Альманах фантастики "Das ist fantastisch!" | ​​«Засуджений на страту» - це химерна проза про Гетьманщину, що читаєт...

​​«Засуджений на страту» - це химерна проза про Гетьманщину, що читається дуже повільно. Хронологічно вона торкається поч. XVIII ст. – розквіту українського бароко – і така ж сама пафосна і надмірна. Авторка уникає прямих історичних посилань, натомість Київ у книзі названий Вічним містом, гетьман Мазепа – старим гетьманом. Додані елементи альтернативної історії: наприклад, у Вічнім місті досі живуть п’ять княжих родів, хитросплетені шлюбами і ненавистю.🌟 У книзі шикарна стилізація тексту, через яку складається враження, що читаєш не сучасний роман, а щось із класики, написаної багато років тому. Мені сподобалося занурення в епоху через словесні витребеньки, назви одягу, описи меблів та побуту. Це дуже смачний і багатошаровий текст із так би мовити «найкласичнішими» тропами: від Ромео і Джульєтти до Адама і Єви.⚜ Кілька слів про сюжет. Він розділяється на цілком зрозумілий текст про «гру престолів» між п’ятьма княжими родами та набір інтерконтекстів, через які у книги буде стільки версій прочитання, скільки читачів. Метафори тут щільно вплетені в авторську мову і релігійну картину світу персонажів. Читач постійно має вирішувати для себе, що з цього правда, а що - символізм. Наприклад, герої крадуть сни у скриньки, бачать, як їм посміхаються святі на іконах, від радості з-під їхніх жупанів вилітають лускокрильці.⚜ В центрі сюжету історія про заборонене кохання таких собі «Ромео і Джульєтти» з ворогуючих княжих родів. Це кохання таке велике і світле, що «затягує на орбіту» інших персонажів, ранить, та викриває їхні найгірші якості. Сюжет вдало балансує між історіями гріхопадіння, спокути та боротьби за гетьманську булаву.🌟 Якщо копнути глибше – то в сюжеті заховано багато відсилок до міфології, античної та релігійної літератури. Мені здається, що деякі з них додані як «бантики» - для прикраси тексту, хоча за бажанням в усьому можна знайти символізм.⚜ Якщо прокопати вглиб літосфери (сподіваюся, ви зацінили гру слів), можна вийти на рівень смислів. В якийсь момент читач стає співатором цієї книги. Йому важать роздуми, асоціації та інтерпретації, що виникли протягом читання (а вони точно будуть).⚜ Наостанок зазначу важливий момент: з сюжету можна зчистити практично всю фантастичну складову. Тоді це буде книжка про те, як хтось із чотирьох друзів видав п’ятого московитам під час весілля (це не спойлер, а буквально анотація). І автор, як хороший оповідач, дещо «прикрашає» факти і додає містичних співпадінь, аби читачам було цікавіше. Тож якщо ви чекаєте фентезі з мавками і русалками – це не той текст. Проте погодьтеся, цікаво ж читати про Київ, де поміж людей ходять Тіні, спокушаючи на гріховні вчинки, живе Безликий Князь, який залишає по собі зміїні сліди, а Архистратиг Михаїл ганяє московитів вогняним мечем.Буде чесно сказати і про те, що особисто мені не зайшло (але це не означає, що воно погане). На останніх 50 сторінках основного сюжету немає, натомість йде величезний сюрреалістичний епілог, відкритий до читацьких інтерпретацій. По суті – історія Адама і Єви, розказана навспак у вигляді притчі з дуже чітким християнським посилом. Мені він видався надмірним і повчальним.⚜ Та попри це книга класна: складна і багатошарова. Я б сказала, що в неї є поріг входження і вимоги до обізнаності читача. Давно не читала української фантастики з такою увагою до фактажу та деталей. Книга вийшла у «Віхолі», має приємне оформлення. Якщо любите історичне і химерне – раджу.