно. З вікриттям монастиря на джерелі святої Анни, відновилося і шанування ікони Божої Матері. Так, як оригінал було втрачено, то у 2006 році була написана копія ікони, яка являється прекрасою храму Праведної Анни. До Пресвятої Богородиці моляться у різних життєвих потребах та отримують просиме.