Обов’язково щодня доповіді по ситуації на фронті. Я хочу подякувати усім бойовим бригадам, кожному нашому підрозділу, які виконують завдання і бережуть українські позиції. Це важливо, дуже. Особливо на Донеччині, де найбільше російських штурмів. Але достатньо сказати один лише факт: від початку повномасштабної війни російській армії було визначено вже 15 термінів захоплення нашої Донецької області. Політичне керівництво Росії постійно марить Донбасом. Уже 15 разів було це марення у них – наче вони повністю захоплять Донбас. У 22-му році були терміни до 31 березня, до 9 травня потім, до 1 червня, до 15 вересня, до 31 грудня. У 23-му році Путін визначив два інші терміни захоплення Донбасу: до 1 березня і потім вже, коли знов не вийшло, то перенесли на 31 грудня. Двадцять четвертий рік – знов такі два терміни. У 25-му році, коли росіяни намагалися переконати Президента Трампа, що Україна начебто впаде, було вже три терміни – крайні дати для захоплення Донеччини, а саме: до 1 вересня, до 1 грудня і до 25 грудня. І вже в цьому році росіяни знов переносили дату захоплення Донецької області. Спочатку у них було до 31 березня цього року, потім уже до 1 вересня і тепер стоїть крайній термін до 31 грудня. Якщо Росія не завершить свою війну, то і цей крайній термін їм знов доведеться переносити. Якщо Путін хоче покласти ще мільйон своїх солдатів, щоб далі битися об цю стіну, то мільйону цих росіян, які поки що не мобілізовані в російську армію і сперечаються в чергах за бензином, варто подумати, що їх чекає далі. Вже всі пропозиції ми дали, щоб цю війну завершити, і Росія щоразу відмовляється. Напередодні прозвучало знов чітке бажання Росії воювати. Отже, треба якнайбільше перешкод для бажання воювати далі.
Україна вже пройшла великий шлях до ЄС, і на цьому фундаменті зведено багато. І вже розпочато перемовини щодо нашого членства, і вже відкриваються кластери, і кожен такий крок поєднує нас – Україну і Європейський Союз, українців і всю Європу. За кожним таким успіхом держави стоять наші громадяни, воїни і всі наші люди, які захищають безпеку й захищають майбутнє всієї Європи і які щодня всіма справами наближають не просто вступ, а утвердження нас як невід’ємної частини спільного європейського дому. І за кожним таким кроком також стоять і наші однодумці з інших країн, справжні друзі й союзники, перевірені часом і боротьбою, які довели, що Україна і Європа – одне ціле. Усіх таких особистостей Україна буде відзначати новою державною нагородою. Це орден Європи. Символ результативності спільного захисту нашої Європи. Україна абсолютно заслужила мати орден саме з такою назвою. Заслужила своєю цілодобовою боротьбою за життя Європи. І всі, хто у цій боротьбі стояли і стоять пліч-о-пліч з нами, – будуть удостоєні такої відзнаки – українського ордена Європи. З виступу з нагоди Дня Конституції України. (5/5)
Сьогодні жодна людина на землі не скаже, що ми за Крим не боремось і що ми про Крим забули. Кожен день доводить, що Україна пам’ятає про кожну свою частину, про кожну свою людину й справді б’ється заради справедливості для всієї нашої держави та кожної її невід’ємної частини. Росія принесла в Україну свою війну спочатку саме в Крим, і тепер нашою активністю – санкціями середньої дальності проти російського окупанта, нашим планом далекобійних санкцій та всіма іншими формами тиску на агресора – ми робимо все, щоб примусити Росію до закінчення війни й до відновлення справедливості. І саме Крим – у центрі цієї нашої політики гарантування справедливості. Росія перетворила Крим на плацдарм для загарбницьких операцій проти інших частин нашої держави й проти інших країн. Росія дуже довго намагалася нормалізувати свою війну і змусити Україну, всю Європу та світ звикнути, що її агресію начебто не зупинити й справедливість начебто не відновити. Сьогодні Україна позбавляє Росію цього плацдарму і ставить крапку на її намаганнях нормалізувати війну. І коли ми це робимо, ми пам’ятаємо, що справедливість для України означає справедливість і для Кримськотатарського народу. Народу, що був змушений пройти через депортацію та десятиліття знущань. Народу, який зміг повернутися на батьківщину, але чий дім росіяни знову спробували викрасти. Народу, який зберігає свою життєву силу і є невід’ємною частиною нашого суспільства. Сьогодні, коли ми вшановуємо блакитний стяг із золотою тамгою – цей гордий прапор, який об’єднує весь Кримськотатарський народ, – ми утверджуємо, що Україна бореться за себе й за всі свої землі, захищає справедливість для себе і всіх своїх людей – кожного й кожну, для кого вся Україна та наш Крим – це рідний дім. Маємо зупинити російську агресію. Маємо повернути на свободу всіх тих, хто зараз у російській неволі. Маємо гарантувати безпеку та надійний мир усій нашій державі та всім нашим людям. Qırımtatar Milliy Bayraq künü hayırlı olsun!Слава Україні!
