Пані Стефанишина дала інтерв’ю інфлюенсеру Маріо Навфалу, тому кого постійно репостить Ілон Маск (1311+ репостів за 2025-й рік) та який має велику аудиторію і вплив на консерваторів Заходу, як в США так і в ЄС. В Польщі навіть якийсь урядовий інститут почав розслідування щодо зв'язків Навфала з російським урядом. Перекажу вам зміст розмови з пані Стефанишиною. Респект за те, що не цурається йти на такі площадки, щоб представляти українську точку зору. Тож, поточний діалог щодо припинення війни перетворився на складний геополітичний багаторівневий процес, що виходить далеко за рамки двостороннього конфлікту. Київ має ретельно враховувати не лише публічні позиції Москви, але й тактику великих держав у регіоні. Наприклад, навіть у період зустрічей американської делегації з російською, Китай активно займається паралельною дипломатією, надсилаючи свого представника в Москву для зустрічі з Лавровим. Ця обережна поведінка відображає занепокоєння Пекіна щодо непередбачуваності Москви, особливо враховуючи, що Китай надавав Росії фінансову підтримку, компоненти та інвестиції з початку повномасштабного вторгнення. Присутність китайського представника під час переговорів із США є цілком природною, оскільки Пекін діє як своєрідний «сторожовий пес» (watchdog), щоб уникнути несподіваних змін у російській позиції після зустрічей із Заходом.Хоча публічно Москва зосереджується на територіальних питаннях, її ключові вимоги слугують насамперед внутрішнім інструментом виправдання агресії, а не справжньою метою завершення війни. Росія використовує прагнення України до членства в НАТО як виправдання для всіх своїх військових дій, дозволяючи Путіну стверджувати, що цілі нібито досягнуті, що легалізує агресію в очах власного населення та олігархів, які постраждали від санкцій. Українська сторона вважає неможливим обговорювати питання, які суперечать її суверенітету, включаючи обмеження членства в НАТО чи ЄС, або встановлення лімітів на чисельність збройних сил. У Києві вважають, що ця риторика про НАТО та Донбас є насамперед тактикою ведення діалогу, а не основою для багатошарового вирішення конфлікту, яке має розпочатися з припинення вогню на існуючих лініях розмежування.Залучення нетрадиційних фігур, таких як бізнесмени Стів Віткофф та Джаред Кушнер, до переговорного процесу з боку США підкреслює відчайдушний пошук ефективних шляхів виходу з війни, що затягнулася. Українська сторона, усвідомлюючи, що протягом трьох з половиною років ніхто у світі не винайшов дивовижного способу закінчити цю війну, готова випробувати будь-який формат, який має підтримку найвищого американського керівництва. Цей процес є структурованим: Віткофф, маючи повний мандат президента, використовує різноманітні канали для спілкування з росіянами, тоді як формалізація та кінцеве схвалення угод має відбуватися на рівні Державного департаменту та вище. Такий підхід, що поєднує бізнес-логіку з дипломатичним наглядом, може виявитися необхідним на етапі звуження дискусії до ключових територіальних питань.У відповідь на російську майстерність обходити західні санкції, Україна розробила стратегію, зосереджену на безпосередньому ударі по військовій та енергетичній інфраструктурі, що є ефективним інструментом тиску. Оскільки Росія роками використовувала нездатність західних країн належним чином забезпечити дотримання санкцій, вона стала надзвичайно вправною в їх обході. Знищення інфраструктури, зокрема об'єктів, пов'язаних із «тіньовим флотом», що фінансує війну, є негайно виконуваним інструментом примусу. Ці удари є легітимними цілями, оскільки спрямовані на військову та енергетичну інфраструктуру, при цьому українські дії на відміну від російських, які атакують цивільні об'єкти, театри та дитячі садки, не спрямовані проти мирного населення.*продовження в коментарях.**Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові.