TGLIST.COM.UA
Source
Духівник | Його можуть відвідати будь-які чоловіки з будь-якого кінця світу, атеї...
Духівник
@duhivnyk
399 Views/Reach
2026-10-13 16:17
Message №3831
Його можуть відвідати будь-які чоловіки з будь-якого кінця світу, атеїсти, туристи, фотографи, а мати — ні. Мені здавалося, що мене викреслили. Що вони там, у своїх чорних рясах, вирішили, ніби я щось нечисте. Ніби від мене треба ховатися, як від хвороби.
Слухаючи її, я думав про гілку, яку кидають у соляну копальню. Через кілька місяців її витягають, і вона вся вкрита кристалами, так що вже не видно дерева, а видно тільки блиск. Гнів Олени Василівни теж обріс кристалами. В основі була проста гілка — материнська туга, страх утратити останнє, що лишилося від чоловіка й від молодості. Але навколо неї наросли закон, хрисовул, корови й кобили, образа всіх жінок усіх століть. І вона вже бачила тільки блиск цієї образи, а не гілку.
А ще я подумав, але не наважився сказати вголос, що вона ревнує. І ревнує не до монастиря й не до ченців. На Афоні живе одна Жінка, якій туди можна. Греки називають Гору Περιβόλι της Παναγίας — Садом Пресвятої. І саме до Неї, до Тієї, що забрала сина, мати в сірому плащі ревнувала, сама того не знаючи.
ть, у як
На четвертий вечір вона принесла листи.
— Він знав, що я злюся, — сказала вона. — Він завжди знав. Ще маленьким, коли я приходила з операції, він уже з порога знав, чи хтось помер. Прочитайте. Я хочу, щоб чужа людина прочитала. Бо я вже не розумію, чи це мене переконує, чи я просто дуже хочу, щоб переконало.
Я наведу з них кілька уривків. Андрій писав рівно, без патетики, з тією спокійною твердістю людей, що пішли від світу не через образу на нього, а через те, що побачили його кінець раніше за інших.
*«Мамо, — писав Андрій, — ти пишеш, що тебе викреслили. Дозволь, я поясню тобі, що бачу звідси, а ти суди сама.*
*Найперше скажу те, що ти, мабуть, найбільше хочеш почути. Церква ніколи не вчила, що жінка нечиста або гірша. Коли в четвертому столітті з'явилися люди, які гордували шлюбом і казали, що з дружиною й дітьми не можна спастися, Гангрський собор їх анафематствував. Найперше правило цього собору — проти тих, хто зневажає шлюб. Золотоуст, який сам був аскетом і знав пустелю, назвав дім, де живуть чоловік, жінка й діти, малою церквою. Ти розумієш, що це означає? Наша кухня на Печерську, де ти пекла пиріжки з вишнями й де ми сиділи втрьох із татом, — це за Золотоустом церква. Не гірша за мою келію. Інша, але не гірша.*
*Отже, ченці тікають не від жінки. Ченці тікають від себе. Преподобний Паїсій, який жив тут недалеко, казав приблизно таке: нам заборона потрібна не тому, що жінка погана, а тому, що ми слабкі. Чоловік, який вирішив усе життя стояти перед Богом, дуже швидко дізнається, наскільки мало в ньому сили. Афон — це не фортеця проти жінок. Це лікарня для чоловіків, які надто добре знають свою хворобу».*
Олена Василівна, коли я дочитав до цього місця, сказала глухо:
— Лікарня. Він знає, кому це писати.
Я читав далі.
*«Але є й друге, і воно головніше. Ти пишеш, що жінок сюди не пускають. Це неправда, мамо. Сюди не пускають жінок, бо тут уже є Жінка.*
*Є переказ, який тут знають навіть діти паломників. Пресвята Богородиця пливла з апостолом Іоанном на Кіпр до Лазаря, якого Її Син воскресив і який тоді був там єпископом. Здійнялася буря, і корабель прибило до цього берега, недалеко від того місця, де тепер Іверський монастир. Вона зійшла на землю, благословила її, і тоді було сказано, що ця земля буде Її долею, Її садом і що Вона сама буде за неї заступатися. Відтоді на Афоні немає одного ігумена над усією Горою. Тут кажуть, що Ігуменя Гори — Вона. У кожному монастирі є свій ігумен, але над усіма — Вона.*
*Тепер подумай. На всій землі є лише одне місце, де жінка не гостя, не дружина, не мати, не служниця, а Володарка. Тут двадцять монастирів і дві тисячі чоловіків, і всі вони Її піддані. Немає іншого місця в цілому світі, де жінка була б так піднесена.*
*Святитель Григорій Палама, який теж був ченцем тут, у Ватопеді й у скитах, писав про Неї, що Вона стоїть на межі між створеним і нествореним, між людиною і Богом. Ніхто з людей, ні пророк, ні апостол, не стоїть так близько до Бога, як Вона. А Вона жінка, мамо. Не чернець. Жінка й мати.