Важливі здобутки нашої розвідки по ситуації в Криму та на інших наших територіях, які зараз перебувають під російською окупацією. Служба зовнішньої розвідки України здобула матеріали, які свідчать про фактично щоденне поглиблення кризи з пальним, воєнною логістикою та управлінням в Криму. Російська окупаційна адміністрація доволі чітко та недвозначно визнає неможливість вирішити проблеми, що були створені нашими санкціями середньої дальності проти окупанта, а також виконанням плану далекобійних санкцій передусім щодо російської нафтопереробки. Аналогічна ситуація розгортається і в інших російських регіонах. Отримали також внутрішню російську документацію щодо оцінки настроїв громадян держави-агресора. Наразі рівень тривожності росіян вже вищий, ніж під час нашої Курської операції, а саме більше 50%. Вже 66% росіян вважають складним своє фінансове становище. Більш ніж 80% росіян вважають неминучою масштабну економічну кризу в Росії. Абсолютно прозорі показники, які відображають провал путінської воєнної політики. Окремо Олег Луговський доповів про реалізацію під очевидним російським впливом у Білорусі заходів з підготовки до потенційного розширення агресії проти України. Вздовж нашого державного кордону у Білорусі завершується будівництво інфраструктури доріг і баз зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, які не мають жодного іншого сенсу, крім воєнного. Це прикордонні напрямки Кобринь – Ковель, Іванове – Маневичі, Лунинець – Сарни, Речиця – Коростень та Гомель – Чернігів. Знаємо, що в російських документах це описується саме в контексті завдань так званої «СВО». Білорусь отримала від України необхідні сигнали щодо такої діяльності, а також і щодо всіх інших форматів їхньої колаборації з Росією в інтересах затягування та масштабування війни. Білорусь знає, які кроки потрібні з її боку для миру. Розбудова прикордонної інфраструктури агресії з боку Білорусі має бути зупинена. Кроки, спрямовані до деескалації та миру, мають бути зроблені саме білоруською стороною. Дякую кожному, хто допомагає нам захищати життя і нашу незалежність! Слава Україні!
Росія вже не вперше окуповує чужі землі: російська держава складається з багатьох підкорених народів, із вкрадених земель. Ми за свою землю боремось. Ми боремось за своїх людей. Ми боремось за справедливість для України. Наказав нашій розвідці й армії працювати на випередження по тих обʼєктах, які росіяни використовують для масштабування війни. Зараз російське керівництво тягне під Москву, на Валдай та під путінський міст через Керченську протоку більше ППО – за рахунок ППО на інших напрямках. Тільки на Московський регіон вони стягнули сотні пускових для систем С-400, С-500 та «панцирів». На Валдай стягнули з інших регіонів Росії майже 90 пускових ППО, там ще формується спеціальна дивізія ППО, щоб берегти спокій російського керівництва. Для порівняння: на всіх інших напрямках в Росії, на інші їхні міста зараз по кілька пускових. Такі пріоритети. Захищають свою владу – захищають джерело цієї війни. Уже у більш ніж 60 російських регіонах є дефіцит пального, є також сильне зростання цін на бензин, цін на дизель, якщо вони, звісно, в наявності є. Російські спецслужби вже навіть пропонують перенести або взагалі скасувати ритуал обрання «Єдиної Росії» в Держдуму: їхня чергова імітація виборів була запланована на вересень, і зараз ми бачимо по доповідях розвідки, що в Росії не впевнені в процесах на вересень. Багато складнощів, і тільки через те, що Путін відмовляється закінчувати свою війну і не чує наших пропозицій зустрічі, пропозицій реальних перемовин і достойного миру.
