​​Читаю книгу «Бібліотека цензора» від видавництва «Lobster». Це антиутопія про світ схожий на «1984», де з книжками поводяться, як у «451 за Фаренгейтом». Книга невеличка, 269 сторінок, трохи проміжних вражень.Світ пережив Революцію, на її уламках постав Новий Світ (який чудовий, ага), де викорінюють всі пережитки минулого. Головний герой – молодий Цензор. Його начальника звуть Перший цензор, а начальника начальника – Директор. В тексті всі безіменні. Наш герой перевіряє книжки, щоб там не було різних неподобств. До неподобств відносять: фентезі, порнуху та згадки інтернету (бо він заборонений). Зате можна пропускати любовні романи і мотиваційку про успішний успіх.Мене дивує підхід до роботи цього відділу: цензорам заборонена інтерпретація, тільки поверхневий аналіз ключових слів. Далі ще дивніше: якщо заборонена книга виходить у новій редакції чи перекладі, вони мають знову її перечитати. Цензори не забібікують крамолу, а просто вибраковують книгу, якщо там є щось таке. А ще у них по Міністерству Правди Інформації бігають білі кролики. Тобто авторка однією рукою забороняє інтерпретації для цензорів і другою – навалює книжкових відсилок для читачів. З антиутопії твір повільно перетікає в сюрреалізм.Станом на середину книги наш молодий Цензор піддався спокусі інтерпретацій і став тибзити заборонку собі додому. Від прочитаних книг його штирить, як від снів під температурою. Він «дивиться мультики» наяву, розмовляє з персонажами, йому здається, що книги «покусали і вигнали з ліжка його дружину». Про книги дедалі більше говориться, як про живих людей, котрим дуже кепсько у цій антиутопії (бо їх спалюють). Тут книги порівнюються з сиротками, «яких ніхто не погладить по спині, щоб заспокоїти» і з в’язнями концтабору, приреченими на смерть. Коротше, чим більше читаю «Бібліотеки цензора», тим більше думаю, що це не класична антиутопія, а сучасна метамодерна проза, де фантастичний жанр – це інструмент, а відсилочки – літературні прийоми, щоб передати авторську ідею. Тож текст змушує задуматися, скільки відсилок і навіщо вклала туди авторка, і яку гру з читачем вона затіяла.