Альманах фантастики "Das ist fantastisch!" | ​​Нарешті дісталася «Щоденників Вбивцебота».Почала з перших двох томів...

​​Нарешті дісталася «Щоденників Вбивцебота».Почала з перших двох томів. Це – короткі книжки, які можна прочитати за день (навіть за раз, якщо дуже хочеться). Мені в цілому сподобалися. Гарно підходять, щоби взяти кудись з собою , або відпочити у перервах між читанням товстунців.Сюжет тримається на харизмі головного героя.Головний герой – бот, який усвідомив себе, хакнув модуль контролю і з усіх сил старається не спалитися. Для цього йому треба вдавати бездушну машину, хоч з нього так і пре сарказм. Бота відряджають охороняти невеличку дослідницьку експедицію на далекій-далекій планеті. Але єдине чого він хоче – це, щоб від нього відчепилися і не заважали дивитися серіали. Здається, це перший бот у фантастиці, який, отримавши самосвідомість, хоче тупо дивитися серіали.Мені подобається такий типаж героя: втомлений, побитий життям профі, який хоче переконати всіх, в тому числі і себе, що йому на все пофіг, але коли хтось у небезпеці – не вагаючись кидається на порятунок. Такий собі лицар-термінатор із кризою середнього віку.Перший том – «Всі системи: небезпека» - має короткий динамічний сюжет, кілька гегів і кілька неочевидних аналітичних висновків головного героя.До речі, за першим томом зняли непоганий серіал. Він остаточно визначився з жанром – комедія. Серіал гарно вхопив атмосферу книги. Плюс туди додали кілька нових гострих моментів, аби попереживати за героїв, і кілька вдалих жартів (наприклад, екранізували улюблений серіал Вбивцебота. І ми дивимося серіал, де герой залипає у серіал).Другий том – «Штучний стан» - працює за тим самим скриптом: довго розкачується, і останні 50 сторінок йде екшен-розв’язка. Навіть головний герой помічає збіги обставин)))Якщо в першому томі Вбивцебот зі свободою волі змушений вдавати з себе зразкову машину, аби його не утилізували, то в другому – звичайну людину. Це навіть складніше (доводиться складати розклад відвідування туалету, який йому не потрібен, аби інші люди ніц не запідозрили). В сюжет додається більше гумору та ботів з різним ступенем самоусвідомлення.В цілому, «Щоденники Вбивцебота» - легка пригодницька фантастика. Я би хотіла, щоби ці історії були більшими. Читатиму далі, кажуть, 5 том за об’ємом – вже повноцінна книга, а не тоненька повість.Українською видає «Жорж». Книги йдуть у твердих обкладинках, переклад приємний. Якщо ви, як і я, не читали цикл, а хочеться чогось геть ненапряжного і невеликого – раджу. Як і серіал.