Привіт,колибельна найкращих текстів. Вже незабаромбудеш для нас недосяжна. У вигинах акрилународилися кращі рядкиз усіх, що колись писав,та відвоювавсвій організаторський п'єдистал. Привіт,прохолодний, місткий підвал,який ще ніхтоне завоював. У тривожні хвилинилишався фортецею спокою,стіною, яка захищала. Ці стіни — мій мармур слави. Цю стелюврешті-решт пробив. І кожну з двох кімнатварто назватиокремими Словами,як той будинок,якого частководавно нема. Привіт,мій пухнастий та сірий друже,з яким ототожнюю і себе. Як свій образ,візьму із собою далі,най період,що надав тебе,залишився уже позаду. Привіт,наш величний захисникувід спеки та спраги. У тінях твоїхзостається пам'ять. Адже у нійіз великої буквіна всеукраїнській мапівідобразився Камінь. Привіт,незначний будинокна відшибі сіті-сателіта. Ти подарував емоцій,більше, ніж можутьмногая літа. Не всі з них яскраві,не всі з них світлі. Не впевнений, щов нас ще буде змога. Тому я скажу тобі зараз "дякую". Ти вперше за довгий часбув для мене домом. І не тільки для мене. Для нас, для усіх, хто ямбамизмішував амфібрахіїта алкогольні напої. It's all that I want to say —Ти назавждинаш літмузей. Дякую. Дякую. Дякую.