Стратегія національної безпеки 2025-го року визначає формалізацію повороту у зовнішній політиці США. Вона проголошує доктрину «Америка передусім» як єдиний прагматичний і реалістичний принцип, який має керувати діями американської держави. Цей документ є критичною відповіддю на «помилкові стратегії», що панували після закінчення Холодної війни, які, на думку авторів, призвели до нескінченного списку побажань і нечітких цілей, а також дозволили союзникам перекласти тягар власної оборони на американський народ. Тепер, головна мета полягає у забезпеченні того, щоб Сполучені Штати залишалися найсильнішою, найбагатшою та найуспішнішою суверенною республікою, і зовнішня політика має фокусуватися виключно на захисті «основних національних інтересів».Ключовим стовпом нової політики є рішучий акцент на економічному відродженні та безпеці, адже економічна міць розглядається як необхідний фундамент для військової переваги та світового впливу. Стратегія зосереджена на «реіндустріалізації«» економіки США, поверненні виробництва (re-shoring) та використанні стратегічних тарифів для сприяння широкому промисловому виробництву. Особлива увага приділяється забезпеченню найнадійнішої промислової бази у світі, здатної задовольнити як мирні, так і військові виробничі потреби. Крім того, стратегічним пріоритетом є відновлення «енергетичного домінування» (включаючи нафту, газ, вугілля та ядерну енергію), що має забезпечити робочі місця, знизити витрати для американських споживачів та бізнесу, а також послабити вплив супротивників.У сфері міжнародних відносин адміністрація чітко переходить до моделі «Розподілу тягаря» (Burden-Sharing), наполягаючи на справедливому ставленні та припиненні економічних дисбалансів у відносинах із союзниками. Це вимагає від багатих і розвинених країн-партнерів прийняти на себе первинну відповідальність за безпеку у своїх регіонах. Як приклад, Стратегія встановлює новий глобальний стандарт — «Гаазьке зобов'язання», яке вимагає від країн НАТО витрачати 5% свого ВВП на оборону. Географічно, стратегічні зусилля насамперед зосереджені на «Західній півкулі», що проголошує повернення до Доктрини Монро. Це означає наполягання на американській перевазі та недопущення непівсферних конкурентів до володіння стратегічно важливими активами чи розміщення загрозливих сил у регіоні. Жорсткий регіональний фокус підтримується внутрішніми пріоритетами, зокрема, «закінченням ери масової міграції», яка розглядається як загроза національній безпеці, що підриває соціальну єдність та національну ідентичність.В Азійсько-Тихоокеанському регіоні ключовим завданням є «виграш економічного майбутнього» та збереження військового стримування. Стратегія визнає, що попередня політика відкриття ринків Китаю лише зробила його багатим і могутнім. Тому Сполучені Штати мають на меті відновити економічний баланс, забезпечуючи взаємність та справедливість у торгівлі, водночас працюючи з союзниками, чия спільна економічна міць перевищує половину світової економіки. Військове стримування, особливо щодо Тайваню, є важливим, оскільки контроль над Тайванською протокою та Південно-Китайським морем має критичні наслідки для світової торгівлі.*продовження в коментарях