Слухаючи її, я думав про гілку, яку кидають у соляну копальню. Через кілька місяців її витягають, і вона вся вкрита кристалами, так що вже не видно дерева, а видно тільки блиск. Гнів Олени Василівни теж обріс кристалами. В основі була проста гілка — материнська туга, страх утратити останнє, що лишилося від чоловіка й від молодості. Але навколо неї наросли закон, хрисовул, корови й кобили, образа всіх жінок усіх століть. І вона вже бачила тільки блиск цієї образи, а не гілку.
А ще я подумав, але не наважився сказати вголос, що вона ревнує. І ревнує не до монастиря й не до ченців. На Афоні живе одна Жінка, якій туди можна. Греки називають Гору Περιβόλι της Παναγίας — Садом Пресвятої. І саме до Неї, до Тієї, що забрала сина, мати в сірому плащі ревнувала, сама того не знаючи.
ть, у як
На четвертий вечір вона принесла листи.
— Він знав, що я злюся, — сказала вона. — Він завжди знав. Ще маленьким, коли я приходила з операції, він уже з порога знав, чи хтось помер. Прочитайте. Я хочу, щоб чужа людина прочитала. Бо я вже не розумію, чи це мене переконує, чи я просто дуже хочу, щоб переконало.
Я наведу з них кілька уривків. Андрій писав рівно, без патетики, з тією спокійною твердістю людей, що пішли від світу не через образу на нього, а через те, що побачили його кінець раніше за інших.
*«Мамо, — писав Андрій, — ти пишеш, що тебе викреслили. Дозволь, я поясню тобі, що бачу звідси, а ти суди сама.*
*Найперше скажу те, що ти, мабуть, найбільше хочеш почути. Церква ніколи не вчила, що жінка нечиста або гірша. Коли в четвертому столітті з'явилися люди, які гордували шлюбом і казали, що з дружиною й дітьми не можна спастися, Гангрський собор їх анафематствував. Найперше правило цього собору — проти тих, хто зневажає шлюб. Золотоуст, який сам був аскетом і знав пустелю, назвав дім, де живуть чоловік, жінка й діти, малою церквою. Ти розумієш, що це означає? Наша кухня на Печерську, де ти пекла пиріжки з вишнями й де ми сиділи втрьох із татом, — це за Золотоустом церква. Не гірша за мою келію. Інша, але не гірша.*
*Отже, ченці тікають не від жінки. Ченці тікають від себе. Преподобний Паїсій, який жив тут недалеко, казав приблизно таке: нам заборона потрібна не тому, що жінка погана, а тому, що ми слабкі. Чоловік, який вирішив усе життя стояти перед Богом, дуже швидко дізнається, наскільки мало в ньому сили. Афон — це не фортеця проти жінок. Це лікарня для чоловіків, які надто добре знають свою хворобу».*
Олена Василівна, коли я дочитав до цього місця, сказала глухо:
— Лікарня. Він знає, кому це писати.
Я читав далі.
*«Але є й друге, і воно головніше. Ти пишеш, що жінок сюди не пускають. Це неправда, мамо. Сюди не пускають жінок, бо тут уже є Жінка.*
*Є переказ, який тут знають навіть діти паломників. Пресвята Богородиця пливла з апостолом Іоанном на Кіпр до Лазаря, якого Її Син воскресив і який тоді був там єпископом. Здійнялася буря, і корабель прибило до цього берега, недалеко від того місця, де тепер Іверський монастир. Вона зійшла на землю, благословила її, і тоді було сказано, що ця земля буде Її долею, Її садом і що Вона сама буде за неї заступатися. Відтоді на Афоні немає одного ігумена над усією Горою. Тут кажуть, що Ігуменя Гори — Вона. У кожному монастирі є свій ігумен, але над усіма — Вона.*
*Тепер подумай. На всій землі є лише одне місце, де жінка не гостя, не дружина, не мати, не служниця, а Володарка. Тут двадцять монастирів і дві тисячі чоловіків, і всі вони Її піддані. Немає іншого місця в цілому світі, де жінка була б так піднесена.*
*Святитель Григорій Палама, який теж був ченцем тут, у Ватопеді й у скитах, писав про Неї, що Вона стоїть на межі між створеним і нествореним, між людиною і Богом. Ніхто з людей, ні пророк, ні апостол, не стоїть так близько до Бога, як Вона. А Вона жінка, мамо. Не чернець. Жінка й мати.