D.I.

Панове, ситуація наступна по розіграшу.Не те, щоб зовсім нема з чого обрати, є 6 варіантів)І, справді кажучи, донатів мало, але я так глянув... За пару тижнів, як я активізував зусилля по збору, назбиралося більше 10к. Наче і непогано, дякую усім.Але найбільші донати прилітали без підписів, як мені назвати. І я розумію, що вони виграють за алгоритмами розіграшу у моно (вже неодноразово проводив просто)Я ось що подумав - я зараз видам номерки людям, які задонатили та мають ідеї, як перейменувати канал, а потім запишу з рандомайзера відео. Можемо навіть відео зробити, де мене, домашього і некрасивого, Марта зніме та покаже, що рандомайзер не підкручував)І аби усе було прям прозоро...Номер 1 — Ірина Пасько. "Масовік із отакенним затєйніком"Номер 2 — Тетяна Адаменко. "D.I. розслідує таємниче зникнення автобусної зупинки".Номер 3 — Gravebenedict. "Чому очільник чорного човна чимдуж човгає по часник?"Номер 4 — Олена Маєвська. "VseVoloshka і "єЩоСь"Номер 5 — Дар'я Мельникова. "Бджола та шкіряний піджак: жаль мене, тільки ніжно"Номери 6 та 7 — Анонім. "Обдрочена шкарпетка"Мені навіть не соромно буде змінювати назву, бо усі прикольні))

Якщо головні проспекти — артерії міста,тоді кам'янські постраждали від ішемії:неспішні в подачі свіжої крові та змістузакону про мову на вивісках. В них щемливозапрошують нас на каву десь поруч із баром,який через Час відгукнувся ім'ям старого,котрий уособив місто — був власником даруне бачити сталого розвитку всіх, крім нього.Виходиш опісля заходу, бачиш у паркуна рампах продовження безладу: там безжальноволають балади підлітки. Звуки гітари:Єремія, як чує вокал, то реве кришталем.А небо ридає пилом, графітом та коксом.Холодний IPA для детоксу, бо в центрі сірістьзжирає сітківку ока, висмоктує мозок,а далі планує на Площі з бажанням звідситікати зустрітись, потім зганяти на лівий,де навіть будинки не тиснуть, де місця більше.По набережній до дамби пройтися ліниво,побачити міст, Дніпробуд, зрозуміти: тишіне буде, Димар дістане усюди пекельнимвідлунням металу. Нехай мій каскад іронійне стане лякати вас приїздити до міста, бо текст мій —не більше, ніж прояв моєї до нього любові.____Прим.: Час відгукнувся ім'ям старого — відсилка до пабу Time, який приймав наші з Мартою івенти вже 5 разів і більшість з цих івентів були важливими для нас (перший івент у 22-му році у закладі, який став передумовою періоду піку SJ Poetry; літературний слем, який неіронічно став навіть міжнародним і який ще донедавна пригадували; перший івент Саду Деформацій).Раніше у цьому приміщенні був рок-паб "Брєжнєв".

Життя — постійне змаганняз вирішення проблем на швидкістьзаради можливості у майбутньому,де тебе приковано до ліжкакайданами метастазів,вимовити нечіткокрізь кляп інсульту:"Сізіфова праця".Граю на випередженняі кажу зараз,бо так визначаюся, хто я,розглядаючи питанняу різних розрізах.Так вийшло —маю що сказати тоді,коли звідти обираюнасичені гемоглобіном чорниладля образів.Краще збиратиму їхдля творчості, ніж для терапії,бо дістати ножа з раникуди болісніше за удар,а так хоч буде хороший текст.Тому моя творчість —фрикції леза у рані.Часто чую:купа хорошого навколодля отримання натхнення.Найчастіше апелюютьдо твоїх почуттів.Дружба — ілюзія любові,за якою сховався взаємний гешефт.Любов — ілюзія звичкидо зручного побутута задовільного сексу.Так залишаються тількивійна та анамнез.Мені вже не варто лікуватись.Точніше, так —вже варто не лікуватись.Від перестановки складниківсума не змінилася,але вже виднагеометрична прогресіяу вигляді фігурв площині свідомості.І ця прогресія незабаромзахопить свідомістьповністю.

Привіт,колибельна найкращих текстів.Вже незабаромбудеш для нас недосяжна.У вигинах акрилународилися кращі рядкиз усіх, що колись писав,та відвоювавсвій організаторський п'єдистал.Привіт,прохолодний, місткий підвал,який ще ніхтоне завоював.У тривожні хвилинилишався фортецею спокою,стіною, яка захищала.Ці стіни — мій мармур слави.Цю стелюврешті-решт пробив.І кожну з двох кімнатварто назватиокремими Словами,як той будинок,якого частководавно нема.Привіт,мій пухнастий та сірий друже,з яким ототожнюю і себе.Як свій образ,візьму із собою далі,най період,що надав тебе,залишився уже позаду.Привіт,наш величний захисникувід спеки та спраги.У тінях твоїхзостається пам'ять.Адже у нійіз великої буквіна всеукраїнській мапівідобразився Камінь.Привіт,незначний будинокна відшибі сіті-сателіта.Ти подарував емоцій,більше, ніж можутьмногая літа.Не всі з них яскраві,не всі з них світлі.Не впевнений, щов нас ще буде змога.Тому я скажу тобі зараз "дякую".Ти вперше за довгий часбув для мене домом.І не тільки для мене.Для нас, для усіх, хто ямбамизмішував амфібрахіїта алкогольні напої.It's all that I want to say —Ти назавждинаш літмузей.Дякую.Дякую.Дякую.

Тема: Код червоний!Пролунав ще не зламаний голос у темному храмі: "прошу, поможіть!"Вирізають між стегнами дівчини цноту, немов слайс прошуто — ножі.Мельпомена регоче над криком беззахисним жертви, та так, що аж зле.Посейдон ще знущається, каже: "давай, ворушися, ледащо!" АлеПосейдон взагалі не зважає, що це буде травма назавжди, дівчанамагається борсатись, безрезультатно — тут сотні дівчаток кричали.Не чули. Її врятувало втручання природи, червоного коду.Насильнику бридко. Тікає в комфорт середовища водного бог.___"Я благаю, Афіно!" — звернулася дівчина. "Бо довелося насмі-...""Осквернила мій прихисток?" Перетворила Афіна волосся на змій,що шиплять. "То тепер ти навіки лишишся такою. А нині — рушай!"Мельпомена сміється: "Будь вдячна, що не знадобилась Афіні душа!"Народилась Медуза Горгона, що травми виписує вирієм рим.Незабаром лунатиме слава, яка перейде в суєвір'я незриме —на камінь німий перетворює погляд Горгони на тебе і вірш,що пригадує досі із жахом ту ніч, коли був поміж стегон в ній ніж.___Залишиться ця травма назавжди у текстах. Бо вирій той — просто вода,що не вимиє болю, підлогу чи вікна. Не знатиме помсти отанещаслива Медуза Горгона. Нехай вона всіх обертає на твердь,бо якщо їй позбутись цього, то в Медузи лише прірва болю і смерть.