Цими днями були детальні наради з дипломатичною командою по більшості заходів до серпня. Багато буде активностей. Найголовніше – щоб Україна отримувала засоби ППО саме так, як потрібно, і саме так, як наші партнери обіцяють. Графік постачання ППО – це ключовий графік для України і персональна відповідальність дипломатів по всіх напрямах саме такої нашої співпраці з партнерами. Команда уряду, міністерств закордонних справ і оборони України саме на цьому повинні зосередитись. Потрібні результати. Добре поставлена робота по виробництву в Україні та разом з партнерами зброї для наших далекобійних санкцій і також наших цілком справедливих відповідей середньої дальності по окупанту. Кожен день видно, що українська влучність працює. Я вдячний усім залученим силам. СБС, Сили спеціальних операцій, СБУ, ГУР – усі наші підрозділи, дякую вам. Цей наш тиск та кожна інша форма тиску на Росію мають працювати й надалі і спрацювати на мир. Вже більшість в Росії висуває претензію Путіну, що його війні не видно ні кінця, ні краю. І всі теперішні складнощі для росіян мають їх наближати до думки, що ця їхня війна є, і це не просто «каміння з неба», і що їхня війна повинна закінчитись.
Сьогодні, як і щороку 22 червня, в Росії багато й дуже пафосно говоритимуть про Другу світову війну, про одну з її найбільш кривавих частин – напад нацистської Німеччини на СРСР. Про час, який для України завжди був нагадуванням про важливість миру та вшанування мільйонів безневинних жертв Другої світової війни. Це саме той час 20 століття, який мав би назавжди змінити ставлення будь-якої держави та світу в цілому до людського життя, а саме – утвердити життя як справжню найвищу цінність. Світових воєн і не було б, якби тодішні лідери керувалися цінністю людського життя, а не своїми імперськими мареннями. Сьогодні ж Росія почала цей день зовсім не зі вшанування пам’яті полеглих у Другій світовій війні і не із сигналів, які дозволили б наблизити закінчення війни цієї, що триває зараз, – війни Росії проти України, а з нових нічим не виправданих убивств. У Сумській області російський дрон убив дитину, бабусю і чоловіка. Маму та ще двох дітей цієї родини поранив. Будинок знищений. Звичайний будинок, зовсім не військова ціль… У Запоріжжі за цю ніч двоє убитих від російських ударів, ще сім людей поранені. На жаль, є втрати також в Одеській області, були удари по Херсонщині, Донеччині, Харківщині. Знов були російські удари по енергетиці на Чернігівщині. У цієї російської війни – жодної справедливої причини: Путін керувався абсолютно тим же, чим і попередні агресори. Він так само зневажає життя. Він так само марить якоюсь своєю неадекватною й нікому не потрібною «імперією». Треба завершувати цю війну, що вже п’ятий рік забирає життя людей. Ця повномасштабна війна триває вже довше, ніж Перша світова. Можливо, Росія хоче дочекатися, щоб ця війна тривала ще довше і від Другої світової. Але світ точно цього не хоче й точно може цього не допустити. Потрібен тиск на Путіна, тиск на Росію, щоб все це завершилось достойним миром і реальним, гарантованим захистом для життя людей. Україна дала всі пропозиції для дипломатії. Треба нашим спільним тиском на агресора завести Росію в таку точку, коли інших варіантів, окрім дипломатії і завершення війни, не буде. Дякую всім, хто допомагає нам захищати Україну! Дякую всім, хто допомагає нам захищати життя людей!
Перш ніж робити щось публічно, я роблю непублічні кроки для деескалації. На рівні розвідок і військових Білорусь отримувала інформацію: закінчуйте допомагати «рускім». Історія з ретрансляторами – це довгий процес, за цим стоять жертви виключно з боку України. Вони координуються технічно і допомагають більш точним ураженням російськими та іранськими дронами по українцях. Лукашенко отримував цю інформацію і повинен демонструвати деескалацію не просто словами «Я вибачаюсь». Його «вибачаюсь» хай залишить для себе: воно не працює після першого дня війни.Крок номер один – ніякої технічної підтримки. Пряма підтримка – ретранслятор. Виключити це, зняти й показати нам, що це знято. Так як це передавалось їм неодноразово, ми прийшли в стадію публічного сигналу. Якщо він не зніме, ми знімемо все. Так само ми даємо сигнал: припиніть, будь ласка, постачання палива для російської армії. Тут немає ніяких погроз. Ми просто говоримо, що ми це бачимо. Перші кроки завжди непублічні, а наступні кроки інші.З інтервʼю для телемарафону «Єдині новини». (4/5)
Україна неодноразово давала сигнали, що втягування Росією у цю війну ще Білорусі може призвести до вкрай небезпечних наслідків. Зокрема, ми зафіксували, що вздовж нашого кордону на території Білорусі встановлене спеціальне обладнання, яке працює на Росію, на росіян, яке допомагає росіянам завдавати удари дронами по нас, по нашій території. Ми в Україні знаємо про чотири такі ретранслятори в Білорусі – саме у Гомельській та Брестській областях. Саме завдяки такому обладнанню завдавались удари по Житомирській, Рівненській, Волинській областях, по нашій енергетиці, по нашій залізниці – по звичайних містах, по наших селах. Білорусь має час, щоб демонтувати це обладнання. Також ми знаємо про кожен завод у Білорусі, який працює на Росію і працює на цю війну. Кожне підприємство, яке постачає компоненти для російської зброї – для бронетехніки, для ракетних систем, – і також підприємство, що постачає Росії пальне на війну, – це все втягування Білорусі у війну. Україна не хоче цього, і ми попередили фактичне керівництво Білорусі, яке впливає на відповідні події. Загалом тільки за січень – травень постачання бензину з Білорусі в Росію зросло в 13 разів, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, а дизеля – утричі. На жаль, це допомагає Росії адаптуватись до тиску і не наближає мир. Має бути навпаки: мир має наближатись, і Білорусі варто робити ті речі, про які говорить її фактичне керівництво неофіційними каналами, щоб ми в Україні дійсно бачили, що Білорусь дійсно проти цієї війни. Цю війну треба закінчувати. Мир потрібен.
Дніпрорудне – Гостомель: дієва співпраця заради підтримки людейВ Дніпрорудненській громаді поновили роботу ЦНАП та планують відкрити Центр дитячої та юнацької творчості у новому приміщенні. Все це завдяки підтримці Гостомельської громади, яка є партнером Дніпрорудного за проєктом «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Завдяки Меморандуму про співпрацю, що діє з 2025 року, громада-партнер надала фінансову допомогу на 2026 рік для відновлення роботи Дніпрорудненського ЦНАПу, зокрема для оренди необхідних приміщень, а також для оренди приміщення Центру дитячої та юнацької творчості.Дніпрорудненська міська військова адміністрація змінила місце розташування. Відтепер в цьому більш зручному приміщенні розмістився і ЦНАП релокованої до Запоріжжя громади. Раніше він не мав можливості працювати в повному обсязі через відсутність доступу до реєстрів Міністерства юстиції України. Але віднедавна центр відновив свою роботу та поступово розширюватиме перелік доступних послуг. Детальніше – за посиланням.
TGLIST.COM.UA
